Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вол 289 вод волбх ист. валах (ист.); молдаванин [Волох же прийшов та й^каже.. (Метл.)]. волохатий мохнатый; (чрезвычайно обросший волосами — ещё) волосатый [Рушники і волохатий купальний халат висіли тут же (Собко); Коні білі і волохаті, немов ягнята (Коцюб.); В такт його диханню шовкова сорочка здіймалась на широких волохатих грудях (перекл. з М. Островського)]; з ~тими ногами (какой) с мохнатыми ногами; разе, мохнонбгий. волохатість, -тості мохнатость; волосатость. Ср. волох йти й. волохатіти, -х&тію, -хйтіеш разг. волосатеть, волоцюга презр., бран., фам. бродйга, шатун; уст. побродяга, побродяжка [—А ось і наш волоцюга притягся! — каже мати, побачивши мене (Вас.)]. волочильний техн. волочильный, волочильник 1) спец. волочильщик; 2) с.-х. боронильщик, бороновальщик; волочильниця 1) спец. волочйлыцица; 2) с.-х. боронильщица, бороновальщица, волочильня техн. волочильня» волочити, -лочу, -лбчиш 1) волочить; книжн. влачить [Ходить страшний, високий, волочить тінь за собою (Коцюб.); Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф (Бажан)]; 2) с.-х. боронить, бороновать [Вдепь Толя возив Стрілою снопи, волочив пар і привозив додому сухий полин (Козач.)]; 3) с.-х. волочить [Раз край дороги Влас копиці волочив (Гл.)]; 4) (вытягивать из металла) техн. волочить. волочитися, -лочуся, -лбчишся 1) волочиться, разг. тащиться; (об одежде и т. п. — ещё) трепаться [Я волочу втомлені ноги поміж сірими меблями, а за мною тиха волочиться моя згорблена тінь (Коцюб.)]; 2) (слоняться, бродяжничать) разг. шататься, таскаться [—1 де ти бродиш, де ти волочишся цілу ніч? — питав Лавріна батько (Н.-Лев.)]; ~тися за ким (ухаживать) разг. уст. волочиться за кем [Згадала я зозульників дурних, ..Як кукувала я, — за мною волочились, Тепер—хоч би один на сміх (Гл.)]; 3) страд, е* волочиться; бороноваться; волочиться; ер. волочити 1—2, 4. волочільнив см. волочильник. волочіння 1) с.-х. бороньба, боронование; 2) техн. волочение [Колишня домашня господарка Васильченко тепер виконує складну роботу по забивці труб в цеху холодного волочіння на трубному заводі (Ком., 1939, XII)]. волочбк, -чкй уменьш. рыб. бреденёк [Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш (Манж.)]. волошечка уменьш., ласк* бот. василёчек. Болбшин см волбх. волбшва1 бот. василёк [Зеленіють жита, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють (Сос.)]. волблка2 ист. валашка (ист.); молдаванка [А в д'вчини та чорнії брови, як у тії волошки (Сл. Гр.)]. волб ібвий василькбвый [Родіон з тривогою стежив за дівчиною у волошковому платті (перекл. 8 Мальцева)]. 19—І2ІІ Волощина ист. Вал&хия (ист.); Молдавия [А ти не знаєш... Що яв Волощині була (Шевч.)]. волхв, -ви уст. волхв [Заворожи мені, волхво, Друже сивоусий! (Шевч.)]. Вблхов Волхов. волюнтаризм, -му филос. волюнтаризм. волюнтарист филос. волюнтарист. волюнтаристичний филос. волюнтаристический. волюта архт. волюта. вбля 1) (независимость) вбля, своббда; (фольк. — ещё) вблюшка [За Київ, за волю всієї України билися всі народи Союзу Рад (Рад. Укр., 1946, VII); Ленін не тільки мав зв'язок з тими, хто був на волі, але листувався і з ув'язненими (Біоер. Леніна); Тут сонце нам сяє, і тут ми зросли, а волю свою ми в боях здобули {Тер.)]; давати ~лю кому, чому (не сдерживать кого, чего) дав&ть волю кому, чему; д ? т и н о г ? м ~лю (быстро убегать) разг. дать ног&м вблю, пуститься наутёк [Дала [лисиця] ногам волю та до лісу (Фр.)]; не дав&ти ^лі кому (держать в подчинении, в зависимости кого) не давіть вбли кому; разе, водить на помочах когб; н е м ? т и ~лі (быть в подчинении, в зависимости и кого) не иметь вбли; разе. быть (ходить) на помочах; 2) (сознательное стремление к какой-нибудь цели; настойчивость в исполнении своих желаний) вбля [З'їзд — це виразник волі партії, найвищий орган партії, і хто йде проти його рішень, той зневажав волю партії (Сталін); В нас клятва єдина і воля єдина, Єдиний в нас клич, і порив (Бажан)]; 3) (желание) вбля; уст. изволение [Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, Коли вільна душею людина по волі вінчається терном (Л. Укр.); Мене по волі і неволі Носило всюди (Шевч.)]; вблити, ввблити ~лю уст., торж. исполнить, иепблнить вблю, исполнять, иепблнить желание [Мати любила його без пам'яті, тряслася над ним і в усім Волила його волю (Фр.); Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Л. Укр.)]; з власної (з своєї, з д б б р о ї) ~лі, власною (своєю) ^лею по сббетвенной (по своёйг по дбб- рой) вбле, по сббетвенному жел&нию, по сббетвенному побуждению; не з с в о- є ї ~лі, не своею ~лею не по своей вбле" п р б т и ^лі прбтив вбли, прбтив желания; (как — ещё) невбльпо, уст. невблей; чинити чию ~лю уст, исполнить чьё желание (чью волю) [Чини ж мою волю (Шевч.)]; 4) (возможность распоряжаться чем-нибудь) вбля, власть [Воля Ваша! Як схочете, так і зробите (Н.-Лев.)]; в 5 ш а <^ля! разг. ваша власть!; 5) научн. вбля; с в о об д а ~лі филос. своббда вбли; 6) ист. разг. вбля (обл.), освобождение (крестьян от крепост- нбй зависимости). воляка увел. разг. (болыпбй) вол. воли чий воловий [Сохли вздовж стіни великі вила і наставляли засмалені кінці, немов волячі роги (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)