Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вол 290 вор вольера спец. вольера [У запущених вольєрах бігали різних мастей ввірі^Риб.)]. вбдьннй уст., поев, своббдный, вбльньш [І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом (Шевч.); Вітри мої І Брати мої любі, милі, Вольні, прудкокрилі! (Тич.)]. вбльниця ист. вбльница. в6лшість уст. см. вільність. вбльно нар. уст., поэз. сво66дно, вбльно [Тепер швиденько він Простує в темний ліс, що вольно і пшроко Простягся хмарою, куди лиш гляне око (перекл. Рильського)]', см. егце вільно 1—2. вольовий волевбй [Боротьба завжди виховує вольовий характер (Головко); Вона була дівчина наполеглива, вольова (Куч.)]; «-^вйй м'я з анат. произвбльная мышца, вольт х ел. вольт. вольт * спорт, и пр. вольт. ^ вольтаж, -жу вл. вольтаж. вольтаметр, -ра физ. вольтаметр. вольтерівський вольтеровский. Вольтер'япець, -нця ист. вольтерьянец. вольтер'йнство ист. вольтерьянство. *** вольтижбр,» -ра спорт, вольтижёр. **** вольтижувальний спорт, вольтижирбвочньїй. вольтижування спорт.ч вольтижировка. вольтижувати, -жую, -жуєш' спорт, вольти- ** жйровать. ¦• * ¦ вольтів физ. вбльтов; *^това дуга* вбль- і това дуги. вольтметр, -ра^дбмз. вольтметр. ^ вольфрам,* -му^ хим. вольфрам. ^ вольфрамовий ~тм.' вольфрамовый. *г* вбмпити см. вбннити. °~~ вон (нар., е- значении повелительного накл.) редк. вон [3 щастям по" гриби ходить, з ** щастям і рибу бродить, а без щастя ні вон, ні за поріг (Ном.); Дешева рибка — юшка -вон (Ном.);^Вон з мого дому! (Н.-Лев.)]. кони 'см. він. вони см. він. вонб 1) мест. см. він; 2) (в значении част.) разг. онб [І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла — Ониську та бабу \ Середиху (Головко)]; ~нб й краще оно * и лучше. * * * вбнпити, -плю, -пшп и (реже) вбмпити обл. смущаться, стесняться [Тягли тут пінненьку ' Троянці, Не вомпили Сіціліанці, Черкали добре назахват (Котл.)]. вонючий разг. вощ&чии (разг.), зловбнный [Са улиця веда у пекло, Була вонюча •' і грязна' (Котл.)]\ • вонючка 8оол., бот. и пр.- вонючка. воняти, -п#ю, -пяєш фам. вонять; трбхи ** ^ти щмнбго вонять, попахивать. вонь, -ні редк. разг і вонь. * ~* вопіющий: глас ~щого в пустині ирон. глас вбпиющего в пустыне. вор йтися см. вбрюватися.' *""* >? вбрвапь, '-нівбрвань. * *""* * * , ворйна жердь [Ми взяли ворину таку,* як> у руку завтовшки,, та довгу та рівну (Пи- • *&ят. у.,— Сл. Гр.)]- : ^ , ворйпка уменыи. жёрдочка..* ^ ^1 *? воринний жердевби; ^ *, \ , ; ворйнна собир. 1) жерди; 2)'(же^іев?я) изгородь [Юра зупинився і сперся ни вориння (Черемш.)]. ф ворітечка, -чок уменыи. ворбтца [Лаврш одчинив старі ворітечка (Н.-Левґ)].* ворітний ворбтный; ~на вена. анат. во- рбтная вена. ворітниця 1) ворбтная ствбрка;_2): г л у х а ~ця верея, ворбтный столб. ~ **~ ворітонька, -ньок ласк, воротца. ? воріття обл. ворбта. ворітця, -тець уменыи., ласк, вбрбтца. воркіт: к Гт - воркіт (род. кот а-воркота) кот-мурлыка. воркнути см* воркотати.* ^ *§^ воркбта мурлыканье. -* * •* воркотання 1) воркотание; воркование; *редк. ~ воркотни* 2) мурлыканье; 3} воркотание; рокотание, рбкот; 4) ворчание; воркотня. Ср. воркотати 1—4. воркотіти, -коч^, -кбчеш и воркотіти, -кочу, -котиш, редк; воркнути, -ну, -нёш 1) (толь- кд несоверш.) воркотить Іразг.), ворковать [На даху комори, на конику, мерзлякувато туляться ,рдин до одного сизі голуби і жалісно воркочуть (перекл. з Горького); Марія з чоловіком иворкотить, розмовляв (Горд.)]; 2) (о кошке) мурлыкать, мурлык- нуть [А ти, сірий, воркни (Мил. — Сл. Гр.)]; 3) (только несоверш.) воркотбть; (реже) рокотать [В залі грав струнний оркестр, — заливались мандоліни, воркотали домра : (Скляр.); Чимало передумав він в путі, * слухаючи, як воркотить вода під плотами (Риб.)]; 4) (только несоверш.) редк. ворчать; * обл. воркотать [Лісовик, щось воркочучи, закурює люльку (Л. Укр.)]. воркотіння см. воркотання, воркотіти см. воркотіти, воркотлйвий ворчливый; разг., обл. ворклй- вый [Третій клопіт *— милий воркотлйвий (СЛ. Гр.)}. - <~ ; воркотливо нар. ворчливо. воркотня разг. *1) (брюзжание) воркотня [Воркотня, та не щодня (Ном.)]; 2) (о голубях) редк.г воркотня. воркотун, -нй ворчун; обл. воркотун. воркотуха ворчунья; обл. воркотунья [Жила Аматина»там нянька .. скупа, і зла, і воркотуха^ (Котл.)]. воркування воркованиея ~* воркувати, -кую, -куєш ворковать [День і ніч воркує, Як голубка без голуба (Шевч.)]. воркун, -ни ^ъбл. ворчун; обл. воркотун [Єсть у мене воркун дома (Чуб.)]. вброг 1) враг; (только ед. ч. — воюющая противная сторона — ещё) неприятель, противник [Радянська влада знає, що темрява — перший •'ворог- народу (Сталін); , Для ворогів у нас нема пощади (Бажан); ' Нехай ворог гине * (Шевч.)]; отбчення - ~га воєн, окружение врагі (неприятеля, противника); 2) (человек, стремящийся причинить вред,неприязненно относящийся к кому- * 'нибудь) враг,, недоброжелатель, недоброжелательница (о окенщине), недруг; уст* зло- г 'же лате ль; (враждебно относящийся к кому- 4 нибудь, к чему-нибудь) враг, 'противник, противница (о женщине); фашист и—л^гй |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)