Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вор 291 вор свободи фашисты—враги (противники) свободы. ворогування вражда [Будинок діда був наповнений гарячим туманом взаємного ворогування всіх з усіма (перекл. а Горького)]. ворогувати, -гую, -гусш враждовать [Ми вже другий рік ворогуємо з нею (Вас.)]; ~вйти на кого разг. питать враждебные чувства к кому, враждебно относиться к кому [Ти на мене ворогуєш? Так змінилася одразу? (Л. Укр.)]. ворогуючий враждующий [Нурла і юзбаш стояли на чолі ворогуючих партій (Коцюб.)]. ворожби гадание; уст. ворожба. ворожбит уст. гадальщик; ворожей; (лекарь- колдун — ещё) знахарь [Серьожка з таємничістю ворожбита постукав палицею об диван (Гонч.)]. Ср. ворожити. ворожбитка уст. гадалка, гадальщица; ворожея; знахарка [Моя мати — ворожбитка — мені ворожила: «Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила» (Чуб.)]. Ср~ ворожбит. вороже нар. враждебно; неприязненно; недружелюбно; недоброжелательно [Я сів на бульварі, напроти будинку, і дім вороже дивився на мене рядами чорних, холодних шибок (Коцюб.)]. ворожёбний гадательный. вороженьки, -ків прен. фольк. врагй [3 вороженьків покепкую (Шевч)]. ворожий 1) (принадлежащий, свойственный врагу) вражеский; (воен. — ещё) неприятельский; уст. вражий [Розіб'ємо всі ми ворожі навали Народного гніву священним мечем (Гімн Української РСР)\ Червона Армія трощила оточені ворожі дивізії (Гонч.)\ Ворожу агітацію викривати нещадно (Коп.)]) розбити ^ ~же військо разбить вражеское (неприятельское) войско; 2) (исполненный вражды) враждебный; неприязненный; недружелюбный; недоброжелательный; уст. недоброхбтный [Пестила мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа (Коцюб.)]. ворожильна пісня этн. подблюдная песня. ворожити, -рожу, -рбжпш гадать; (узнавать, изменять судьбу) ворожить (уст.)] (заниматься колдовством) колдовать; книжн. волхвовать [Відьом же тут колесували І всіх шептух і ворожок, ..Не ворожили б на бобах (Котл.)\ Секунду вона вагалася, немов ворожила над сірниками (Собко)]] н а- д в 6 є баба ~жйла погов. см. бабах. ворожіння гадание; ворожба; колдование. Ср. ворожити. ворбжість, -жості враждебность, вражда; неприязнь, неприязненность; недружелюбие; недоброжелательство, недоброжелательность. ворожка уст* гадалка; уст< ворожея, ворожейка, обл. ворожка [Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити — Чи довго їй одинокій На сім світі жити? (Шевч.)]. Ср. ворожити. ворожнеча вражда; (отсутствие согласия) рознь [Царський уряд свідомо розпалював національну ворожнечу .. (Іст. ВКП(б))]. ворожо редк. см. вороже. вброк мешочек. вбронх сущ. ворон [Чорний ворон замисливсь ворон 2 прил. фольк. вороной, ворон [Ворон коню, біжи швидко (Метл.)]. ворбна ворбна [Лякана ворона куща боїться (Ном.)]. Воронеж Воронеж. Воронезька ббласть Воронежская ббласть. ворбпезький воронежский. вороненя, -неняти воронёнок. вороненятко ласк, воронёночек. вороненький ласк, вороной; редк. ласк, ворб- ненький [Під ним коник вороненький насилу ступає ^Шевч.)]. вороний вороной [Осідлані коні, вороні готові (Шевч.)]) прокатати на ^нйх (перен.: провалить на выборах при баллотировке) разг. уст. прокатить па вороных. воронів, -нова, -нове воронов; кольору ^нового крила цвета воронова крыла. вороній редк. вороний [Вороня почалась годівля (Мал.)]. воронка воронка. воронкоподібний воронкообразный. вороння собир. вороньё [Молоде вороння, весело крякаючи, кружляло біля людських жител (перекл. з Салтикова-Щедріна)]. воронбваний прил. мет. воронёный, чернёный; ~на сталь воронёная (чернёная) сталь. воронування мет. воронение, чернение. воронувати, -ную, -пуеш мет. воронить, чернить. воронувйтися, -нуюся, -нусшся мет. ворониться, черниться. вороня, -нити воронёнок. воронйтко ласк, воронёночек. воронячий вороний [Ледве пролунало вороняче крякання, як зозуля перша прокукала: ку-ку! (перекл. з Салтикова-Щедріна)]; ~че 6 к о бот. вороний глаз. вороняччя собир. редк. вороньё [Веселилось вороняччя Над шляхетськими костями (Мал.)]. воронь, -ні редк. воронь, чернь, чернота [Гроза надходила .. чорна, як воронь (Мал.)]. воронькб разг. воронко [Пускається навздогін своїм баским, бистроногим вороньком (Мирн.)]. ворота (род. воріт) 1) ворбта; поэз., уст. вратб [Старий кріпко взяв мене за плече і повів двором до воріт (перекл. з Горького)]] тріумфальні ~та триумфальные ворота; 2) анат. ворбта. воротар, -ря 1) привратник; уст, вратарь; 2) анат. привратник; 3) спорт, вратарь. воротарка привратница. воротило техн. воротило. воротій, -тія редк. разг. воротила [На он ту неділю або й серед тижня — сход. З рациону покличемо, щоб наші воротії не зірвали (Головко)]. вороток, -тк? техн. вороток [І все мені завод невпинно цокотить, і вороток скрипить про дні минулі милі, коли повстали ми і йшли Петлюру бить (Сос.)}. вороття возврат; возвращение [Назавжди, без вороття відійшли в минуле поміщицька |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)