Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ВТО 301 вту ханів і спеки.., що вторгалися своєю згубною силою у хлібні житниці країни (Рад, Укр., 1950, IX)]. вторгнення вторжение [Ми вислухали коротке повідомлення про створення в усіх районах України, яким загрожувало вторгнення ворога, партизанських груп (Ковпак)]. втбргнутися см. вторгатися. вторинний вторичный [..марксистський філософський матеріалізм виходить з того,., що матерія первинна, бо вона є джерелом відчуттів, уявлень, свідомості, а свідомість вторинна, похідна, бо вона є відоб- !>аженням матерії, відображенням буття.. Сталін)]. втбрити, -рю, -рига и вторувати, -рую, -руеш вторить [Хазяїн., вправно грав на скрипці, йому вторив на баяні . Палага (Скляр.); А в таку пору він бував «добрий», любив, коли ученики вторували його ідіотичному сміхові (Фр.)\ Він почав приспівувати и вторувати (Н.-Лев.)]. втрата 1) потеря; утрата; лишение [Громадяни СРСР мають право на матеріальне забезпечення в старості, а також — в разі хвороби і втрати працездатності (Конст. СРСР)]] ер. втрачати; 2) (убыль, вред) потеря; урюн; ущерб; убыток [Ми точно знаємо свої вигоди і свої втрати, свої права і свої обов'язки.. (Ленін); Колгоспники докладають всіх сил, щоб зібрати врожай у стислі строки і без втрат, швидше розрахуватися з державою (Рад. Укр., 1946, VII)]; —ти воен. потери [— Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира, — говорив старший лейтенант (Гонч.)]; відшкодбвувати, в і д- ш к о д у вити —ти возмещать, возместить убытки; завдавати, з а в д &- т и —ти (—т) наносить, нанести ущерб (урбн); книжн. редк. ущерблять, ущербить; зазнавати, зазнати —ти (—'ту) нести, понести (терпеть, потерпеть) ущерб (убыток, урбн); мати —ти а) (денежные) иметь убытки, терпеть (нести) убытки; (е прош. ер. — ещё) потерпеть (понести) убытки; б) воен. иметь потери. втратити см. втрачати. втратитися см. втрачатися. втр&тний убыточный; (связанный с большими расходами) разорительный. втратність, -ності убыточность; разорительность. Ср. втратний. втратно нар. 1) убыточно; разорительно;^ 2) (в вначении сказуемого) убыточно; разорительно; разг. накладно. Ср. втратний. втрач&ти, -ч&ю, -чйеш, втратити, -рачу, -ра- тиш терять, потерять, книжн. утрачивать, утратить (что); (оставаться без кого, без чего — ещё) лишаться, лишиться (кого, чегб); (быть в убытке — ещё) проигрывать, проиграть, разг. быть в накладе [Нехай пануючі класи тремтять перед Комуністичною Революцією. Пролетарям нічого втрачати в ній, крім своїх кайданів. А здобудуть вони весь «віт (Комун, ман.); Не треба ніколи втрачати почуття реальності (Головко); Відколи Женя Ланова подала до редакції районної газети свою першу в житті статтю, вона втратила спокій (Козач.); Українська література в особі Олексія Максимовича Горького втратила великого друга, помічника і керівника (Ком., 1938, VI)]; —'Чати б а- д ь 6 р і с т ь терять бодрость, унывДть; ^ти гблову (не знать, как поступать) перен. терять, потерять _ голову, теряться, потеряться [—Не втрачай голови... не втрачай голови... — говорило щось у ньому (Коцюб )]; —тити г 6 л о с прям, потерять гблос; разг. спасть с гблоса; —ги грунт під ногами терять, потерять пбчву под ногами; --'ти мову терять, потерять язык (речь), лишіться, лишиться языка; —ти надію терять, потерять надежду, отчаиваться, отчаяться; —тити ноги потерять нбги; разг. обезнбжеть; —тити п а- м'ять потерять память, обеспамятеть; —ти прихильність когб лишаться, лишиться расиоложёния когб; —ти р б з у м терять, потерять рбзум (рассудок, ум], лишаться, лишиться рассудка; помешаться; разг. мешаться в уме; —ти самовладання терять, потерять самообладание, терять, потерять присутствие духа, выходить, выйти из себя'г —ти с в і д 6- м і с т ь терять, потерять сознание, лишаться, лишиться сознания; ~ти свою гідність терять, потерять своё достбинство; ронять, уронить своё достбинство; —ти смисл терять, потерять смысл, обессмысливаться, обессмыслиться; —ти терпіння терять, потерять терпение; в и нічого не —чйете вы ничего не теряете; (не имеете ущерба — ещё) вы ничегб не проигрываете, разг. вы не в убытке (не в на- кл&де). втрачатися, -чйюся, -чйешея, втратитися, -рйчуся, -р йти шея 1) теряться, потеряться; книжн. утрачиваться, утратиться; ніколи н е —далась певність у перемозі (надія на перембгу) никогда* не терялась (не утрачивалась) уверенность в победе (надежда на победу); 2) (нести издержки, расходы) издерживаться, издержаться; разг. тратиться, потратиться. втрачений потерянный; утраченный [Тарасг змахнувши тремтячою від хвилювання руко Юг став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч.)]. Ср. втрачати. втратитися см. втручатися. втручання вмешательство; вторжение. Ср. втручатися втручатися, -чаюся, -ч&ешся, втрутитися (втручуся, втрутишся) вмешиваться, мешаться, вмешаться; (в дела—ещё) вторгаться, втбргнуться, (неодобрительно) соваться, сунуться; 'вразговор — ещё) ввязываться, ввязаться [Ганна: .* Прокопе, не треба, не втручайся в моє діло (Корн.); Федір Павленко втрутився в розмову (Скляї?.)]. втуз, -зу (вищий технічний учбб- вий заклад) втуз (высшее техническое учебное заведение), втузівець, -вця втузовец. Ср. втуз, втузівка втузовка. Ср.^ втуз. втузівський втузовский. Ср. втуз. втулка втулка [Токарські верстати чесно розточують дишлові втулки (Донч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)