Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вул 305 вух вулкан вулкан [Ці грязі у великій кількості витікають з кратерів згаслих вулканів (Рад. Укр., 1946, IV)] Чи ти боєць, чи робітник, поет, художник, — нехай душа твоя завжди вулканом б^є (Тич.)] Довоєнне польське село в показі В. Василевської — це вулкан перед вибухом (Рад. Укр., 1948, XI)]. вулкані з йтор, -ра техн. вулканизатор. вулканізація техн. вулканизация [Впровадити гарячу вулканізацію взуття (Зак. п'ят. план)]. вулканізм, -му геол. вулканизм. вулканізований техн. вулканизированный, вулканизованный. вулканізувати, -зую, -зувш техн. вулканизировать, вулканизовать. вулканізуватися, -зуюся, -зуешся техн. вулканизироваться, вулканизоваться. вулканіт, -ту геол. вулканит. вулканічний вулканический. вулкановий вулкана (род. п. от вулкан) [Повстаньте, гнані і голодні, Робітники усіх країн! Як у вулкановій безодні, В серцях у нас клекоче гнів (Інтернаціонал)]. вульгаризатор, -ра вульгаризатор [М. Я. Марр дійсно хотів бути і старався бути марксистом, але віп не зумів стати марксистом. Він був всього тільки спрощенцем і вульгаризатором марксизму.. (Сталін)]. вульгаризація вульгаризация. вульгаризм, -му филол. вульгаризм. вульгаризбвапий вульгаризированный. вульгаризувати, -зую, -зуєш вульгаризировать. вульгаризуватися, -зуюся, -зуешся вульгаризироваться. вульгйрний вульгарный; (заурядный, низкопробный, — ещё) пошлый; трохи ~ний несколько вульгарный; немного пошлый, пошловатый. вульгарність, -ності вульгарность; пошлость. Ср. вульгарний. вульгарно нар. вульгарно; пошло. Ср. вульгарний. вульгарщина разг. презр. пошлятина. вульфеніт, -ту мин. вульфенит. вундеркінд ирон. вундеркинд. вурдження створаживание. вурдити, -джу, -диш створаживать, творожить. вірдитися, -джуся, -дишся створаживаться, творожиться. вуркіт, -коту урчание [У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (Донч.)]] см. также воркотания 1—4. вуркотання, вуркотіння урчание [Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (Панч)]\ см. также воркотання 1—4. вуркотати, -кочу, -кочеш и вуркотіти, -кочу, -котиш урчать [Тихо, мирно вуркоче колиска (Мал.); Котилася нова хвиля народних повстань на панів, — весна вуркотіла грізною., силою (Ле)]\ см. также воркотати 1—4. вуркотіння сч. вуркотання. вуркотіти см. вуркотйти. вуркотливий ворчливый [Він говорив лагідним, вуркотливим тоном (Донч.)]. ну с 1) ус; вуса, вуси (мн. ч.) усы [\Гякі вуса 20-1211 лоскочуть біля носа (Козач.)] На червонім обличчі Андрія молочні вуси сиділи, як два голуби (Коцюб.)]] мотати, намотати собї^ на ~с (н а ~са) разг. мотать, намотать себе на ус [Нехай ніхто на себе не приймає, А всяк на вус собі мотає (Воров.)\ Він, піскар-син, добре запам'ятав повчання піскаря-батька, та й на вуса собі намотав (перекл. з Салти* кова-Щедріна)]] 2) (только мн. ч. вуси) этн. складки верхней одежды (обычно сзади)] О китовий ~с китовый ус. вусань, -ни усач [В загоні Руднева справді всі стали вусапями (Воронько)]. вусатий усатый [Вартові стоять вусаті, Дим над табором пливе (Воронько)]. вусач, -чи усач [Ми з вами обидва ще й вусачі (Ільч.)]. вуса см. вус. вусик 1) уменьш., ласк, усик; преич. мн. ч. вусики усики [Саме поріг Данюіпа переступив—кремезний, з русявими вусиками вниз і низькобровий (Головко)]] 2) зоол. усик, ус, сяжок; 3) бот. усик, ус [Буйна лоза., перелазила через тини, спліталась вусиками з сусідніми лозами (Коцюб.)]. вусисько увел. разг. уейще; преим. мн. ч. вусиська уейща. вусище уврл. разг. уейще; преим. мн. ч. вусища усйта [Товариш його — людина літ під сорок — насамперед бив у вічі буйпим рудим волоссям на голові, довіими розкуйовданими вусищами (Коцюб.)]. вусоногі, -гих сущ. зоол. усоногие. вуста см. устй. в у гінка ласк. объ. ^точка. в утка обл. утка [Вутки аж летять та крячуть (Тич.)]. вутлий утлый [На зміну вутлим., шлюпкам прийшли парусні судна (Вісті, 1940, І)]. вутонька ласк. обл. уточка. вут^г, -тйти обл. утёнок. вутйтко ласк. обл. утёнок [Хлоп'ята похапцем, з каченям у рукіх, кинулись до класу. Вчителька розсердилась булэ, але й самій стало цікаво: вутятко бо — живе, тепленьке, налякане (Ільч.)]. вухань, -п# 1) разг. ушан [Отой .. вухань зовсім забив мені тяму (Н.-Лев.)]] 2) зоол. ушан. вухатий раяг. 1) приі. ушастый; 2) (род. вухатого) сущ. ушан. вухналь сч ухналь. вухо 1) ухо; мч. ч. вуха {род. вух), угаі (род. угаёй) уши [Все «ує вухо, пильно стежить око, І серце теж потії провіща (Башан)] Сріблом ушей не завіси и (Ноч.)]] ^ха в'януть (противно елцшапи) рач. см. в'янути; і ~хоч не веде (нр обращает никакого вчичания) раїг и ухом но ведёт, и в ус не дует; і з о ~хэч н е*с в е р- бйть (кому) (безразлично) перен раїг. и ухом не ведёт, и в ус не дует (кто): Ї с т ь, а ж за ~ха>ш лящйть (поглощает) разг. уписывает за обе щеки; м'яти, н а- м'яти ~ха (ко м у) разг. драть, отодрать за уши (кого), таскать, оттаскать (оттрепать) за уши (кого); н а ~хо (у —хо) (сказать и т. п.) на ухо [Говорила ті ело- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)