Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вчу 307 в'яз 1) см. учувати; 2) чувствовать, почувствовать [Скільки батьківського захисту вчувала вона в цих словах і як була їм вдячна (Лр)\ і враз я радість вчув і люту муку (Ф/>.)]. вчуватися, -ваюся, -ваешся, вчутися (вчуюся, вчуєшся) І) см. учуватися; 2) (только соверш.: чувством понять и т. п.) вчувствоваться. вчуттй филос. вчувствовапие. вш.„, кроме слов^ помещенных на в (вш...), надо смотреть на букву у (уш...); например: вшестеро, вшивальник и т. д. надо смотреть: ушестеро, ушивальник и т. д. вшивка 1) (действие) вшивка; 2) (вшитый кусок) вшивок. вшивок, -вка вшивок. вштовхнути см. вштовхувати. вштовхування вталкивание. вштовхувати (вштбвхую, вштбвхуеш), вштовхнути, -ну, -пёш вталкивать, втолкнуть. вщ... надо смотреть на букву у (ущ...); например: вщухати и т. д. надо смотреть: ущухати и т. д. в'юк, -ка вьюк [Мінометники рухались полем з трубами і лафетами на плечах, не підкладаючи в'юків (Гонч.)]. в'юи, -на ихт., перен. вьюн [Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи піймать в'юнів, В Болото Вершу засторчив (Греб.)\ Проворний чолов'яга, завжди до людей привітний, говіркий, вже під літами, коло машини в'юном він в'ється {Горд.)]. в'юнець, -нця уменьш. ихт. вьюнок [Дома Ляля швидко роздяглася і, спитавши в матері дозволу, в'юнцем стрибнула до неї під ковдру (Гонч.)]. в'юпйтися, -нюся, -пишся виться, извиваться; разг. вьюнйіь [Снігом замело великі й малі шляхи, тільки вузенькими стрічками в'юнилися польові дороги (Верш.)\ Між зелених лук і жовтих пісків в'юнився Дніпро (Смол.)]. в'юнкий 1) юркий; (излишне подвижной) вертлявый [Соломія, в'юнка та проворна, як дзига, бігала та крутилась коло криниці (Н.-Лев.); Вогонь ліз по завісах, в'юнкий, веселий (Коцюб.)]\ 2) (волнистый) извилистый; редк. извивистый; вьющийся [В'юнка стежка вела подорожнього на невисокий горбок (Борз.)]. в'юнкість, -кості юркость; вертлявость. Ср. в'юнкий 1. в'юнко нар. 1) юрко; вертляво [В'юнко лізе сколопендра, а на стелі павучок (Тич.); В небо в юнко підіймались ракети різних кольорів (Верш.)];2) извилисто; извивисто. Ср. в'юнкий 1—2. в'юнбвиії ихт. вьюпбвый. в'юнбві, -вих сущ. ихт. вьюнбвые. в'юнок, -нкй уменьш. ихт. вьюнбк.^ в'юркбвий орн. вьюркбвый, юркбвый. в'юркбві, -вих сущ. орн. вьюрковые, юркбвые. в'юрок, -рка орн. вьюрбк, юрок. в'ючак, -кй вьючное живбтное. в'ючити, -чу, -чиш вьючить. в'ючитися, -чуся, -чишся вьючиться [Сагай- да подав команду в'ючитись (Гонч.)]. в'ючний вьючный [Республіканці під час цієї операції захопили в'ючний транспорт противника (Вісті, 1937, XII)]; ~на т в а р й^ н а вьючное живбтное. в'юшка вьюшка [Розпатлані завірюхи голо-? сили над лісовою хатиною, завивали в комині, торгали в'юшки (Донч.)]. в'яжучий вяжущий [Розширити асортимент вироблюваних будівельних матеріалів шляхом широкого освоєння виробництва., шлакових, в'яжучих і термоізоляційних матеріалів (Зак. п'ят. план)]. в'яз (Иітиз Іаеиіз Р а 11.) вяз [На вершечках , в'язів, ніби вартові, струнко стояли цибаті лелеки (Десн.)]. в'язальний вязальный [В'язальний цех на зекономленій пряжі щомісяця дає 28 тис. пар панчішних виробів (Рад. Укр., 1950, IX)]. в'язальник вязальщик; вязчик. « в'язальниця вязальщица; вязчица [Одна по одній ходять жатки, мотаються в'язальниці од купки до купки (Головко)]. в'язальце бот. связник. в'язаний 1) прич. вязанный; 2) прил. вгізаньш; ~на к б ф т а вязаная кофта. ' в'язанка вязанка [Вода знову безнадійно опус-1 тилася на свою в'язанку (Мирн.)]. і в'язання 1) вязание, вязка; 2) строит, свйзйі [За кождим вибухом дудніло в штольні, і тріщали в'язання склепінь і змагався восковий сопух у штольні (Фр.)]. в'язати (в'яжу, в'яжеш) вязать; (перен. — ещё) связывать [В'язали клунки и ховали все. що тільки можна було сховати (Коцюб.)\ Лимарівпа приклад всім — В'яже сороку кіп снопів (Ус); Бабуся завжди в'яже з вовни рукавички та носки (Забіла); Нитка дивна, Не видна оку віддалік, В'язала всіх їх нерозривно 3 землею рідною навік (Шер.); Він не величався: сором'язність в'язала йому мову (Смол.); Чи я ж тебе в'язати хтіла? (Л. Укр.)]. в'язатися (в'яжуся, в'яжешся) 1) вязаться [Густо сей пояс в'язався (Ном.)]; справа п є в'яжеться разг. дело не клеится; ~тися з чим (соответствовать, согласоваться с чем) вязаться с чем; 2) (о плодах) с.-х. завязываться [Картопля тільки в'яжеться, так шкода копать (Горд.)]. в'язевий ихт. язёвый. в'язель, -зелю бот. (СогопШа Ь.) вязель. вяземський вяземский. в'язень, -зпя узник, заключённый; уст. острожник; (о женщине) узница, заключённая [Підводилися з своїх ліжок в'язні і мовчки затинялися од стіни до другої (Вас.)]; ~зні капіталізму узники капитализма; станбвище ~зня положение узника, узничество. в'язи, -зів разг. шея (тыльная ее часть)\ шейные позвонки [Зігнуті в'язи почицають трохи боліти (Коцюб.); Трохи в'язи не звихнулись (Котл.)]; голова на ~зах, разг. голова на плечах [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить... Стійте, стійте, може і в неГ голова недурно на в'язах... (Коцюб.)]; скрутити собі ~зи разг. свернуть себе шею (гблову); скрутити собі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)