Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
в'яз 304 габ / ^зи па ч 6 м у перен. сломать (сломить, ^свихнуть) себе шбю на чём. в'язйла, -зил уст. узы. в'язі; -зей строит, связи. в'язка 1) связка; разг. вязка [Пригнувшись у окопі, він почав оглядати в'язку гранат (пе- рекл. з Бубг>ннова); Сядь \ слухай давню казку, А мені, коли не лаврів, То хоч бубликів - дай в'язку (Л* Укр.)]; 2) (сена, дров и т. п.) вязанка [Пішов Дідок у ліс по дрова; Не вабарився в'язку нарубать (Гл.); Продай сіна в'язку а в'язку соломи (Чуб )]; 3) (действие) вязка, вязание [Провести в'язку в снопи всього скошеного хліба (Прол. пр., 1937, VI)]; 4) (верёвка, тесьма) обл. вгізка (обл.), связка [В'язки від малинового фартуха він вже тримав в руках, як вуздечку (Смол.)]. в'язкії и вязкий; (стягивающий — ещё) вгіжу-^ г щий, цепкий [Ноги пірнають в якісь в'язкі * мочарі (Кодач.)]. в'язкість, -кості вйзкость; цепкость [Глина к ця відзначалась маслянистістю та в'язкістю (Ільч.)]. Ср< в'язкий. в'язко предик, вязко. в'язку витий вязковатый, в'язнення редк. заключение (в тюрьм^). в'язанії разг. шейный. в'язниця тюрьмй; поэз. уст. темница; уст. острбг, нма; арх. узйлище [Після виходу з в язниці Франко вивчає «Капітал» Маркса (Корн.); І послав його [Щорса] Ленін на бурі, щоо на місце загиблих повстали живі і розбили в'язниці похмурі (Соє.)]. в'язничний тюремный; темничный; острбж- ный. Ср. в'язниця. в'язнівський узнический. в'язнути, -ну, -неш 1) вязнуть; (застревать в чём-нибудь топком, сыпучем — ещё) гувязать [Вона закрила обличчя руками і кинулась наосліп кудись у куток, в'яз- нучи в металевій покручі (Гонч.)]; 2) (приставать) разг. вязнуть, привязываться. в'явбвий вязовый, вязбвый [А ще, правда, на козакові постоли в'язові (народна пісня)]. в'язбві, -впх сущ. бот. вязовые, вязбвые. в'яз6к, -зк& уменыи. вязок. втййадциі уменыи. 1) свйзочка; вязочка [От вам казочка, а мені бубликів в'язочка (Іван.)]; 2) вязаночка. Ср. в'язка 1—2. в'язу чий вязкий [Між^бур'яніз по кручі він до води зеленої підповз,—під ним уже не Грунт, а дно в'язуче (Мур.)]. в'язь1* -8І і) (старинное письме) вязь* 2) мех. ъвязь; 3) с.-х. завязь [Онисько знайшов аж десять стиглих кавунів, у котрих коло хвостика , кучерява в'язь поприсихала {Н,-Лев.)]. га 1 разг. ,1) (вопросительная част.) а; (переспрашивая, откликаясь разг. — ещё) ась [Дядько Лев:.. Га!.. Що таке? Вже знов якась мара? (Л. Укр.);—Насте, ти щось сумувати стала, га? — сцитала Марта Петрівна ~ХВовч.);— Іване! — Га? — Та рушай! в'язь2, -зя ихт. язь. * Вязьма Вязьма. в'ялений 1) прич. вяленный; 2) прил. вяленый; (просушенный на воздухе тор&. — ещё) провесной, провесный [Льок їв валену рибу, тримаючи її обома руками (перекл. в Сьомушкіна)]. в'ялення вяление. в'ялий вялый; {утративший упругость) дряблый [А влітку де він? Де тоді гасає..* коли, вмираючи, лілеї клонять до теплої води голівки в'ялі? (Л. Укр.); Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (Коцюб.)? В'яла шкіра на його обличчі Сула ретельно поголена (перекл. а Горького)]. в'ялити,1 -лю, -лиш 1) вялить; спец. завяливать [Боліло серце дивитись, ян сонце і камінь в'ялять їм цибулю (Коцюб.)]; 2) перен. томить1; (печалить—ещё) крушить, сокрушать [Сонце розпікало землю, в'ялило в'язальниць (Горд.); Скажіть, що робити? Нехай же я перестану Серденько в'ялити в'ялитися, -люея, -лишся вилиться; завяливаться. Ср. в'ялити 1. в'яління вяление. в'ялість, -лості вялость; дряблость. Ср. в'я» лий. в'яло нар. вило [Голова одхилилась набік, наче сама собою впала, так в'яло, безсило (Л Укр.)]. в'янення увядЗние. в'янути, -ну, -неш вгінуть, увядать; разг. завядать [Лотосу квіти блакитні в'янучи гнулись додолу (Л. Укр.); І тихнув дальній шум, і в'янув дальній гам (Бажан);—Чого в'янеш, моя доню? — Стара не спитала, За сивого, багатого Тихенько єднала (Шевч.); В'януло серце від жалю (Головко)]; В 6 л о с ~не, вуха (уші) ~нуть (надоело, противно слушать—так нелепо) разг. уши вянут [А в мене волос в'яне, се слухаючи (Баре.)]. в'йня, -ні обл. увядание [Літечко вже миналося — осінь ішла. Ще не пов'яло ніщо, а вже пахло в'янею (Вовч.)]. в'ятерйна обл. см. ятерёна. в'ятичі, -чів ист. вятичи. в'ятір обл. см. ятір. Вятка ист. Вятка; см. Кіров. вятський вятский. <¦ Вячеслав Вячеслав. Вячеславів, -вова, -вове Вячеслава (род. п. от Вячеслав); уст. Вячеславов вйще нар. уст.,шутл* вящше, (с иным написанием) вяще. вищий уст., шугпл. вящший, (с иным напи- санием) вищий. (Головко)]; 2) межд. ух, эх [Га, добра твоя горілка (Чуб.)]. га * нескл. сущ. ср~ р. (г е к т к р) га (гектар). Гайга Габга. гаагський гаагский. * габй 1) (белое сукно) устг-&6&; 2) (украшаю- г |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)