Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гар 317 гар ти (підносити, піднести) ~за перен. разг. уст., шутл. отказывать, отказать (сватающемуся) [Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала (Чуб.)]; покуштувати (взяти, дістати, з'і с т и) ~за перен. разг. уст.* шутл. получить отказ [— Я таких, як ти, пе люблю,— відповіла дівчина, не відступаючи від Метелика. Солдати засміялись. — Що, парубче, дістав гарбуза? (Шиян)]. гарбузець, -зця, гарбузик уменыи., ласк. тыковка. гарбузиння тыквенная ботва [Ноги плутались у дерзкому плетиві гарбузиння (Козач.)]. гарбузище увел. разг. тыквища. гарбузовий тыквенный [На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (Головко)]; ~ва каша кул. тыквенная каша, тыквенник [Зварила борщ та гарбузову кашу (Київщина)]. гарбузбві, -вих сущ. бот. тыквенные. гарбузоподібний тыквообразный. гарбузці, -ц'їв 1) уменьш., ласк, тыковки; 2) обл. тыквенные семечки [Як гарно лузати смажені гарбузці довгими зимовими вечорами (Донч.)]. гарбузика увел. разг. тыквища [Виходить борець на майдан, велетень страшенного зросту., вид — як волоський гарбузяка (Барв.)]. гарбузячий разг. см. гарбузовий. гаргара обл. разг. сварливая баба [Стара гаргара (Ном.)\ Коли б не стара гаргара.., а то всіх, як іржа залізо те, точить (Мирн.)]. гардемарин мор. до рев гардемарйп. гарденія бот. гардения. гардербб гардероб [Ярак заховався до гардероба, причинивши за собою дверці (перекл. з Сьомушкіна)]. гардеробна 1) прил. см. гардерббпий; 2) (род. гардеробної) сущ. гардеробная [Акторська гардеробна була в нас одна (Смол.)]. гардеробний гардерббный [В спальні стояла пружинна койка, умивальник, тумба і невеличка гардеробна шафа (Трубл.)]. гардерббнцк гардерббщик. гар дер бон идя гардерббщица [У цю хвилину гардеробниця з вішалки і зупинила його, з'явившися з листом (перекі. з Полевого)]. гардина гардина [3 вікон, у щілинки гардин і фіранок виглядали налякані міщани (Риб.)]. гардинний, гардиновий гардинный. гарду вити, -дую, -дуєш обл. 1) запруживать [Гарлувати у ставку воду (Лубен, у. — Сл. Гр.)]\ 2) гулять [До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами (Котл.)]. гарем, -му гарем [Саул, пе будучи дурік. Набрав гарем собі чималий Та и заходився царювать (ПІевч.)]. гаремний гаремный гарець, -рця уст. гбрпец. гарцво обл. гарь [Загурчало, рокочучи страшними перебоями.., запахло сіркою, гари- вом (Мирн.)]. гарикання разг. 1) г&ркапье; 2) ворч&ние; 3) грызня. Ср. гарикати 1—2, гарйкатися. гарикати, -каю, -кавш, гарикнути, -ну, -нет разг. 1) гаркать, гаркнуть [Не раз уже й батько гарикав на ту забавку (Куч.); —Як живеться? як можеться? — Ат, жиметься І— гарикнула стара, мов у розбитого дзвона вдарила {Мирн.)]; 2) (только несоверш.) ворчать. гарйкатися, -каюся, -кавшся разг. грызться; разг. цапаться; шутл. царапаться [Вони тільки й роблять, що гарикаються увесь день (Сл. Г р.)]. гарикливий разг. ворчливый [Жіпка його — Оришка, стара гариклива баба (Мирн.)]. гарикнути см. гарйкати. гаркавий картавый [Він заговорив до чумаків, а вони застигли півколом, нічого не розуміючи в його швидкій гаркавій мові (Риб.)]. гаркавити, -влю, -вшп картавить [Манілова промовила, трохи навіть гаркавлячи, що він дуже порадував їх своїм приїздом (перекл. з Гоголя)]. гаркавість, -вості картавость. гаркаво нар. картаво. гаркати, -каю, -кавш, гаркнути, -пу, -неш и усилит, гарконути, -ну, -нёш разг. гаркать, гаркнуть, рявкать, рявкнуть [Ведмідь гаркнув і повернувся до нього (Трубл.); Він гарконув з такою нерозміреною силою, що кинулись зо сну і захиталися на акації гілочки (Вас.)]. гаркебуз воен. ист. аркебуз, аркебуза. гаркнути, гарконути см. гиркати. гаркун, -на разг. 1) картавый; 2) (крикун) гаркун. гаркуша сущ. м. и ж. р. разг. картавый (о мужчине), картавая (о женщине). гарлйкати, -каю, -кавш обл. плбхо петь. Гарм Гарм. гарман, -ни 1) гумно, ток [Над гарманом плавала вже хмара пороху (Смол.)]; 2) каток. гарм гї пити, -ню, -ниш и гарманувати, -пую, -нувш обл. уст. молотить (катком, запряжённым лошадьми или волами) [Хліб складали в стіжки й молотили на току проти неба або гарманували кіньми та волами (Н.-Лев.)]. гармата пушка (преим. с длинным стволом); орудие "[Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (Ба* жан); Гармати ревом укривали все навколо (перекл. з Фурманова)]. гарматний пушечный; орудийный [Гарматна канонада поступово замовкла (Кач.)]; ^пе м'ясо перен. пушечное мясо. Ср. гармата. гарматник, гармаш, -ша воєн. 1) артиллерист [Я не відходив від танка, весь час подтвав ком шли гарматникові, корегував його стрільбу (Ковпак); Міст пішов глибоко під воду і гармати зникли в хвилях, але дужі гармаші котили свою велику зброю вперед (Воронько)]; 2) ист. пушкарь. гармидер, -деру разг. шум; (галдеж) базЗр, рынок; (при сказуемом «бути», «піти» и т. п.) дым коромыслом; (суматоха) кутерьма; (неразбериха) столпотворение, ералаш; (переполох, скандал) тарарам, трезвон [З побитих вікоп виривався несамовитий регіт, гармидер (Мирн.); Знявся такий гармидер, що ніхто гаразд не розбирав, хто за кого й за що стоїть (Коцюб.)\ 1 відразу, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)