Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 540):
Попередня 
Наступна

гар
317
гар
ти (підносити, піднести) ~за
перен. разг. уст., шутл. отказывать,
отказать (сватающемуся) [Сватало її багато
парубків, так вона всім гарбуза давала (Чуб.)];
покуштувати (взяти,
дістати, з'і с т и) ~за перен. разг. уст.* шутл.
получить отказ [— Я таких, як ти, пе
люблю,— відповіла дівчина, не відступаючи
від Метелика. Солдати засміялись. — Що,
парубче, дістав гарбуза? (Шиян)].
гарбузець, -зця, гарбузик уменыи., ласк.
тыковка.
гарбузиння тыквенная ботва [Ноги плутались
у дерзкому плетиві гарбузиння (Козач.)].
гарбузище увел. разг. тыквища.
гарбузовий тыквенный [На чорній зритій
землі по краях поплуталась огудина суха
гарбузова (Головко)]; ~ва каша кул.
тыквенная каша, тыквенник [Зварила борщ
та гарбузову кашу (Київщина)].
гарбузбві, -вих сущ. бот. тыквенные.
гарбузоподібний тыквообразный.
гарбузці, -ц'їв 1) уменьш., ласк, тыковки;
2) обл. тыквенные семечки [Як гарно
лузати смажені гарбузці довгими зимовими
вечорами (Донч.)].
гарбузика увел. разг. тыквища [Виходить
борець на майдан, велетень страшенного
зросту., вид — як волоський гарбузяка
(Барв.)].
гарбузячий разг. см. гарбузовий.
гаргара обл. разг. сварливая баба [Стара
гаргара (Ном.)\ Коли б не стара гаргара..,
а то всіх, як іржа залізо те, точить (Мирн.)].
гардемарин мор. до рев гардемарйп.
гарденія бот. гардения.
гардербб гардероб [Ярак заховався до
гардероба, причинивши за собою дверці (перекл.
з Сьомушкіна)].
гардеробна 1) прил. см. гардерббпий; 2) (род.
гардеробної) сущ. гардеробная [Акторська
гардеробна була в нас одна (Смол.)].
гардеробний гардерббный [В спальні стояла
пружинна койка, умивальник, тумба і
невеличка гардеробна шафа (Трубл.)].
гардерббнцк гардерббщик.
гар дер бон идя гардерббщица [У цю хвилину
гардеробниця з вішалки і зупинила його,
з'явившися з листом (перекі. з Полевого)].
гардина гардина [3 вікон, у щілинки гардин
і фіранок виглядали налякані міщани
(Риб.)].
гардинний, гардиновий гардинный.
гарду вити, -дую, -дуєш обл. 1) запруживать
[Гарлувати у ставку воду (Лубен, у. —
Сл. Гр.)]\ 2) гулять [До лісу почвалав,
де гардував Евандр з попами (Котл.)].
гарем, -му гарем [Саул, пе будучи дурік.
Набрав гарем собі чималий Та и заходився
царювать (ПІевч.)].
гаремний гаремный
гарець, -рця уст. гбрпец.
гарцво обл. гарь [Загурчало, рокочучи
страшними перебоями.., запахло сіркою, гари-
вом (Мирн.)].
гарикання разг. 1) г&ркапье; 2) ворч&ние;
3) грызня. Ср. гарикати 1—2, гарйкатися.
гарикати, -каю, -кавш, гарикнути, -ну, -нет
разг. 1) гаркать, гаркнуть [Не раз уже й
батько гарикав на ту забавку (Куч.); —Як
живеться? як можеться? — Ат, жиметься І—
гарикнула стара, мов у розбитого дзвона
вдарила {Мирн.)]; 2) (только несоверш.)
ворчать.
гарйкатися, -каюся, -кавшся разг. грызться;
разг. цапаться; шутл. царапаться [Вони
тільки й роблять, що гарикаються увесь
день (Сл. Г р.)].
гарикливий разг. ворчливый [Жіпка його —
Оришка, стара гариклива баба (Мирн.)].
гарикнути см. гарйкати.
гаркавий картавый [Він заговорив до чумаків,
а вони застигли півколом, нічого не
розуміючи в його швидкій гаркавій мові (Риб.)].
гаркавити, -влю, -вшп картавить [Манілова
промовила, трохи навіть гаркавлячи, що
він дуже порадував їх своїм приїздом
(перекл. з Гоголя)].
гаркавість, -вості картавость.
гаркаво нар. картаво.
гаркати, -каю, -кавш, гаркнути, -пу, -неш и
усилит, гарконути, -ну, -нёш разг. гаркать,
гаркнуть, рявкать, рявкнуть [Ведмідь
гаркнув і повернувся до нього (Трубл.); Він
гарконув з такою нерозміреною силою, що
кинулись зо сну і захиталися на акації
гілочки (Вас.)].
гаркебуз воен. ист. аркебуз, аркебуза.
гаркнути, гарконути см. гиркати.
гаркун, -на разг. 1) картавый; 2) (крикун)
гаркун.
гаркуша сущ. м. и ж. р. разг. картавый
(о мужчине), картавая (о женщине).
гарлйкати, -каю, -кавш обл. плбхо петь.
Гарм Гарм.
гарман, -ни 1) гумно, ток [Над гарманом
плавала вже хмара пороху (Смол.)]; 2) каток.
гарм гї пити, -ню, -ниш и гарманувати, -пую,
-нувш обл. уст. молотить (катком,
запряжённым лошадьми или волами) [Хліб
складали в стіжки й молотили на току проти
неба або гарманували кіньми та волами
(Н.-Лев.)].
гармата пушка (преим. с длинным стволом);
орудие "[Ми сталлю з гармати, свинцем з
карабіна Розтрощимо впень ворогів (Ба*
жан); Гармати ревом укривали все навколо
(перекл. з Фурманова)].
гарматний пушечный; орудийный [Гарматна
канонада поступово замовкла (Кач.)]; ^пе
м'ясо перен. пушечное мясо. Ср.
гармата.
гарматник, гармаш, -ша воєн. 1) артиллерист
[Я не відходив від танка, весь час подтвав
ком шли гарматникові, корегував його
стрільбу (Ковпак); Міст пішов глибоко під
воду і гармати зникли в хвилях, але дужі
гармаші котили свою велику зброю вперед
(Воронько)]; 2) ист. пушкарь.
гармидер, -деру разг. шум; (галдеж) базЗр,
рынок; (при сказуемом «бути», «піти»
и т. п.) дым коромыслом; (суматоха)
кутерьма; (неразбериха) столпотворение,
ералаш; (переполох, скандал) тарарам, трезвон
[З побитих вікоп виривався несамовитий
регіт, гармидер (Мирн.); Знявся такий
гармидер, що ніхто гаразд не розбирав, хто
за кого й за що стоїть (Коцюб.)\ 1 відразу,

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)