Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гар 319 гар» гарт *, -ту тип. гарт. гартівний мет. калильный (служащий для каления)] закалочный (относящийся к закалке); ~нй п і ч калильная печь; ~на р і д и н & закалочная жидкость. гартівник, -ка мет. калильщик, закальщик. гартівня мет. калильня. гартований 1) мет. калённый; прил. калёный [Ми вільні назавжди, і це зробив наш Сталін гартованим мечем, і це зробили ми (Сос.)]\ ~на стріла фолък. калёная стрела; 2) перен. закалённый [В тій школі вчився молоиий Серго, в бою гартований, залізний г—*-і' (Дмитр.)]. гартовий тип. гартовый. гартувальник мет. калильщик, закальщик. гартувальна мет. калильня. гартування 1) мет. каление, зак&л, зак&лка; 2) перен. зак&л, закалка [В системі заходів по політичному вихованню комуністів і їх більшовицькому гартуванню велике місце займають партійні збори (Рад. Укр., 1948, І)]. гартувати, -ртую, -ртувш 1) мет. калить, закаливать; (реже) закалять [І серце в грудях як сопілка грає, і воїни мечів гартують сталь, і дівчина край озера співає, та зникла з пісні вікова печаль (Дмитр.)]; 2) перен. закалять; (реже) закаливать [В боях гартували ми військо могутнє, Загарбників підлих з дороги зметем! (Гімн Радянського Союзу)] Ти хотів зм'якшити серце На зеленій на природі? Навпаки, скажу, потрібно Гартувати та міцнити (Тич.)]. гартуватися, -ртуюся, -ртуєшся 1) калиться, закаливаться; закаляться; 2) закаляться; закаливаться [В радісній, вільній праці, в новому соціалістичному житті гартуються риси нової радянської людини (Прол. пр., 1937', XI)]. Ср. гарту пати 1—2. гарувати *, -рую, -рувш обл. без бтдыха трудиться [Наймолодша сестра, давно доросла, гарувала, побивалась, неначе мужчина, дома й по полях (Коб.)]. гарувати 2, -рую, -руєш стол. пазить. гйрус, -су текст, гарус [На столах, на канапі лежали всякі штуки, повиплітувані.. з гарусу (Н.-Лев.)]. гарусний текст, гарусный. гарцювання 1) гарцевание; 2) обл. беганье, шалости. гарцю в а тп, -цюю, -ціоеш 1) гарцевбть [Кавалеристи гарцювали на розкішних скакунах (Ільч.)]; 2) обл. бегать, шалить [Як хочете гарцювати, так ідіть на двір (Кобел, у. — Сл. Гр.)\ Іще як сами дівували Та з хлопцями як гарцювали (Котл.)]; 3) обл. танцевать [І воює, і гарцює 3 усієї сили (Шевч.)]. гарцьовий уст. гбрнцевый [Гарцьове відерко (Сл. Гр.)]. гарчання ворчание; рычбние [3 диким гарчанням кинувся собака вперед (Шиян)]. Ср. гарчйти. гарчати, -чу, "чйш ворчбть; (только прям.— ещё) рычать [Вовк не зводив з нього очей і ліниво гарчав (Риб.); Всі на нього гарчали, як полохливий пес, що боїться вкусити (Коцюб,)]. гаршнеп орн. гаршнеп. гарювати, -рюю, -рюеш обл. шалить [Гарюють та синці один одному набивають (Головко)]. гарйч, -чу уст. сбитень. гарячб1 нар. горячб; жарко; пылко; рьяно [Манілов ніяк не хотів випустити руку нашого героя і далі тиснув її так гаряче, що той уже не знав, як її визволити (перекл. з Гоголя)]; гаряче сперечатися горячб* (ж&рко) спбрить. Ср. гарйчий 2. гаряче2 предик, жарко; горячб [Надворі була гаряче, як літом (Н.-Лев.)]. гари чий 1) горячий; (источающий жару, знойный — ещё) жаркий [Гарячі сухі руки швидко й зручно розплутують дріт (Козач.); Гаряче денне сонце лежало на будинках, на курній дорозі (перекл. з Фадеева)]; ~чпй віл, кінь (разгорячённый, вспотевший} горячий вол, конь [Воли пристали, — може- ти їх водою напоїв гарячих? (Рудч.)]\ ~че сонце горячеє (жаркое) солнце; поэз. ярое солнце; 2) гсерен.^горячий; (о споре, бое и т. п. — ещё) жаркий; (увлекающийся^ страстный — ещё) пылкий; (раздражительный — ещё) вспыльчивый; (ретивый — о лошади — ещё) рьяный [Гарячий привіт робітницям і трудящим жінкам усього світу, які гуртуються в одну трудову сім'ю навколо соціалістичного пролетаріату (Сталін); Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Л. Укр.); Часом розмова ставала гарячою, бурхливою (Коцюб.); І небезпечний шлях знайшов Гарячий кінь, хропе й басує! (перекл. з Лєрмонтова)]; ~ча барва яркая краска, яркий цвет [Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь (Коцюб.)]; ~че серце горячеє (пылкое) сердце; фолък. ретивое (сущ.) [Своє чуття неохололе Несла захованим, святим, Гарячим серцем (Мал.)]; ~чий час, ~ча п о р а горячее время, горячая пора; (без зависимого- род. п.—ещё) страда, страдное время, страдная пора [Настав гарячий час польових робіт (Рад. Укр.у 1950, III); Зараз гаряча пора: люди кінчають збирання, молотять, сіють — усі в полі (Рад. Укр., 1946, IX)]; до ~чого- ще приском сипнути погов. подлйть масла в огонь; п і д ~чу руку _под сердитую руку; піймати (спій м а т и) н а ~чому [вчинку] разг. поймать на месте преступления, поймать с поличным [Його було спіймано на гарячому (Прол. пр., 1938, І)]; п о ~чих слідах по горячим (по свежим) следам. гарячити, -чу, -чйш горячить [Тут-таки гарячив свого коня, браво гарцюючи, командир батареї (Верш.)]. гарячйтися, -чуся, -чйшся горячиться; (сердиться) разг. кипятиться [Енергійна русява Ніна Іванова гарячилася, промовляла з запалом (Собко)]. гарячість, -чості пылкость; рьяность. Ср. гари чий 2. гарячіти, -чіе безл. становиться ж?рко; становиться горячб [Сонце підбилось — надворі гарячіє (Сл. Гр.)].^ гарячка1 мс. р. 1) мед. горячка (разг.), лихорадка [Вночі у Марії Іванівни почалась |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)