Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гли 334 глі ** густих комишів, мілин та глибокодонних І місць (перекл. а Гоголя)]. І глибокодумний глубокомысленный^ (погружённый в размышления) мыслящий. глибокодумність, -ностІ глубокомыслие. глибокодумно нар. глубокомысленно [Майор примружив очі й глибокодумно замислився (перекл. з Л. Толстого)]. глибочезний, глибоченний увел. разг. глубочайший [В «Тарасі Бульбі» ми знаходимо музичні періоди, напоєні глибоченною народністю (Ком., 1939, 7I. глибоченький разг. довбльно глуббкий [Болото має бути глибоченьке (Шиян)]. глибочінь (твор. п. глибочінню) глубина; глубь [Ігор на мить замислився і пильно подивився в самісіньку глибочінь Василькових очей (Дот.)]. Ср, глибина. глибочіти, ,-чить зиять глубинбй [Обіч гли- бочіло провалля (Риб.)]. глибшати, -шаю, -шавш углубляться, стано- І виться глубже [Склепіння у великій двосвітній залі ніби глибшало (Ільч.)]. глибше 1) прил. см. глибший; 2) нар. глубже [В роки Вітчизняної війни радянський народ ще глибше оцінив велич свого вождя, вчителя, полководця, друга — Иосифа Віссаріо- новича Сталіна,. (Біогр. Сталіна); Поки вони злазили вгору, діл западавсь їм з-під ніг І все глибше та й глибше (Коцюб.)]; т р б х и І <^ше немнбго глубже, поглубже, глибший бблее глуббкий; (в качестве сказуемого) глубже; т р б х и ~ший немнбго глубже, поглубже» глива бот. обл. 1) (гриб) {Ревіиііпа Нераііса) печёночник; 2) (груша) глива (обл.) [Гливи І такі, як кулак (Ном.)]. гливий обл. серожёлтый [Гливий кінь (Н.-Во- лын* у. —- Слч Гр.)]. глизявий клейкий, вязкий [А я харчувався на к^хні. Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (Тесл.)]. глина глина [Пахло глиною, вогкістю (Козач.)]. глинистий глинистый [Людина, криючись за глинистими береговими горбами, зсунулась до води (Козач.)]. глинище глинище [Аж ось скінчились очере- І тяні тини, лишилась ззаду остання хата над глинищем (Коцюб,)]. глинка 1) уменьш. глинка; 2) техн. глинка. глинобитний строит, глинобитный. глиновальня техн. глиновальня. глинозём, -му хим. глинозём [6 дані, що він [каолін Городнянського району] містить у І собі від 21,5 до 29 нроц. глинозему (Вісті, 1939, 7111I. глинути, -ну, -нбш редк. глотнуть, прогло- І тйть; (усвоить) рит., ирон, поглотйть І [Л і к а р; Ех, панночки, цанночкиї Бідовий народі Прочитав останнє слово науки і думає, що вже всю мудрість глинула (Л. Укр.)]., глиняний глиняный [На запорошеному гли- , няному долу лежали якісь старі речі (Трубл.)]. глиняник 1) горшбк (для глины) [Настя вмочила віхоть у глиняник з білою глиною і помаленьку підводила зверху на грубі І (НгЛев.)]; 2) (яма, откуда берут глину) обл. глинище. глинястий глинистый [Круті глинясті стіни урвища жовтіли (Коцюб.)]. глип межд. обл. глядь; (обнаруживая исчезно- • вение чего-нибудь) хвать [Бачу, каже, діло погане, вивів його з корчми, глип — аж нема коня (Коцюб.)]. глипати, -паю, -паєш. глипнути,-ну, -неш обл. мигать, мигнуть; глядеть, глянуть [З-поміж верб, та груш, та яворини Чорні стріхи глипають, нагнувшись, Мохом вкриті, корчами калини, Мов на вітер ті сичі надувшись (Фр.)\ На сонце те^ глипнули черви й померли» І, мручи, убійчеє світло кляли (Фр.)]. глисник бот. (8оІапит йиісатага Ь.) паслён. глисник, -ку фарм. цитварное семя. глнст, -ти глист; разг. глиста [Прокинувшися, ввесь трусився [Еней], За серце ссало, мов глисти (Котл.)]. глистогінний фарм. глистогбнный. глистюк, -кй ^азг. 1) прям., перен. глиста; 2) (дождевби) червь [Він якийсь час стояв, не знаючи, що робити, потім якось увесь, наче перетятий земляний глистюк, потягся (перекл* з Цанфьорова)]. глитай, -тая до рев. мироед; разг. живоглот [Ленін звернувся до петроградських робітників із закликом організувати похід в село на допомогу селянській бідноті проти спекулянтів хлібом, куркулів, глитаїв (Біогр. Сталіна); Гукнули бідні: ближні й дальнії Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич.)]. глитайня собир. презр. мироеды. глитайство дорев. мироедство [Мусите ж ви рятувати Узбеччину від оцього глитайства (махнув рукою на високий мінарет..) (Ле)\ На образах возного і виборного Котляревський реалістично показав класове єднання чиновництва з глитайством для спільної наживи, визиску і пригнічення трудящих (Колг. Укр., 1939, IX)]. глитайський дорев. мироедский [Вони, оті глитайські синки, як зайці, полохливі (Шиян)]. глитання глотание. глитати (глитаю, глитаєш), глитнути, -ну, -нёш глотать, глотнуть [Тільки в горлі у нього кавкало, мовби глитав великі камінці (Вас); — А бач, торгуєте? —• одказав хазяїн, глитнувши чималий ковток чаю (^Мирн,)]. глиця 1) бот. хвбя [Гірським ключем він пахне і глицею густою, Оцей карельський вітер (Бажан)]; 2) деревянная игла; 3) (в перилах) обл. балясина; 4) поперечная соединительная жердь [Дубовий, глицями збитий стіл, і на ньому ледве блимає тріскотливий каганець (Ле)]; 5) (при тканье ковров) линейка для разделения верхних и нижних рядов основы. Гліб Глеб. Глібів, -бова, -бове Глеба (род. п. от Глеб); уст. Глебов. глід (род. гдбду) бот? боярышник; глод [Вони сіли на зеленому,горбку, порослому низькими кущами гдоду (перекл. $ Бабаев- ського)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)