Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
глі ГдІЕеріа Гликерия. глінткбйн, -ну глинтвейн. глісер (род. глісера) глиссер [По водоймищу мчать глісери (Вісті, 1939, VII)]. гліцерин, -ну глицерйп. гліцериновий глицериновый. гліцинія бот. глициния [Повзуть гліцинії, не знаючи утоми, Все вище й вище (Рил.)]. глобулін, -ну биол. глобулин. глобус глббус. гл о данії а глод&ние. глодати, -дйю, -дйбш глодать; (понемногу, не торопясь) погладывать [Хоч глодайте [камінь], тільки мене не займайте (Чуб.)]', ~ти потроху глодать понемнбгу, погладывать. глодовий боярышника (род. п. от боярышник) [Глодова гілочка до крові здряпнула шкіру (Шиян)]. глоса филол. глбсса. глосарій филол., юр. глосс&рий. глбтка глотка. гдбтковвй глоточный. глотогонічний лингв, глоттотопический. глотогбнія лингв, глоттогония. глуз, -зу редк., (чаще мн ч.) глуэи, -зів разг. насмешки [Утік Бапікиренко від своїх колись тихих та покірних одрадян, наслухавшись від їх глузу та посміхів (Мирн.)]', н а ~зи піднімати (бр&ти) разг. на смех поднимать [Чи не думає він його на глузи піднімати? (Фр.)]. глузд, -ду разг. толк; (разумное содержание— ещё) смысл; (сообразительность) разг. смётка, смекалка [У л я н а: Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Квітка)] Я глузду в сих твоїх словах не тямлю (Л. Укр.)]\ в усьбму цьбму мало ~ду во всём бтом мало тблку; д о ~ду прийти разг. образумиться; опомниться; з'і хати (з с у н у т и с я) з ~ДУ (грубо) помешаться; ра.іг. оглупеть, рехнуться, трбнуться, свихнуться, своротить с ум&; фам. спятить [с ума], спрыгнуть с ума [Не знаючи, чи обурюватися йому, чи реготати, Русевич спитав: Вікторе Михайловичу, ви з глузду не з'їхали? (Шовк.)]; чи є у ньбго ~д? рачг. в уме ли он? [Вона, певне, ще досі Павла з голови не викинула? Чи в неї є глузд? (Горд.)]. глуздівнб нар. ррдк. насмешливо [Енею глуз- дівно сказав (Котл.^]. глузливий насмешливый; издевательский [Прориває тишу веселий, ніби глузливий стукіт кулемета (Козач.)]. Ср. глузувати. глузливість, -вості насмешливость. глузливо нар. насмешливо [Марія дивилась на нього глузливо (Смол.)]. глузувйння (з кбго, з чого, редк. над ким, над чим) насмешка, насмешки; издевательство (над кем, над чем), разг издёвка, издёвка; подтрунивание (над кем, над чем) [Однак він не кинув цигарки, боячись глузування Гаврил нового (Коцюб.)]. Ср. глузувати. глузувйти, -зую, -зуеш (з кбго, з чбго, редк. лад ким, над чим) насмехаться (над кем, над чем); разг. насмешничать (над кем, над чем); (зло, язвительно высмеивать) глу издеваться (над кем, над чем); (высмеивать не зло) тешиться (над кем, над чем); (под- гиучивать) трунить, подтрунивать (над кем, над чем); (дурно отзываться) прохаживаться (насчёт кого, чего или по адресу когб, чегб) [Карл Маркс у «Капіталі» глузує з пишності і широкомовності буржуазно-демократичної великої хартії вольностей і прав людини.. (Ленін)] Кому не відома хвороба вузького практицизму і безпринципного діляцтва..? Ніхто так їдко не глузував з цієї діляцької хвороби, як Ленін (Сталін); Та що буде, як діти дізнаються, що Павлик читати не вміє? Хіба ж не стануть з нього глузувати (Горд )]; ~зуючи з кбго, з ч6- го (редк. над ким, над чим) насмехаясь (в насмешку; издеваясь; тешась; труня, подтрунивая) над кем, над чем; прохаживаясь насчёт когб, чегб (по адресу когб, чего) [Бистра течія, ніби жартома й глузуючи з нашого порона, несе незграбну споруду все далі й далі (перекл. з Короленка)]. глум, -му (з кбго, з чого, редк. над ким, над чим) насмешка (над кем, над чем); (издевательство) глумление (над кем, над чем); (грубое издевательство, соединённое с оскорблением) надругательство (над кем, над чем); (осмеяние) посмеяние, уст. посмешище [Жарти він сприйняв за глум (Козач.); У цокотанні сусіди вона чула гіркий глум над її материнським жалем, над її бідною головою (Мирн.)]; б р а" т и на ~м поднимать на смех [То ти береш мене, старого, на глум (Март.)]; віддати на ^м" отд&ть на посмеяние; н а ~м (как) в насмешку [Ти глузуєш з мене, Вклоняєшся н а глум (Л Укр.)]\ піднімати (підіймати, здіймати), підняти па *-~м поднимать, поднять на смех [Нікого вона не здіймала на глум, не сміялася майже (Вовч.); Л і за* На глум, так і гляди, підійме Чацький вас (перекл. з Грибоедова)]. глумйльпик редк. насмешник [—А що, не я вам казав, що треба розуму, та й ще розуму! — реготався тепер коваль над учорашніми глумильниками (Мирн.)]. глумитися, -млюся, -мйшся (з кбго, з чбго, редк. над ким, над чим) глумиться (над кем, над чем); (мягче) насмехаться (над кем, над чем); (совершать надругательство) уст. ругаться (над кем, над чем) [Руднев глумився наді мною (Верш.)]. глумливий глумливый; насмешливый [З-під сірих суконних шапок блимали вогкі, блискучі білки, цікаві й глумливі (Коцюб.)]. Ср. глумитися. глумливість, -вості глумлйвость; насмешливость. Ср. глумитися. глумливо нар. глумливо; насмешливо [Відтак розсміялася глумливо (Коб.)]. Ср. глумй- . тися. глуп&к, -к& редк. дур&к [Крий боже, дурня вам зустріти! Послужливий глупак страшніш за ворогів (^перекл. з Крылова)]. глупий 1) обл. глупый [Глупі, глупі! Ножі, оздоби й скарби наші з нами (Фр.)]; 2) : ~па н і ч глухая ночь; (иногда) глуббкая ночь [Як сова у глупу ніч, хижо зареготалася |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)