Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гля 337 гні Любо глянути з середини Дніпра на високі гори, на широкі луги, на зелені ліси! (перекл. а Гоголя); Глянули одне на одного, і погляд ковзнув повз погляд (Гонч.)]; не давати і вгору ~ти перен. пе давать ни отдыху, ни сроку; ~нь на воду та на свою вроду поел, нёчого на зеркало пенять, коли рожа крива; колись і на нас сонечко ~не погов. будет и на нашей улице праздник. глянц, -цу глянец [I браво підкручує пещені вусики, Зухвалий наводить на лобика глянц (Бажан)]. гдянцбвий, гляпцовпй глянцевый. гм, гму межд. гм, хм. гмукати, -каю, -каеш, гмукнути, -ну, -неш разг. хмыкать, хмыкнуть. гнаний 1) прич. гонимый; угоняемый; преследуемый; выгоняемый, выкуриваемый; сгоняемый, сплавляемый; ср. гнати і—2 [Над містом, гнані вітром, котились валунами сірі, як каміння, хмари (Гонч.)]; 2) прил. гонимый; 3) (род. гнаного) сущ. гонимый [Всім злидарям він і гнаним Кинув потужне: боріться! (Рил.)]. Гнат Игнатий. гнити (жену, женеш) 1) гнать; (уводить куда- нибудь, отправлять против желания— ещё) угонять; (подвергать гонениям — ещё) преследовать; (быстро ехать — ещё) мчаться, (реже) мчать; (добывать перегонкой — ещё) выгонять, курить, выкуривать [Потреба в дедалі більшому збуті своїх продуктів жене буржуазію по всій земній кулі (Комун. ман.)\ Гнали корів високо, в гори, на полонину (Коцюб.); Побачив з могили, як на схід урозсип вискочило з-за лісу шість вершників і гнали степом, як хорти навперейми звірині (Ле); Чого радієш? Гадаєш, вони горілку гнать будуть? (Коцюб.)]; гбном ^ги разг. быстро ехать, мчаться; (реже) мчать; 2) (отправлять вплавь по течению реки) сгонять, сплавлять. гнатися (женуся, женешся) 1) гнаться [Озираючись, біжить собака. За ним женеться людина (перекл. з Чехова)}; 2) (быстро ехать, бежать) мчаться, нестись; (реже) мчать [Раз він гнався шістьма кіньми (Руд.)]; 3) страд. 8. гнаться; угоняться; преследоваться; куриться, выкуриваться; сгоняться, сплавляться; ср. гнати 1—2. Гн&тів, -това, -тове Игнатия (род. п. от Игнатий); уст. Игнатьев. гнейс, -су геол. гнейс. гнейсовий геол. гнейсовый. гнида гнида. Гнилё мбре Гнилое море. гниленький гниловатый. гиилёць, -дьцю с.-х. гнилёд. гнилизна гниль; промозглость [Жовті, місцями вже почорнілі листки каштанів і кленів пахли гнилизною (Собко)]. Ср. гнилий. гнилий гнилой; (о погоде — ещё) промозглый [Осінь була гнила й нездорова (Ільч.)]. гнилиця, уменьги. гниличка груша-гнилушка [Дзижчить комар і запахом гнилиці Приморський вітер дише у лице (Бажан)]. гнилість, -лості гнйлость [Російсько-японська війна розкрила всю гнилість і слабість російського самодержавства (Сталін)]. гнилля разг. гнильё. гнилобокий со сгнившим боком, гнилоббкий [Груші гнилобокі (Шевч.)]. гниловодь, -ді редк. болотная воді [Під босими ногами тріщав молодий лід, розпадався, розходився, булькала гниловодь (Горд.)]. гнилокрів'я мед. гнилокрбвие. гнилуватий гниловатый. гнилючка груша-гнилушка. гнплючбк, -чка гнилушка. гнилятина гниль. гниляччя собир. гниль. гниль, -лі гниль [Він глибоко вдихнув прохолоду жовтневої ночі і відчув запах гару та річкової гнилі (Риб.)]. гнильний гнилостный. гнити и (реже) гнисти (гнию, гниєш) гнить [Хата пусткою гниє (Шевч.)]. гниття гниение [Ми бачимо, що релігійні, моральні, правові догми но в силі затримати процес гниття і розпаду буржуазного суспільства (перекл. з Горького)]. гниючий гниющий. гнів, -ву гнев; (состояние человека, сердитого на кого-нибудь, на что-нибудь уст. — ещё) сердце [Страшна звістка про криваве злочинство царя рознеслася повсюди. Гнів і обурення охопили весь робітничий клас, всю країну (Іст. ВКП(б))]; ~в положити на кого разг. разгневаться на когб; зганяти ~в на кому срывать гнев (сердце) на ком; мити ~в на к б г о иметь сердце на когб (уст.), гневаться на когб; не у ~в сказати [тобі, вам] не во гнев будь сказано; скипіти ~вом разг. вскипеть гневом, вскипятиться. гнівання редк. гнев; сердце. Ср. гнів. гнівати, -ваю, -вавш уст. 1) редк. гневаться [Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати (Чуб.)]; 2) гневить (уст.), сердить [Найбільше гнівали й ображали мене самі жінки (Коб.)]. гніватися, -ваюся, -ваешея, (реже) гнівитися, -влюся, -вйшея гневаться (уст.), сердиться; (быть недовольным на кого— ещё) иметь сердце (на кого) (уст.) [О р и ш к а: А що, ти дуже гнівався, що я так довго барилась? (Кроп.); Тільки, — ви не гнівайтесь, я правильно міркую (перекл. 8 Горького); На Річку Море раз гнівилось і ревло (Боров.)}. гнівити, -влю, -виш гневить (уст.), сердить [Напевно, спокій і виразність Насти- них слів найбільше й гнівили Славка (Коп.)]. гнівитися см. гніватися. гнівливий уст. гневливый [Очігнівливі (Вовч.)]. гнівливість, -вості уст. гневливость. гнівний гневный; (сильнее^ разгневанный [Рустем вняв руку, гнівний, ображений і, мов живій істоті, "грозив мурам (Коцюб.)]. гнівно нар. гневно [Він так голосно і гнівно промовив останні слова, що Павла Андріївна злякалась (Вовч.)]. гнідий гнедбй [3 провулка назустріч Сергієві виїхала підвода, запряжена парою гнідих низеньких коней (Козач.)]; ~дий з підпалинами мухбртый. 22-1211 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)