Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гно 339 гов гноєрозкидач, -ча с.-х. навозоразбрасыватель, гноєсховище с.-х. навозохранилище, гноєтворний мед. гноеродный. гноетбча мед. гноетечение. гноєточивий мед. гноеточивый. гноївка навозная жижа [Ланка за зиму заготовила на кожний гектар ділянки но 23 тонни перегною.., по 15 тонн гноївки (Коле. Укр., 1939, IX)]. гноївкозбирач, -ча жижесборник [Щороку встановлювати для колгоспів план будівництва гноєсховищ і гноїв ко збирачів (Про план полезахисних лісонасаджень)]. гноївня навбзная куча. гноїння гноение. ГНОЇСТЛЙ мед. ГНОЙСТЫЙ. гноїти (гною, гноїш) гнойть. гноїтися (гноюся, гноїшся) гноиться. гноїще гнбище, навбзная куча. гнойовий с.-х. навозный, позёмный. гнойовик, -ка ант. навозник, навозный жук. гнойовиця с.-х. навбзница. гном миф., перен. гном [У травах коник, як зелений гном, На скрипку грає (Рил.)]. гнома лит. гнома. гносеологічний филос. гносеологический [За гносеологічною схоластикою криється боротьба та ідеологія класів (Біогр. Леніна)]. гносеологія филос. гносеология. гностик филос. ист. гнбстик. гностицизм, -му филос. ист. гностицизм. гностичний филос. ист. гностический. ґнотик уменыи., ласк, фитилёк [Ледве чутно потріскували й сичали ґнотики (Ільч.)]. ґнотовий фитильный. гнбття обл. отрепье [Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме ґноття та рам'я висіло (Мирн.)]. гнойк, -ка 1) гнойник; 2) энт. навозник, навозный жук. гнойнка гнойник. гноячок, -чка уменыи. мед. гнойничок. гну нескл. сущ. ср. р. воол. гну. гнуздати, -даю^ -даєш надевать уздечку, надевать узду. гнуздечка уздечка, узда\ гнути (гпу, гнеш) 1) гнуть; (вниз — ещё) клонить (к чему); (опускать — ещё) склонять [Залізо б'ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м'язах руки чоловіка (Бажан); Реве та стогне Дншр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч.)]\ 2) перен. гнуть, клонить [Балакала б, здається, без кінця і без краю. Тільки Марія чогось не туди гне (Мирн.)]; куди він гне? перен. разг. куда он гнёт (клонит)?, к чему он клонит?; О ~ти спину (над чим) разг. гнуть спину (над чем); корпеть (над чем); кйрпу ~ти разг. фам. задирать нос; поднимать нос [Марина: Чого так кирпу гнеш? (Корн.)].г гнутий гнутый [3 скреготом полетіли гнуті рейки (Ґонч.)]. гнутися (гнуся, гнешся) 1) гнуться; клониться; склоняться [У нього брови гнуться, як дуга (Бажан); Хилилась І слалась, плачучи, трава; Високі гнулись дерева... Додолу гнулися, журились! (Шевч.)]; ер. гнути 1; 2) перен. покоряться [Ярема гнувся, бо не знав, Не знав сіромаха, що виросли крила (Шевч.)]. гнуття гнутьё [На заводі ім. Калініна освоюється виробництво верстатів для гнуття та різання арматури (Прол. пр., 1937, XII)]. гнучий (редк.), гнучкий гибкий [Дивлюся іноді, дивлюсь На стан твій гнучий (Шевч.); Його стрункою і гнучкою постаттю завжди милувались товариші (Трипіл.)]. гнучкість, -кості гибкость [Необхідно, щоб партія вміла поєднувати в своїй роботі непримиренну революційність (не змішувати з революційним авантюризмом!) з максимумом гнучкості і маневроздатності.. (Сталін)]. гнучко нар. гибко. гобелен гобелен [Цінним придбанням музею в великий художній гобелен «Сталінська Конституція» (Ком., 1941,^1)]. гобеленовий гобеленовый. Гббі г нескл. Гоби. гобоїст муз. гобойст. гоббй муз. гоббй [Гобої, валторни й кларнети коротко покашлювали на різні голоси (Смол.)]. гов межд. ау (крик влесу)\ эй [Лукашу, де ти? гов? (Л. Укр.); Аж чує — кличе хтось: —Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько говіння церк. говение [Він тричі, як перед говінням, поцілувався з нею (Коцюб.)]. гбвір, -вору 1) гбвор [Всюди гамір, всюди говір, Повно скрізь народу (Руд.)]; 2) лингв. гбвор; уст. разноречие. говірка 1) говор; уст. разноречие [Третій шофер, рябий, з вятською говіркою, поплескав хмурого по плечах (перекл. а Федорова)]; 2) обл. разговбр [І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Вовч.)]\ 3) (манера говорить) говорок. говіркий разговбрчивый; говорливый*, уст. речистый; (охотно сообщающий другим свои мысли, переживания) сообщительный [Говіркий дідок підсунувся ближче й запитав: «Далеко їдеш, хлопче?» (Куч.); Він зробився невпізнанний. Зникла тяжка задума, став говіркіший (Куч.)] Хоч говіркий, але немудрий, що й казать (перекл. в Грибоедова)]. говіркість, -кості разговорчивость; говорливость; речистость; сообщительность. Ср. говіркий. говірко нар. речисто. говірний лит. говорной. говіти, -вію, -вієш церк. говеть [До церкви перестав ходити, не говів (Вас.)]. говорильня ирон. говорильня. говорити, -ворю, -вбриш говорить; (многократно — ещё) говаривать; (делать умозаключения — ещё) рассуждать, толковать (разг.); (беседовать — ещё) разговаривать; (объясняться — ещё) изъясняться; (высказывать мнение о ком-нибудь, о чём-нибудь — ещё) отзываться; (время от времени; передавать слухи — ещё) поговаривать, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)