Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гго'в 340 ( год разг. побалтывать; (о документе и т. пЛ содержать е себе какое-нибудь утверждение! сведение — ещё) гласить; уст., разг. сказывать; обл. баять [Діалектичний метод говорить, що життя треба розглядати саме таким, яке воно в дійсності (Сталін)) — Тут би варто школу зробити,— говорив Прокіп (Коцюб.); Уміння говорити ясно і просто про найскладніші теоретичні питання було відмінною рисою Леніна (Біогр. Леніна); Ой в полі могила з вітром говорила: Повій, вітре, ти на мене, щоб я не чорніла (Метл.)]; <**тв багатьма м б в а м и говорить (изъясняться) на мнбгих языках; ~ти відверто говорить откровенно; разг. откровенничать;. ~тд в'х дливо говорить язвительно, язвить; ~ти дотепи говорить острбты, острить, острословить; разг. г прен. остроумничать; «-ти дотепно говорить остроумно; острить, острословить; ~ти дурниці, ^ти казна-що говорить ерунду; разг. ерундить; ~ти наперёд (предполагать) загадывать вперёд; ~ти неправду говорить неправду; {грубо) лгать; ~ти «н і» говорить «нет», отнекиваться;г^тиукраїнською мовою говорить (изъясняться) по-украински (на украинском языке); ~ти ущйп-* ливо говорить язвительно, язвить; ~ти щиро говорить искренно (искренне); разг. откровенничать; <-^и, як папуга разг. говорить, как попугай, попугайничать; довго г^ія дблго говорить; разг. распространяться; докладно /^ти подробно говорить; разг. распространяться; н 1 ч о го й ^ти (как вводное предложение) нечего и говорить; разг. слов (слова) нет; н і ч б- гоне ,г*-ти ничегб не говорить; (о чём—ещё) умалчивать; параграф програми /¦^вбрить параграф программы гласит (иногда говорит); почати ~ти начать говорить, заговорить, завести речь; начать рассуждать (толковать; разговаривать; изъясняться; отзываться; поговаривать; побалтывать; ска- * зывать; баять); почати <^ти дотепи нач&ть^ говорить острбты; фам., ирон. заострить; так не ~ворять (со значением обобщения) так не говорят, так не принято говорить. говоритися, «вириться безл. говориться [І що снилось-говорилось, не забуду я (Шевч.)]; я к свориться как говорится. говоріння лингв, говорение. говоряйвий говорливый; уст. речистый [Пе- „ рестала [Оксана] тужить, стала говорлива (Квітка)]. говорливість, -вості говорливость; речистость. Ср. говорлнвий. говорливо нар. говорливо; речисто. Ср. говорливой. •» * говорун, -ни разг. товорун; неодобр, разго- вбрщик, ,• говоруха разг. говорунья [Як же в товаристві без неї?., говоруха вона (Горд.)]. говорючий говорливый; речистый [Радюк лю- . бав сусід таких, як сам: весеотх і говорю- » чих (#,-Ле#.)|.'Ср. говорайвнй. говорючість, -чості говорливость; речистость. Ср. говорючий, говорлйвий. говорящий 1) прил. говорящий; 2) (род. говорящего) сущ. говорящий. гбгель-могель, -гелю гбгель-мбгель, гоголь-моголь/ го-го межд. ого [Заким сонце зійде — го-го! де ми будемо (Коцюб.)]. гбголівсьБий лит. гоголевский. гоголь, -ля орн. гоголь; ходити ~лен перен. разг. ходить гоголем. гбголь-мбголь, -голю см. гбгель-мбгель. гогбнути, -ну, -неш усилит, разг. загоготать; загудеть [Ліс несподівано гогонув: галас, вигуки, висвисти '(Вас.)]. Ср. гоготіти. гоготіння гоготанье; гудение [Сміх перейшов у гоготання (перекл. з Панфьорова); Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба (Гонч.)]. Ср. гоготіти. гоготати, -гочу, -гбчеш и гоготіти, точу, то- тйш гоготать; (о пламени) гудеть [Грім гогоче, а блискавка Хмару роздирає (Шевч.)\ Якась орда велика, незчисленна, Вона гукає, гоготить, регоче Злорадим сміхом (Л, Укр.)\ Знялася чорна хмара диму, лизнув вогняний язик..—и пішло гоготіти полум'я (Коцюб.)]. гоготіння см. гоготання. гоготіти см. гоготіти. год, -ду редк. год [Мені вже на вісімнадцятий год пішло (Вовн.)]. годен, -дна, -дне 1) достбин [І ділом істинним я доведу народу, Що годен імені народного слуги (Бажан)]] 2) (могущий что-нибудь сделать) разг. в состоянии, в силах, способен [Я вже більше нічого не годен слухати (Коцюб.)]. година 1) (единица времени) час [..процес класових сутичок — це та велика школа, де не днями, а годинами зростає революційна свідомість народу (Сталін)]; бути на п'яту ~ну быть к пяти часім; з ~ни н а ~ну с часу на час; з кожною ~ною с каждым чісом, час от часу; котра ~на? который час?, скблько времени?; не пізніше трьох ~н (третьої ~ни) не пбзже трёх часбв; о першій ~ні дня в час дня; о другій ~ні дня во втором часу дня, в два часа дня; 2) время, пора, уменьш. разг. времечко, уст. череда, чредї; (чем-нибудь ознаменованное уст. — еще) година; (о хорошем разг.— ещё) добрый час [Тихо в сайку, тихо в місті, бо пізня година (Л. Укр.); А ми оливи наливаем Та байдуже собі співаєм <— Чи то в годину, чи то в напасть (Шевч.)]; дощові ~на дождь [Прожити вік — не поле перейти, Не дощову годину переждати! (Гл.)]; по якійсь ~ні через некоторое время, спустя некоторое время; фолък. дблго ли, коротко ли; лиха г^на а) плохие времени, тяжёлые времена [Якби не він спіткав мене При лихій годині, Давно б досі Заховали В снігур на чужині (Шевч.)]; б) уст. злой рок, злая участь, гбрькая судьбі [Та не минула й її лиха година: Занедужала дитинка, кричить, плаче (Вовч,)]; в лиху *^ну, л и х б ї-г^ни (когда) не в дббрый час; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)