Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
год 341 год ні к лихій ~ні не годиться І ник чорту не годится; от лиха ~па принесла! вот нелёгкая принесла!; 3) (ведро) хорошая погода [Раді годипі, колгоспники довколишніх сіл висипали на свої поля (Ряб.); Тривала ясна сонячна година (Верш.)]; на ~пі стоїть, стояло, стало стоит, стояла, установилась хорошая погода [Після перших ранніх дощів висохло й стояло довго на годині (Вас); Нарешті, стало-таки на годині (Ком., 1939, VIII)]; ставало на ~ні устанавливалась хорошая погода [Ліс і ліс. Ставало на годині. Голубіло небо (Шиян)]. годинка разг. 1) уменьш., ласк, часок, часик [Козаче, голубче, Соколику мій, Іще хоч годинку Зо мною постій (Руд.)]; 2) разг., ирон. времечко; 3) ласк, хорошая погбдка [Ластівки вилітають, годинку обіцяють (Ном.)]. Ср. година 1—3. годинний 1) часовой; 2) (о погоде) обл. погожий [Годинне літо (Лохв. у. — Сл. Гр.)]. годинник часы [Стінний годинник пробив тричі (Шиян)]; ~к для їдальні (род предмета) столовые часы; стрілка <^ка часовая стрелка, стрелка часов. годинникар, -ря часовщик; часовых дел мастер [Арсепій робить кілька кроків назад і зникає в дверях невеличкої майстерні годинникаря (Риб.)]. годннникбвий часовой [Треба, щоб усі наші люди і всі установи в тилу працювали злагоджено і чітко, як добрий годинниковий механізм (Сталін)]. годинничок, -чка уменьш., ласк, часики. годинонька, годйпочка разг. 1) />аск. часочек [Ось як годинонька вільна, то собі й погуляй (Вовч.)]; 2) ласк, времечко; судьбйнушка [Золотая годинонько! Хто тебе не знас? (Гл.); Нещаслива годинонька, Що ж я наробила? (Л.Укр.); Оце лиха моя годинонька (Н.-Лев.)]. 3) хорошая погбдка. Ср. година 1—3. годити, -дяку, -диш 1) угождать [Хима на це не вважає, падає коло його, годить йому, як любій дитині (Вовч.)]; 2) (подряжать) обл. рядить [Приїжджі пасажири кинулись до фаетонів годити візників (Н.-Лев.)]. годитися1, -джуся, -дйшся 1) годиться; (соответствовать кому, чему разг. —ещё) быть под стать [Слухай слів моїх, це тобі годиться (перекл. з Горького)]; 2) безл. (необходимо) следовать, полагаться; (быть подобающим, приличным) приличествовать [Він шукав, хто тут старший і до кого годиться держати мову (Смол.)]; для удиться разг. для порядка; для приличия, из вежливости; для видимости [Він робить це для годиться (Киев—С л. Гр.)]; як ~дйться как полагается, как следует, как подобает, подобающим образом; разг. чин-чином [Солдатська шапка спадала Володьці па очі, і тоді хтось з товаришів підтягував її вверх, поправляючи, як годиться (Шиян)]; н є ^дйться (с неопр. ф. глагола) разг. не полагается, не подобает, не приличествует; разг. негбже [Старенького нам жаль, А плакать не годиться, Бо Молоденький Рік Почне на нас свариться (Гл.)]. годитися2, -джуся, -дишся (с кем) 1) (условли- ' ваться) рядиться; разг. ладиться; {давать согласие) соглашаться [—Та вже годі!-Аіе± ребиває стара. — Годись на рік. Що схочеш^ (Вовч.)]; 2) мириться, жить в согласии. гбді предик, разг. 1) будет, хватит, довбльно; (с неопр. ф. глагола; при увещевании — еще) полно; (при восклицании: конец — ещё) кончено, разг. баста, тбчка, шабаш [Облиш, Прокопе, годі (Коцюб.); А чи не годі вже того грання? (Л. Укр.)]; ~ді [-бо] вам! будет (хватит, довбльно) вам!, пблноте!; (да что вы) помилуйте!; ~ді вже вам дуріти! полно (довольно) вам дурачиться!, пблноте (только ко многим) дурачиться!; ^ді жартувати! полно (довольно) шутить!; разг. шутки в стбропу!, шутки прочь!; один, другий—та й ~ді разг. один, другой — и обчёлся; та й ~ді разг. да и только; разг. и всё [тут], и никаких гвоздей, (вот) и вся недолга [Не пустили та й годі (Коцюб.)]; тай ~ді! и полно!, и довольно!; разг. и хватит!, и тбчка!; лихо та й ~ді беда да и только [Лихо та й годі! (Квітка)]; сміх та и ~ді смех да и тблько [Сміх та й годі (Шевч.)]\ 2) нельзя, невозмбжно [Вона майже пересвідчена, що її недугу годі вилічити і що тому вмре незадовго (Коб.); Раді б вишню з'їсти, Та високо лізти, Ой раді б зірвати, Та годі дістати! (Л. Укр.)]; 3) (очень) разг. не сказать [Осталась. Живу в їх місяць, живу й другий; добре мені так, що годі! (Вовч.)]. годівельний разг. кормёжный. годівля кормление; разг. кормёжка; (оконченное действие) прокормление, прокорм [У кожному колгоспі організовано правильну годівлю худоби (Лист Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У 1. X 1948 — Рад. Укр.)]. годівниця уст. кормилица. гбдний 1) достоин; 2) (могущий что-нибудь сделать) разг. в состоянии, в силах, спосб- бен [Сергій — із тих, що виконати годні Призначення і рішення своє (Бажан)]. годованець, -нця 1) питомец, приёмыш (приёмное дитя); уст. вскбрмленник; (по отношению к кормилице) разг. выкормок, выкормыш; 2) (о животном) разг. выкормок, выкормыш; (об откормленном животном, птице) обл. откбрмок, откбрмыш. годований І) прич. кбрмленный; 2) прил. откормленный; разг. кормленый [Квасоля вже пожовкла, вітер шумить поміж маківками, гарбузи розляглись, як годовані кабани (Коцюб.)]. годованка питомица, приёмыш; вскормленница; выкормок, выкормыш [А сам Настусю піджидав, Таки годованку, щоб з нею Собі зробитися ріднею (Шевч.)]. Ср. годбванець 1. годбк, -дка уменьш., ласк. разг. годик [їй усього йшов десятий годок (Вовч.)]. годбчок, -чка уменьш., ласк. разг. годбчек [їй дванадцять годочків (Вовч.)]. годувальний питательный. годувальник 1) кормилец; разг. кормитель [його артистична кар'єра скінчилася на тому, що він став тільки звичайніш годуваль- пиком та опікуном своєї хоровитої матері |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)