Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гол вишити '¦М5 повысить (возвысить) гблос; подав&ти, подати ~с* подавать, подать гблос; (в ответ) отзываться, отозваться [Марина парша було подає голос (Н.-Лев.)]; співочим <М5ом (как) нараспев; (ударитися) в' ^*о разг. громко заплакать [Справді робиться страшно. — Деякі вже й у голос ^ (Баре.)]. голосина увел, разе, голосина, голосище [Такої голосини давно не чули стіни театру (Смол.)]. голосистий голосистый. голосистість, -тості голосистость. голосисто нар. голосисто [Голосисто співали півні (Риб.)]. голосисько см. голосина.. голосити, -лошу, -лбснш 1) голосить; (с при- говариваниями — ещё) причитать; (громко и протяжно; с завыванием разг. — ещё) вопить; (поэз.1 о музыкальных инструментах) плакать, рыд&ть [Любка голосила над матір^, припавши до неї (Н.-Лев.); Грай, хлопче, грай, нехай голосить арфа, Хай плачуть струни (Л. Укр.)]; 2) обл. гудеть; шуметь [На другий день голосила по селу1 чутка (Мирн.)]. голосіння 1) причитания; вбпли, фам.% презр. вой; плач, рыдание [Рушивши до світлиці, Андрій почув із сіней дівоче голосіння (перекл. в Шолохова)]; 2) гудение; шум. Ср. голосити 1—2. голослівний голослбвный. голослівність, *постІ голослбвность. голослівно нар. голослбвно. голосний 1) громкий^ (книжн. уст., гиутл. — ещё) громогласный; (производящий шум — ещё) шумный; (с^ ясным" звучанием — ещё) звбнкий, звучный; (слышный на большое расстояние — ещё) гулкий (о звуке), зычный (о голосе) [Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні (Л. Укр.); Так сидів він і не вважав на голосну юрбу (Л. Укр.); Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї (Тич.)]; 2) (получивший широкую известность) громкий; нашумевший; шумный; (о человеке) обл. известный [Хто зна, чи вславлюсь я ділами голосними, Чи блискавицею проріжу далеч літ (Рил.); Він дуже голосний лікар. Він один з тих, що мають ще серце в грудях (Коб.)]; ~на і с т б р і я громкая (нашумевшая) истбрия; 3) лингв, гласный; чергування ~нйх чередование гласных. голосник, -ей анат. уст. голосовая связка. голосність, -ності звбнкость, звучность; зычность. Ср. голосний 1. голоснішати, -шаю, -шаеш становиться грбм- че, делаться громче; становиться звучнее, делаться звучнее [Зачулася пісня дівоцька й поволі голоснішала (Головко)]. Ср. голосний 1. * — гблосно нар. грбмко; громогласно; шумно; звбнко, звучно^ гулко; зычно; (так, чтобы было слышно другим) вслух; (так, чтобы все узнали) во всеуслышание [Він говорив голосно і впевнено (Куч.); Він лежав, дивлячись в безодню моря, і голосно розмовляв сам з собою (перекл. з Павленка)]. Ср. голосний 1. голосоведіння муз. голосоведение. ГОД голосовий голосовбй; ~в& з в'я з к а анат. голосовая связка. голосбк, -ска уменъш., ласк, голосок [Іноді приглушено просочувався крізь стінку тоненький голосок Ганнусі (Коп.)]. голосочок, -чка ласк, голосбчек [І чую^* милий голосочок Співає пісеньку мені (Гл.)]. голостеблий бот. голостёбельный. голосування голосование [Перемога соціалізму дала можливість перейти до дальшої демократизації виборчої системи, до запровадження загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні (Іст. ВКП(б))]. гол о су в йти, -сую, -суеш голосовать [Велике щастя випало на долю виборців Сталінського ? виборчого округу м. Москви. 12 березня вони голосуватимуть за нашого рідного Сталіна (Літ. газ., 1950, ПІ)]; ~ти п і д- няттям (піднесенням) рук голосовать поднятием рук. голосувбтися, -суюся, -суешся голосоваться [Кандидат в депутати Ради депутатів трудящих може голосуватися в одну і ту ж Раду тільки в одному окрузі (Ком., 1939, VIII)]. голосуючий голосующий [Нам, представникам робітників, потрібно, щоб народ був не тільки голосуючим, ало і правлячим (Сталін)]. голосьбб редк. вбпли [Натовпилось у хату людей; гомін, голосьба (Вовч.)]; см. еще голосіння 1. голбта уст. голь, голытьба; чернь [Найбільше лютує* на мене Підпара. В неділю кричав на сході, — «таких, як Кандзюба, в Сибір. Завів газети, книжки голоті читає» (Коцюб.)]. голотёча обл. открытое место [На самім кінці Борислава, на пустій голотечі, стояв великий магазин (Фр.)]. голотурія 80ол. голотурия. голоусий см. головусий. голоцюцьок см. голопуцьок. гблочка уменъш., ласк, игблочка [В серці їй щось аж закололо мов дрібненькими голочками (Л. Укр.)]. голошиїй с голой шеей. гблуб 1) гблубь [Голуби летіли на поле (Донч.)]; печені ~бй не летять до губи поел, чтббы рыбки съесть, надо в воду лезть; без труда не вынешь и рыбки из пруда; 2) (в обращении — зват. п. гблубе) разг. дружбк; (к пожилому мужчине — ещё) батюшка; уст. любезный, дражайший; обл. родимый; (в значении «мой милый», «дорогой моШ) голубчик [—Ох, голубе! — Лисиця застогнала,—Бодай би вже й не жить, Як отаке терпіть! (Гл.); Прости мені, мій батечку, що я наробила! Прости мені, мій голубе, мій соколе милий! (Шевч.)]. голубеня, -няти голубёнок [Цілуються, милуються, Як голубенята (Руд.)]. голубенятко ласк, голубёнок. голубенький уменъш., ласк. разг. голубенький [Ну, и спідниця ж!.. Голубенька, ще й з квіточками з червоненькими (Тесл.)]. голубець, -бця 1) уменъш., ласк. редк. голуббк |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)