Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гом 348 гон гомерівський лит. гомеровский. гомілетика церк. гомилетика. гомілка анат. гблень; уст. берцб. гамілкбвий анат. берцовый [Намальовані на щитках черепи та гомілкові кістки попереджали, що тут заміновано (перекл. з Інбер)]. гомін, -мону разг. 1) гбмон; (звучание разговора — ещё) гбвор; (громкий«— ещё) шум, гул; (выражающий недовольство; перен., поэз.~- ещё) рбпот [Гомін веселого південного міста охопив його (Собко); Степ оживає, сповнюється гомоном, сміхом (Козач.); З усіх боків почувся спочатку тихий гомін, потім гомін цей став сильніший (перекл. з Л. Толстого)]; ~н х в и л ь рбпот волн; 2) (в значении сказуемого) шумно; на вулиці ~н на улице шумно. гоміндан, -ну полит, гоминдан. гомінданівець, -вця полит, гоминдановец. гомінданівський полит, гоминдановский. гомінка обл. разговбр [Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (Вас.)]. гомінкий см. гомінливий. гбмінко см. гомінливо. гомінливий, гомонлйвий, гомінкий 1) говорливый; разг. речистый [Параска знов весела і гомонлива (Барв.); Завжди гомінкий, веселий, Дмитро Савич зовсім замовк (Шовк.)]] 2) (наполненный шумом) шумный, шумливый; (напоминающий ропот) ропотный [I вдвох ідуть по вулицях вузьких і гомінливих (Дмитр.); Сміялися хвилі, як завжди гомінкі, грайливі (перекл. з Горького)]. гомінливість, -вості 1) говорливость; речистость; 2) шумливость. Ср. гомінливий 1—2. гомінливо, гбмінко нар. шумно, шумливо [Щовечора людно і гомінливо в клубі (Рад. Укр., 1946г VIII); В хаті гомінко (Риб.); Гомінко і дружно задзюрчали ручаї (перекл. з Ажаева)]. гомогенний биол. гомогенный. гомогенність, -ності биол. гомогенность. гомбз см. гумбз. гомоніти, -ню, -нйш разг. 1) разговаривать; беседовать; разг. калякать; обл. баять; (с оживлением) гутбрить (обл.); (выражать мнение) редк. говорить [В кутку вусатий Шовкун гомонів з сусідою про бої в горах (Гонч.); На східцях ганку, в холодку, сиділи люди й гомоніли (Коцюб.); Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів (Шевч.)]; 2) (производить шум) шуметь; обл. гомонить [На третій рік війни з окупантами вся Україна гомоніла партизанами (Шер.); Натовп глухо гомонів (перекл. в Полевого)]; 3) (передавать слухи) поговаривать [— Дівчино, чи в Омбиш- ських лісах є партизани? — Гомоніли люди, начебто є (Шиян)]. гомонлйвий см. гомінливий, гомонлйвість см. гомінливість, гомонливо см. гомінливо, гомосексуалізм, -му гомосексуализм. гомосексуаліст гомосексуалист. гомосексуальний гомосексуальный. гомункул, гомункулус гомункул, гомункулус [Гомункулом не замінить людини, Хоч вірю в міць і творчий дух реторт (Рил.)]. гонг гонг [Крикучий гонг покличе до сніданку (Тич.)}. гондбла гондола [3 гондоли впав на землю трап (Трубл.)]. гондольер, -ра гондольер. Гондурас, -су Гондурас. гонёць (род. гінцй) гонец [Якої ж прекрасної ери ти перший відважний гонець?(Бажан)]. гбни1, -нів охотн. гон. гбни2 (род. гін и гбнів) (мера) уст. гбны [Зелена буйна гичка цукрового буряка розрослась на сотні гонів (Шер.)]. гонитва погбня, гбнка, гоньба [..чим гостріша конкуренція і гонитва за джерелами сировини в усьому світі, тим одчайдушніша боротьба за здобуття колоній (Ленін)]. гонитель, -теля гонитель, преследователь [Безбожний царю, творче зла, Правди гонителю.. (Шевч.)]. гонителька гонительница, преследовательница. гонити, -ню, -ниш 1) гнать [Надполями гуляв осінній вітер, гонив хвилю по зелених врунах озимини (Куч.)]; 2) (ва„ ким) разе, гнаться [Таточку, гонять за мною І Сховайте мене (Фр.)]~ , , гонитися, -нюся, -нишся гнаться. гоніння гонение, преследование [Незважаючи на всі гоніння, на тяжкі удари ззовні, на зраду і хитання опортуністів всередині партії, партія пролетаріату зберегла свій прапор і свою організацію (Іст, ВКП(б))]. гонібметр, -ра мин. и пр. гонибметр. гоніометрія мат. гониометрия. гбнка гбнка; ~ка озбрбєнь гбнка вооружений [Особливо важким тягарем лягає гонка озброєнь на господарство країн — сателітів Сполучених Штатів Америки (Маленков. Звітна допов. XIX з. партії)]. гбнки, -нок спорт, гонки [3 великим інтересом стежать трудящі за гонками шлюпок (Прол. пр., 1939, VII)]. т ш тонкий (лёгкий на ходу) охотн. гбнкии [Коні гонкі, як вітер (Н.-Лев*)]. гонббити, -блю, »бшп уст. лелеять [Не такі вони, щоб не знати, чого їм хочеться, що вони бажають, які носять у серці думки, гоноблять у душі надії (Мирн.)]. гонокбк б акт. гонококк. гонокбковий бакт. гонокбкковый. гбнор, -ру разг. гбнор [Гонор такий, що куди тобі! (Ном.)]; п о р б ж н і й (пустий) /^р тщеславие; тщеславность. гонорар, 'ру гонорар. гонорарний гонорарный. гонорейний мед. гоноррейный, гоноррбиньш; уст. перелбйный. гонорея мед. гоноррёя; уст. перелбй. гонористий, гоноровитий разг. тщеславный; самолюбивый; (высокомерный) * гордый [Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є (Правоб.—Сл. Г р.);—Я одним вухом почую роя, хоч би він вийшов за верству,— сказав гоноровитий дід Оникій (Н.-Лев.)]. гонористість, -тості тщеславность; гбрдость. Ср. гонористий, гонористо нар. тщеславно; гбрдо. <?/>.. гоюрис- тий. гоноровитий см. гонористий^ * |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)