Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гон 349 гор гонороЁпий см. гонорейний. гонбрство уст. тщеславие; самолюбие. гонорувати, -рую, -руеш тщеславиться; гордиться. Ср. гонористий. гоночний гбночпый [Ніби довгі висушені риби, простягалися в стелажах тонкі жовті тіла гоночних човнів (Собко)]. гонт, -ту, гонта, -ти строит, гонт [Хатина була, як усі інші, під ґонтами (Фр.)]. гоптар, -рй 1) специалист по покрытию крыш гонтом; 2) изготовляющий гонт. гонтовйй строит, гонтовой. гбнтя со би р. обл. см. гонт. гонча, -чої, гончак, -ка охотн. гончая, выжлец (самец), выжлица (самка) [Буває іноді, що гончаки завзяті Зненацька забіжать у ці місця закляті (перекл. Рильського)]. гончар, -ря гончар, горшечник [Микита Гончар розповів, як жили колись гончарі (Скляр.)]. гончарний гончарный, горшечный [Глина гончарна (Вас. — Сл. Гр.)]. гопчарня гончарня. гончарство гончарство. гончарський гопчарский. гончарювати, -рюш, -рюеш гончарничать, горшёчничать. гбпщпк спорт, гонщик [Відбулись 100-кіло- метрові тренувальні перегони, в яких взяли участь майбутні гонщики обласного велотуру (Вісті, 1938, V)]. гоньба гоньба. гоп межд. гоп [Краще, Степане, скажеш гоп, коли перескочиш (перекл. в Бабаевського)]. гопак, -кй гопак [Дід Мороз, завзятий танцюрист, пішов гопака (Верш.)]. гопати, -паю, -павш разг. фалі, топать, топотать; (прыгать) гопать (обл.), гопачок, -чка уменыи., ласк, гопачок [Гармоніст врізав українського гопачка (перекл. з Бабаевського)]. гопкати, -каю, -каєш разг. прыгать (топая), скакать; обл. гопать. гопки разг. 1) межд. гоп, скок; (взначении сказуемого — ещё) скакать, обл. гопать; витинати ~ки скакать, плясать, отплясывать [Грає скрипка, грає кобза, І бапдура грає; Мужик літом у кожусі Гопки витинає (Руд.)]; 2) нар. на дыбы; стати ^ки стать на дыбы, вздыбиться [Коні.. як замордуються, як стануть гопки (ХС , VII— Сл. Гр.)]. гопля межд. гопля, опля. гопцювати, -цвдю, -цюєш разг. скакать; (о людях — еще) плясать, танцевать [Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють (Г.-Арт.)]. гора гора [А сонце вже зарожевило гори (Бажан); Ленін., проглядав гори матеріалу (читав, як і писав, надзвичайно швидко) (Ком.у 1939, VII)]] брати, взяти —ру (над ким, над чим) перен. одерживать, одержать верх, торжествовать, восторжествовать (над кем, над чем); (пересиливать) одолевать, одолеть (когб, что); (только соверш.: получить перевес) возобладать (над кем, над чем); (над кем разг.— ещё) заткнуть за пояс когб [Чия ж^ пропозиція візьме гору (Ле)]\ з^^рйс горы; (ехать, идти и т. п.—ещё) под гору; з ~рою (н а- сипати, налити и т. п.) верхом (насыпать, налиты* т. п.); з а (п о з а) ~р6ю за горби, позади горы; н а ~ру (вверх по склону) в гору; обіцяти золоті ~ри перен. обещать (разг. сулить) золотые горы; п і д ~рою под горби, у подножия горы, у подошвы горы [І досі сниться: під горою, Між вербами та над водою, Біленька хаточка (Шевч.)]; т р б х и на (під) ~ру слегка в гбру; обл. наизволок. Гори полит, ист. Гора. горб, -66 1) горб [Ростуть гори, немов горби верблюжі (Коцюб.)]; 2) (возвышение) бугор; (небольшая отлогая гора — обычно) холм [Па горбі засвітилися електричні вогні (Трубл.); На горбах видно широкі двори трьох колгоспів (Куч.)]; здійматися ~бами холмиться. горбань, -ня горбун [Він бачив, що сумне обличчя горбаня змінилося, розцвіло (перекл. з Горького)]. горбастий бугристый; холмистый. Ср. горб 2. горбата 1) прил. см. горбатий 1; 2) (род. горбатої) сущ. горбунья, горбатая. горбатий І) прил. горбатый [На вугластому обличчі з твердим підборіддям виступав горбатий ніс (Панч)]; 2) (род. горбатого) суш. горбун, горбатый; ~го могила виправить погов. горбатого могила исправит [Революція розкрила, що царизм є заклятий ворог народу, що царизм є тим горбатим, якого може виправити тільки могила (Іст. ВКЩб))]. горбатість, -тості горбатость. гбропк уменьш. 1) горбик; разг. горббк; 2) бугорбк; хблмик [Тарас, посміхаючись, простяг йому свої руки. Дужі, жилаві руки в давніх горбиках твердих мозолів (перекл. з Горбатова); Непомітно підповзли до горбика (Шиян)]. Ср. горб 1—2. горбистий бугристый; холмистый. Ср. горб 2. горбити, -блю, -биш гбрбить, сутулить. горбитися, -блюся,.-бишся горбиться; (быть или становиться сутулым — ещё) сутулиться [Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчикувала в передню (Гонч.)]. горбкуватий бугбрчатый; холмистый, всхолмлённый [Побачив горбкуватий степ, і там, де мали бути німці, — густо рвалися наші міни (Ле)]. Ср. горб 2. горбоватий слегка выпуклый; ^^тий п і с нос с горбинкой. горббвина выпуклость; (о рельефе земли) возвышенность. горббвипка горбинка. горббк, -бка уменьш. разг. 1) горббк (разг.), гбрбик; 2) бугорбк; хблмик [Я зайчика зустріла, дрімав він на горбку (Тич.)]; здійматися юбками холмиться. Ср. горб 1—2. горбокбник фольк. конёк-горбунбк. горбоносий горбонбсый [Густа смолиста щетина облямовувала його смагляве, горбоносе обличчя (Ряб.)]. горбоподібний холмообразный. горботворення, горбоутвбрення геол. холмо- образовбние. горббчок, -чка уменьш. 1) горбинка; 2) буго- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)