Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гор 351 гор горизонтальний горизонтальный. горизонтальність, -ності горизонтальность. горизонтально нар. горизонтально. горйла эоол. горилла. гористий гористый. гористість, -тості гористость. горихвістка орн. горихвостка [Горихвістки, маленькі дятли одні ще сонливо посвистують (перекл. з Тургенева)]. горицвіт, -ту бот. горицвет, желтоцвет, адонис [Валерій бачив, як розкрились вечірні запашні квіти горицвіту (Ільч.)]. горище чердак [На горищі лежало сіно (В. Василєвська — переклад)]. горищний чердачный. гбрі нар. обл. вверх [Потім підемо горі плаєм і станемо аж там, де він розширюється Горі нескл. Гори. горійський горййский [Два хлопчики — го- рійські школярі, Меткі й проворні, збуджені і скорі, Спинилися з розгону на горі (Бажан)]. горіле 1) прил. см. горілий; 2) (род. горілого) сущ. горелое, гарь, горілий горелый [Вітер приніс пахощі горілої смоли (Ільч.)]. горілиць нар. вверх лицбм, навзничь [Вони знову лягли горілиць, і небесне зоряне шатро стояло над ними (Смол.)]. горілка х (напиток) вбдка, спиртное; обл. горелка [Горілка неначе розв'язувала йому язик (Н.-Лев.)]; оковита /^ка уст. пенное винб, пенник. горілка 2 (прибор для горения) горелка [Тут організовано виробництво горілок для примусів (Ком. у 1939у VIII)]. горілочка ласк. разг. вбдочка [— Горілочка, здається, добра, — каже хазяйка (Вовч.)]. горілочний, горілчаний водочный; ~ч&ний брат разг. собутыльник. горіння горение. горіти, -рю, -рйш гореть; (издавать сильный свету сильный жар — еще) пылать [Цієї ночі в землянці третьої роти до ранку горів вогонь (Верш.Уу На небі ясно горіли зорі (Трубл.); Лиця в Устини горіли і жаль пік в грудях (Коцюб.); На землі блажен навіки той, хто не тліє, а горить (Сос.)]; ~ти в і д с 6 р о м у сгорать от стыда. горіх орех; (кустарниковое растение, приносящее плоды — ещё) орешник [На високих білих стінах дворів., спочивали галуззя жердель та горіхів (Коцюб.)]] блю- в б т н и и ~х бот., фарм. чилибуха; водяний -^х бот. (Тгара Ь.) рогульник. горіховйдний ореховидный. горіховий ореховый [В кутку вітальні стояло пузате горіхового дерева бюро (перекл. в Гоголя)]. горіхотвбрка вит. орехотворка. горішанка орн. ореховка. горішина орех, орешник; орешина [Яків нагнув горішину, сів на неї (Шиян)]. горішковий радио орёшковый. горішник орешник [На левадах, під горішником і ліщиною, спочатку заголубіли проліски, пізніше викинув бузковий цвіт сон (Скляр.)]. горішній верхний; уст. вышний [В горішньому поверсі дід лишив велику кімнату для себе і для приймання гостей (перекл. з Горького)]. горішок, -шка орешек [Над ними білка їсть горішки і стука, стука дятел-птах (Сое.)]. горланити см. горлати. горл а пн я разг. оранье; (грбмкий) крик. горлань, -пя разг. горлан, горлопан, орун, крикун [Мелася питається, котрого вона брата більше любила; згадує свого меншого — горланя і старшого — молодця (Вовч.)]. горластий разг. горластый [Іван Чумак., хмурим оком кинув на сварливих, горластих жінок (Горд.)]. горлати, -лйю, -лйеш и (реже) гордйнити, -ню, -ниш разг. горланить; ^громко) кричать; (без дополнения—ещё) орать, драть горло, фам. драть глотку [Коні вихорем мчали., їздовий дико горлав на них і шарпав за віжки (Верш.)\ Півні, ніби злякавшись, що проспали ранок, горлали з усісї сили (перекл. з Бабаевського); З-за повітки два чоловічі голоси п'яно горланили (Головко); 1 стояли ми удвох. Півні десь горланили (Тич.)]; <-~тп па все горло орать (кричать) во всё гбрло. горлатий разг. 1) горластый [У хаті півень був, здоровий та горлатий (Гл.)]; 2] (с большим отверстием) широко гбрлыи [Підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбана (Барв.)]. гбрлечко уменьш., ласк, гбрлышко. гбрллця 1) горлица, гбрлипка [На дубі горлиця туркоче (Ст.)]; 2) род танца [Музика так і ріже горлиці, журавля (Барв.)]. гбрличка ласк, гбрлинка [— А хто це тут? — питаю. — Я, дівчино-горличко! (Вовч.)]. горло гбрло [Сміх дзвенів в горлі, наче дзвіночки (Коцюб.)); карати, скарати н а ~ло казнить (со верш, и не со верш.), предавать, предать казни [Вчора довелося скарати на горло двох козаків^ (Ле)]; н є лізе в ~ло (сыт) разг. нейдёт в рот; поперёк ~ла разг. поперёк гбрла. горловий горловбй [Чиста, співуча мова дівчат-підгорянок, горлова і повільна в гуцул ів-верховинців (Куч.)]. горловик, -ка" разг. мед. горловик. горловина мет. и пр. горловина [«Буревісник» пройшов широку горловину бухти й опинився в морі (Трубл.)]. горлодёр, -ра разг. горлодёр, горлопан. ^ горлоріз головорез [Ти знаєш — він який суціга, Паливода і горлоріз (Котл.)]. горлохвйт разг. рвач. горлйний обл. горловбй [Голос його був якийсь прикрий, горляний (Фр.)]. горлинка разг. гортань; вулъг. хайло [Швидко став на коліна і з усієї сили обома руками здушив горлянку звіра (Шер.)]. гормбн физл. гормон. гормональний физл. гормональный. горн муз. горн [Горн піонерського загону приглушував чийсь сміх (перекл. з Павленка)]. гбрнёць (род. гбрнцй) обл. горшбк [Щербатий горнець у печі википів трохи (Коал.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)