Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гос 355 гос гостинний гостеприимный; (ласковый, приветливый) радушный; (щедро угощающий) хлебосольный [Вигляд людей був якийсь гостинний і привітний (Бат); Він намагався бути гостинним,, привітним, але робив усе це особливо незграбно (перекл. з Симонова); Гостинна хазяйка поставила на стіл самовар (Риб.)]. гостинність, -ності гостеприимство; радушие; хлебосольство [Гостинність не дозволяла запитати гостя, в якій справі він з'явився (Собко); Марію Іванівну батьки мої прийняли з тією щирою гостинністю, якою відзначалися люди старого покоління (перекл. з Пушкіна); За твою оцю гостинність Почуваємо повинність Чимсь віддячити тобі (Фр.)]. Ср. гостинний. гостинно нар. гостеприимно; радушно; (встретить и т. п. разг. — ещё) с распростёртыми объятиями [Осіння природа гостинно розкривала свій стіл подорожньому (Шер.); Олексій Максимович сфотографувався з нами, а потім гостинно запросив обідати (Ком., 1937, VI)]. Ср. гостинний. гостинодвбрець, -рця дорев. гостинодвбрец. гостинчик уменъш., ласк, гостинчик [На муріж- ку серед двора Гуляла дітвора; Гостинчики переглядала, Що матінка понадавала (Гл.)]. гостити (гощу, гостиш) угощать [І гоститиме батько її черешнями спілими (Головко)]. гбсті, -тёй гбсти [Варвара налила гостям з карафки по чарці горілки (Козач.)]. гостійнум с.-х. гостианум. гбстонько ласк» разг. от гість [— Сідайте, мої гостоньки любі та милі! — припрошував дід (Н.-Лев.)]. гостренький 1) островатый; 2) уменъш., ласк, разг. остренький. гбстрий острый; (сильный; дерзкий — ещё) резкий; (о взгляде у уме — подмечающий, разгадывающий — ещё) проницательный; (о речи и т. п. — ругательный — ещё) хлёсткий, разнбсный (разг.); (о веществе — сильно действующий разг. — еще) забористый [«Грузія» — веселий теплоход, Розрізає хвилю носом гострим (Нех.); Н а т а л- к а: Який він розумний та гострий, як бритва! (Стар.); Маланка.. гострим оком вдивлялась у пітьму (Коцюб.); В поезії Некрасова ми бачимо гостру і сміливу сатиру (Літ. газ., 1948, І); Гострий дух ковбас приваблював до себе не одних тільки хлопчаків (Панч); Вранішній гострий мороз хапає за обличчя (перекл. з Л. Толстого)]; ~рий біль острая (резкая) боль; ~ра відповідь резкий ответ; ~ра гра хлёсткая игра; ~рий на язик острый на язык, остроумный [Замолоду була красива, швидка, весела., і на язик гостра (Мирн.)]; <^рий обоюду (з обох боків) обоюдобстрый; ~ра розмова крупный разговор; <*«-рі слова резкие (хлёсткие) слова; ~рий смак резкий вкус. гбстрик зоол. острица. гострильний острильный, точильный. гострильник точильщик. гострити, -рк>, -риш острйть, точить; (на ремне или оселке — ещё) править [Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Шевч.)];<*~тш з у- б и перен. разг. точить зубы [Чи був же хоч один з них, щоб не гострив зубів на неї? (Квітка)]; віддати ножі ->¦/№ отдать ножй в точку (точить). гостритися, -рюся, -ришся точиться. гостриця бот. (Азреги§о Ь.) острица. гостріння точение, тбчка; правка. Ср. гострити. гбстрість, -рості остроте; резкость; проницательность; хлёсткость. Ср. гбстрий. гостріш см. гостріше. гострішати, -шаю, -шаеш становиться острее, делаться острее; становиться резче, делаться резче; становиться проницательнее, делаться проницательнее [Нове почуття обгортав Корольова, і відчуває він, як гострішає його злість (Шиян)]. Ср. гбстрий. гостріше (прил. и нар.), редк. гостріш (нар.) 1) прил. сравн. ст. от гбстрий; 2) нар. острее; резче; проницательнее [Цього ранку, як і завжди раніше, але в багато разів гостріше, відчув Стоян, яка дорогоцінна, коштовна роса сяє на в'ялих травах (Скляр.)]; (трохи) ^ше (о словах, о речи) разг. (не- мпбго) острее, почище. Ср. гбстрий. гбстро нар. остро; (остроумно) остро; резко; проницательно; хлёстко [За містом зима почувалась особливо гостро (Гонч.); Гостро пахло холодною м'ятою (Куч.); їй самій здалося, що вона відповіла надто гостро й суворо (Ко п.); Воронов знову блиснув очима. Гостро й уважно подивився на Сергія, ніби вивчаючи (Козач.)]; ^ро ц о- говорити крупно поговорить. Ср. гбстрий. гостроверхий островерхий [З-під гостроверхої шапки вибивався вороний чуб (Панч)]. гостровухий остроухий [Немов з морськрї хвилі, виринули дві гостровухі голови (Вас.)]. гостроголбвий остроголовый. гострогранний с острыми гранями. гострогубці, -ців техн. острогубцы. гостродефіцитний остродефицитный. гостродзьббий остроклювый. гострозаразний мед. острозаразный. гострозбрий остроглазый [— Це дівчина! -^ крикнув гострозорий молодець Овайюак (Трубл.)]. гострозубий острозубый. гострозубці, -ців техн. острозубцы, кусбчки. гострокінцевий остроконечный. гострокрилий острокрылый. гострокутний мат. и проч. остроугбльный [Хмари все частіше та частіше кололися на шматки гострокутною блискавкою (Ле)]. гострокутник мат. остроугольник. гостролезий острый, с острым лезвием [Вони бескеддя різали скоріш, Чим ріже масло гостролезий ніж (перекл. Бажана)]. гостролистий остролистый [Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м'яти звита та з гостролистої шельвії! (Н.-Лев.)]. гостролиций, -ця, -це остролицый. гостронбсий остроносый; фам. востроносый [У світляній смузі завилась гостроноса миша (Шиян)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)