гро 364' гро грози гроза [Крізь грози світило нам сонце і свободи, І Ленін великий нам путь осіяв (Гімн Радянського Союзу); І гроза з'яви- | лася на горизонті (Собко)]. грозити (грожу, грозиш) грозить; разг. грозиться [Рустем зняв руку, гнівний, ображений, і, мов живій істоті, грозив мурам (Коцюб.)]. грозйтиса (грожуся, грозйшса) грозиться [Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою (Л. Укр.); — Тільки візьму та на твоєму баранові верхи й сяду І — грозивсь Івась червоніючи (Мирн.)]. Грозненська ббласть Грозненская бб- ласть. грозненський грозненский. Грбзний, -ного ееогр. Грозный. грозовий грозовбй [Жадані вали грозової хмари не з'являлися (Кач.)]. грозяний повз, грозовбй [Ти йшов за юне, за нове у грозяні походи (Сос.)]. грозьбі см. грізьба. громада1 (людей) 1) общество; группа, компания [— Отож, громадяни європейці,— раптом звертається подоляк до уявної громади європейців, — отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замість старих фашистів та понаставляли нових, у демократичних штанях І (Гонч.); В кімнатах не- тісних Дві згуртувалпея незмушені громади (перекл. Рильського)]; 2) (сословное объединение) дорев. ббщество; (религиозное и т. п. объединение — еще) община; (сельское ист.-— еще) мир; (собрание членов сельского объединения) ист. сход, (мирская) ехбдка [Громада зобов'язана була виділити -землю селянам, що виходили з общини, в одному місці (хутір, відруб) (Б іогр* Леніна); — Отак усією громадою, — розповідає Денис Яре- . мійович, — ми вступили в 1930 році до колгоспу (Рад. Укр., 1947, XII); Громада — великий чоловік (прислів'я— Ном.); Брига* да—ціла громада (прислів'я—Полтавщина)]; член ~ди ист. член (крестьянского) ббщества, общественник; член общины; 3) полит, ист. громада; О Палата ^мад (в Англии) полит. Палата ббщйн. громадаа (огромный предмет) громада [Як лісове птаство, стрекотіли автоматники проміж кам'яними громадами (Гонч.)]. громаддя собир. громада; громады [Розвернуте вибухом темне громаддя танка палало, як багаття (Ковпак); Гаснув захід, сіра хмара дотліла і застигла чорним вугільним громаддям (Донч.)]. громадина разг. громадина^ громадити, -джу, -диш 1) сгребать, грести; (сено — ещё) скучивать [Він наче бачить— громадять сіно (Коцюб.); Зубами чорними зубил Рубають ромби брил, Бетон громадять в кучугури (Бажан)]; 2) обл. собирать; (делать запас) копить [Всі ті сльози збирала блакитна ніч га громадила в хмару (Коцюб.); Його завдання було — громадити, а не уживати, і він громадив, збирав, множив, докладав (Фр.)]. громадитися, -дакуся, -дишся 1) скучиваться; (о людях) толпиться [Всі громадилися і тиснулися круг нього (Фр.)]; 2) возвышаться; громоздиться [Там громадилися величезні скелі, серед яких любили ховатись лисиці (Трубл.); Будівля школи та висока глуха дерев'яна будівля літнього театру, як темні брили, громадились одна проти одної (перекл. $ Фадеева)]; 3) страд, з. сгребаться; скучиваться; собираться; копиться; ср. громадити 1—2. громадище разг. громадина [Фархад цей замок так відшліфував, Що він громадищем суцільним став (перекл. Бажана)]. грома дільник гребец, сгребалыцик [Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до грома дільників (Н.-Лев.)]. громадіння сгребание [Косовиця. Тут уже в Мотрі робота — громадіння (Мирн.)]. громадка уменьш. группка, компания [На вулиці там недалечко стояла Громадка людей невеличка (Л. Укр.)]. громйдно нар. обл. сообща; скбпом [Тож вія і обстав за тим, щоби «вихід з неволі єгипетської» відбувся середодня, громадно, голосно (Фр.)]. громадонька уменыи., ласк, фольк. от громада1 1—2 [У неділеньку раненько Збиралася громадонька (Шевч.)]. громадський 1) общественный [Зросли громадські прибутки колгоспів (Пост. Плен. ЦК КП(б)У про хід вик. пост. Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) з пит. укр. дрібн, колг.—Рад.Укр., 1950,XI)]; ~кий працівник (діяч) общественный работник (деятель), общественник; ~ка діячка общественная деятельница, общественница; 2) ист. общественный; общинный; мирской [Тут кінчалося місто і далі лежав уже громадський вигін, на якому стояли гамазеї з хлібом (Панч)]; ср. громада1 2. громадськість, -кості общественность [..широкий розвиток кооперативної громадськості на селі підготував перелом у настрої селянства на користь колгоспів,., {Сталін)]. громадянин гражданин [Читайте і заздріть, я—громадянин Радянського Союзу (перекл. з Маяковського)]. громадянка гражданка [Громадяни і громадянки Радянського Союзу дружно голосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних (Літ. газ., 1946, //)]. громадяночка ласк., разг. гражданочка. громадянство 1) гражданство [Для громадян СРСР установлюється єдине союзне громадянство (Конст, СРСР)]; 2) (круг людей; общественность) ббщество [У неї збиралось найкраще паризьке громадянство (перекл. з Пушкіна)]; 3) (сословное объединение) дорев. ббщество. громадянський гражданский [.«більшовики висунули лозунг «перетворення війни імперіалістичної у війну с громадянську» (Іст. ВКП(б))]; позбавляти ~ких црав юр. лишать гражданских прав; уст. лишать прав состояния. громадянськість* якості уст. гражданственность. громак, -ка обл, ледянка [Хто спускався на громаку з високої гори? (Мирн.)]. громило громила [Люди ховаються в ярах і ямах, боячись показатись на площах і ву-
|