Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ґрю 369 губ ещё) громыхать, громыхнуть; (несоверш. — добиваясь куда-нибудь — ещё) стучаться, обл. колотиться [Грюкаю кулаком у стіл, аж старий узяв мене за руку та: Що тобі, хлопче? — питає (Коцюб.); Лука Митрофа- нович грюкав дверима і виходив з контори (Козач.); Довго грюкав у вікно Марко (Риб.); Грюкнули вибиті з клямки зовнішні двері (Туд.); Щось грюкнуло так по хаті, що аж шибки забряжчали (Вовч.)]; ~кати час від ч & с у (кол й-н е- к о л й) (грбмко) стукать (стучать; хлопать) время от времени (изредка), грохотать (громыхать) время от времени (изредка), погромыхивать. грюкіт, -коту (грбмкий) стук; (сильный) грб- хот [Хвіртка з грюкотом зачинилась, гримить клямка і засув (перекл. з Горького); Я чую, як пісня дужчає, здіймається вгору, перекочується могутнім грюкотом » гине тихим акордом в плюскоті зливи (Коцюб.)], Ср. грюкати. грюкнути см. грюкати. грюкнутися, -нуся, -нешся разг. грбхнуться. грюконути см. грюкати. грюкотати, -кочу, -кбчеш и грюкотіти, -кочу, -котиш усилиш, (грбмко) стучать, (грбмко) стукать; (грбмко) хлопать; грохот&ть; громыхать [Стукотить-грюкотить, сто коней біжить (загадка — Сл. Гр.)]. Ср. грюкати. грюндерство ж. грюндерство. гряди редк. гряда [Високо над грядою гір пролітали в сонячному небі якісь тонкі ширококрилі птахи (Гонч.); Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння (Трубл.); З заходу., повзла пишна, пухнаста гряда фіолетових хмар (Козач.)]. гряділь, -ля с.-х. грядиль. грядка гряда, (поменьше) грядка; (цветочная — ещё) куртина [Квочка з курчатами кублилась на грядках (Коцюб.); Мальви пвіли тут цілою грядкою, заповнюючи просторий палісадник (Козач.)]. грядковий с.-х. грядковый. грядочка умсньш. грядочка, грядка [Цяткою, грядочкою здавався клинок, перекопаний лопатами (Скляр.)]. грядущий кни-псн. грядущий [Я для геніїв грядущих Поле дикеє орав (Фр.); Все людство надії грядущого настроює на Москву! (Нех.)]; О на сон ~щий разг. на сон грядущий. грязелікарня мед. грязелечебница. грязелікувальний мед. грязелечебный [Склад його [озера] фауни, а також хімічні дані показують, що тут можна і варто утворити грязелікувальний курорт (Рад. Укр., 1946, грязелікування мед. грязелечение [В.. санаторії за останні роки проведена селика робота.. по застосуванню грязелікування під час переломів (Ком,, 1939, VI)]. Грязі, -зей мед. грязи [Ахтала відома своїми чудодійними цілющими грязями (Рад. Укр., 1946, IV)]. Грозний редк. грязный. грязно нар. редк. грязно. грязюка разг. (большая) грязь; разг. грязйща [Зрадлива осіння тиша: ще здалеку почув Юрко чавкання чобіт по грязюці (Козач.); Стояла нечувана, страшенна грязюка (перекл. з Павленка)]. грязь, -зі грязь [— Ще мало сміття в хаті, то нехай буде грязь, — крикнула Кайда- шиха (Н.-Лев.)]; змішати з ^ззвї перен. смешать с грязью. грязький грязный [Ми їхали по широкій, дуже грязькій вулиці на дрожках (перекл. з Горького)]. гризько нар. грязно. грязьовий грязевой [Після грязьового лікування він став вільно ходити (Ком., 1939, XI)]. гряк (межд.; в значении сказуемого) разг. стук, трах [Зиркнула блискавка, загуркотав грім... Гряк!.. трісь!.. (Мирн.); Гряк по столу кулаком (Мирн.)]. грякати, -каю, -кавш, грякнути, -ну, -неш разг. (грбмко) стучать, (грбмко) стукать, (грбмко) стукнуть; (дверью и т. п. — ещё) (громко) хлопать, (грбмко) хлбпнуть; (производить шум с раскатом — ещё) грохотать, грбхнуть (разг.) [Грякають двері (Тесл.у, Те, що свистіло вгорі, шугнуло в грунт, сухо грякнуло, і гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання (Гонч.); Як стукне, як грякне, як лясне (Квітка)]. грянути, -ну, -пеш грянуть [На силу вражу гряне сила — Нищівний сталінський удар! (У є.)]. грястиця бот. (ИасгуНз Ь.) бжа, ёжа [Зараз проходить масове достигання вівсяниці, грястиці звичайної та почасти райграсів (Колг. Укр., 1939, VIII)]. ГСО (готбвий до санітарної о б о р б н и) ГСО (готов к санитарной обо* рбпе). гу межд. 1) а у [А де ти? гу! сховайсь у ліс, а я в траву (Ном.)]; 2) у [— Гу -у... — диким звірем вило надворі, гуло в комині (Вас.)]. гуанако нескл. сущ. ж. р. зоол. гуанако. гуано нескл. сущ. ср. р. с.-х. гуапо. гуаш, -ші жив. гуашь. губа * анапг. губа [Губи її мимохіть склалися в бридливу гримасу (Гонч.); Печені голуби не летять до губи (погов. —Ном.)]; з піною на ~бах с пеной у рта; з а- я ч а '^ба мед. заячья губа; копилити, закопилити (надувати, надати) ~^би разг. надувать, падуть губы; (несоверш. фам.— ещё) пузыриться: навею ~бу« обл. цілою ^ббю перен. разг. вполне, совершенно; на всю ^бу жити разг. (слишком) роскошно жить [Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив (Гл.Щ на всю "*Л5у (кричати, ревти и т. п.) разг. во всю глотку (кричать, реветь и т. п.) [Реве на всю губу (Чуб.)]\ бёнкёт на всю ~бу раїг. пир горби; соромітні ^би анат. срамныб губы; <^ба не з лопуцька погев. губа не дура. губа 2 бот. обл. губа [Пішла у бір за губами (Квітка)]. губа 8 геогр.9 ист. губа. 24-1211 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)