Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
губ 370 ГУД губйнь, -ни разг. уст. губан, губйстый чело- | век. губйтий разе, губастый. губенята, -нят уменыи., ласк, губки, губоньки [Іноді раптом легенька усмішка торкалась її червоних губенят (перекл. а Гоголя)]. губернатор, -ра дорев. губернатор [Цей страшний бунт десятка тисяч робітників (число робітників доходило да 11000 чоловік) надзвичайно налякав уряд: в Орєхово-Зуєво прибуло негайно військо, губернатор, прокурор з Владимира, прокурор з Москви (Ленін)]. губернаторство дорев. губернаторство. губернаторський дорев. губернаторский. губернаторша дорев. разг. губернаторша. губерніальний ист. губернский. губернія ист. губерния [Царський уряд оголосив на воєнному стані ряд губерній, охоплених селянськими повстаннями.. (Іст, ВКП(б))]. губернський ист. губернский [Панас Мирний .. викривав місцеву і губернську владу (Вісник АН УРСР> 1949, 5)]. губерпя ист. разг. губерния. губитель, -теля губитель. губителька губительница. губити, -блю, -биш 1) (лишаться чего-нибудь) терять; (прям, разг. — ещё) затеривать; (перья, волосы и т. п. — ещё) ронять [Пахучі кухні тряслися через подвір'я, гублячи за собою жар з піддувал (Гонч.)]', 2) (приво- * дитьк гибели) губить [Не один раз Олеся благала йопг слізьми пожалувати діток — не губити їх (Вовч.); Славоньки собі шукати, Ворога губити, Та щоб наших було знати! (Метл.)]. губитися, -блюся, -бишся 1) терятьсяг разг. затериваться; (становиться невидным, незаметным — ещё) тонуть [Просвіти остатню стежку, що мов губиться у млі! (Фр.)]\ ~ти- сявдог&дках теряться в догадках [Гублячись у догадках, вони насторожено посу- ! валися назустріч канонаді (Панч)]\ 2)^ (лишаться самообладания) перен. теряться [Данило відчув, що починає губитись від усієї цієї неясності, від плутанини (Коп.)]; 3) страд, э. теряться; затериваться; ср. губити 1. губище увел. разг. губища. г^бка * уменьшу ласк, губка [— Я налякав вас уранці? — Воно пирснуло сміхом і надуло рожеві губки, повні і вогкі (Коцюб.)]. губкаа аоол. и пр. губка; (для высекания . огня — ещё) трут, -трутник [В класі, як губка воду, втягували школярі нові для них знання (Вас); — Кресало є?... є!.. А губка є?..« є!,. Ну, викрешемо... га! — торохтів він, мов горохом сипав (Коцюб.); Дядько Лев обмацує дуба, шукаючи губки (Л, Укр.)]^ губний губибй [Закінчила уроки ж семінарія— і сміх і крик під музику губну нехитру по класах залунав (Тич.)]. губногубнйй лингв, губно губнбй. губноз>бнйй лингв, губнозубнбй. губовидний губовйдный. губонька уменьш.у ласк, губка [Губоньки в тебе як посмагли (Барв.)]. губоподібний губообразный* губоцвіті, -тих сущ. бот. губоцветные. губочка умгныи., ласк, губка. губошльбп вцльг. губошлеп. губчатий губчатый [Пущено експериментальний завод губчатого заліза (Ком., 1939, V)]. губчатість, -тості губчатость. гувернантка уст. гувернантка [Без вчителів, без гувернанток, сам Я вчусь- читать «Народження людини» В якійсь старій брошурі, по складах (Герое.)]. гувернбр, -ра уст. гувернёр» гугенбт ист. гугенот. гугенотка ист. гугенотка. гугіт, -готу гудение [Кіннота виграє, розсипавшися жваво, І грізним гуготом гармати стугонять (перекл. Рильського)]. гугля разг. шишка [Ще далі, обіч золотих куполів монастиря, гуглею здіймався «Лисий горб» (Панч); Як ударив, так гугля й набігла йому (Новомоск. у. — Сл. Гр.)]. гугнити, -пю, -нйш см. гугнявити. гугнявий гнусавый; разг. гнусливый, гугнивый [На ході вона злегка хиталася і гугнявим голосом вичитувала (Коцюб.)]. гугнявити, -влю, -виш гнусавить; разг. гнусить, гупдбсить [Він надувся, аж червонів., і, важно розчепіривши пальці, гугнявив (Коцюб.)]. гугнявість, -вості гнусавость; гнусливость. Ср. гугнявий. гугняво нар. гнусе во [Говорив він гугняво, але * коли сердився — голос його звучав чисто і дзвінко (перекл. з Горького)]. гугоніти, -ню, -нйш редк. гудеть [Далеко попереду глухо гуголів фронт (Гонч.)], гуготіння гудрние, гул [3 страшним гуготінням, як дикий звір, накинулось [полум'я] на виноград, жерло ягоди, листя, тички, лози (Коцюб.); Крізь шумовиння гілля по-' чула згодом Віра далеке й тихе гуготіння грому (Шиян)]. гуготіти, -гочу, -готйш усилит, гудеть [Весело, з тріском палає в печі сухий комиш і гуготить у комині (Коцюб.,)]» ГУД> "ДУ Р^дк. гудение, гул [Над головою., пронісся знайомий гуд, потім розлігся рев, тріск і свист (Панч); Я чую, як шумлять долини, Я чую темний гуд лісний (Бажан)]. гудз см. гудзь. ґудзик 1) пуговица [Руденко розстебнув ґудзики на піджаку (Козач.)]; н і с -^ком разг. нос пуговкой; 2) узелбк; 3) (от удара) обл. шишка [Вони розскочились, і об одвірки білі Болюче вдарились, що й ґудзики набили (перекл. Рильського)]. . ґудзиковий пуговичный [Незабаром почне працювати ґудзикова фабрика (Ком., 1941,1)\ гудзикувйтий пуговчатый. ґудзичок, -чка уменьш. пуговка [З-під руки визирали білі ґудзички ладів старенької гармонії (Шиян)]. Гудз би (род Гудзбну — о реке, Гудзбна — о городе) Гудзбп. Гудзбнова з а т 6 к а Гудзбнов залив. гудзуватий, гудзювбтий обл. узловатый [Андрій., поклав їй на плече свою гудзу- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)