Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ГУД 371 гук вату руку (Вас.)\ За те Кропителем Добжин його назвав, Що булаву страшну він гудзю- вату мав Для бою, зовучи на жарт її кропило (перекл. Рильського)]. ґудзь, гудз обл. 1) пуговица [Верхній замащений гудзь з сириці тримався тільки на одному ушивальничку (Ле)]; 2) узел [Як що шиєте, то перше гудза зав'яжіте (Руд.)]; 3) (от удара) обл. шишка. гудина, гудиння собир. плеть (огурцов, тыкв и т. п.) [Довгу гудину розкинувши, гарбуз Аж серед буряків спинився любим гостем (перекл. Рильського)]. гудити, -джу, -диш порицать; (бранить, поносить, порочить) хулить; разг. хаять, охаивать, (сильно) расхаивать; (клеветать) очернять, чернить [Ніхто не міг ніколи добрати, що хоче сказати цей дідок: хвалить він чи гудить, сумно йому чи весело (Донч.)', Випрати треба доладу, щоб свекруха не судила, не гудила (Горд.)]. гудіння гудение; жужжание [Літак ішов з рівним, тихим гудінням (Смол.); На голову Зої з гудінням сіли два хрущі (Трубл.)]. Ср. гудіти 1. гудіти (гуду, гудеш; прош. ер. гудів, гуділа, гуділо) и густи (гуду, гудеш; прош. ер. гув, гули, гуло) 1) гудеть; обл., фолък. густи; (о насекомых, перен. — обычно) жужжать [В школі, чути, гудуть дитячі голоси (перекл. а Л. Толстого); Про се пай- більше чміль гудів (Гл.); О, не даремно, ні, в степах гули гармати, і ллялась наша кров, і падали брати (Сос); Гей, машина! Гей, машина, аж гуде! Лимарівна молода веде (Ус); Блисне, — упустить на чу- гунне і довго ковзається і гуде. (Дощ іде...) (Тич.); Ярмарок гув, як розворушена величезна пасіка (Риб.); Під стелею гули мухи (Коцюб.); Хрущі над вишнями гудуть (Шевч.)]; 2) (о голубях) фольк. ворковать [Побачиш — до завтра, як голубки, густимуть твої діти (Коцюб Л]. гудок, -дка гудок [Третій гудок застав усіх лаборанток на місцях (Шовк.)]. гудрон, -ну техн. гудрон [М'яким ривком вона [машина] вилетіла на гудрон і мчала вперед (Собко)]. гудронний техн. гудронный. гудронований техн. гудронированный [Прекрасним гудронованим шосе машина помчала на північ (Трубл.)]. гудроновий см. гудронний. гудронувати,-ную,-ну єш техн. гудронировать. гудронуватися, -нуюся, -нуешся техн. гудронироваться. гудючий разг. гудящий [Голос дзвінкий та гудючий, такий і на зріст високий та бравий (Мирн.)]. гуж, -жа гуж [Збруя в порядку, коні вгодовані, Круто риплять ремінні гужі (Шер.)]; (пристати) з короткими ~жами (настойчиво требовать чего-нибудь) разг. пристать; (иногда) пристать с ножом к горлу; коли взявся за ~ж, не кажй, що не д у ж; не дуж — не берись з а '—'Ж погов. взявшись за гуж, не говори, что не дюж. гужём нар. гужом. гужовйй гужевой. гузйр, -р# 1) (нижняя часть снопа) комель [Гузирем до землі скирту складай (Горд.)]; 2) угол (мешка, сумки и т. п.) [Стоячи на возі, він взяв свій мішок за гу* зир і, витрусив з нього скарби на ящики (Гонч.)]. гузка 1) (задок птицы) гузка; 2) (пустая часть яйца на тупом его конце) с.-х. пуга; пятка яйца. гук, -ку 1) шум, гул; (сильные раскаты —*- ещё) грохот; (о человеческих голосах — ещё) крик, крики; (громкий, резкий — ещё) зык (разг.) [Ревіння мін, снарядів гук, — Грай, пісне битви, грай! (Бажан); Гук машин, сичання пари, тиск людей, ціле пекло роботи (Коцюб.); Скрізь було чути гук, шум, гам, свдст (Н.-Лев.)]; 2) (реже) звук [Хутко в неї під віконцем Мандоліна залунала, Із потоків гуків чулих Серенада виринала (Л. Укр.); Ніде в домі не було чути ні найменшого гуку (Н.-Лев.)]; 0 н є ~к разг. обл. немного, мало [Що ж ще писать Вам? Тут новин не гук (Фр.)]. гуканина крики, зов. гукання 1) крик, крики; зов; окрики, оклики; зык; гиканье [Часами розлягалось У темряві гукання: «Світла! Світла!» (Л. Укр.); Де-не-де пісня лунала, брязк бандури, крик сторожі та гукання чабана (Фр.)]; 2) ауканье [Раптом чутно голосне гукання дядька Лева (Л. Укр.)]. Ср. гукати 1—2. гукати, -каю, -кавш, гукнути (гукну, гукнеш) и усилит, гуконути, -кону, -кбнёш (издавать сильный звук) разг. греметь, загреметь, грохотать, загрохотать [Грім гукав — торохтів на ввесь світ своїм страшним гуком (Мирн.); Три постріли одразу В повітрі тихому гукнули як з наказу (перекл. Рильського); Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч.)]. гукйти, -каю, -кйеш, гукнути, -ну^ -нёш и усилит, гуконути 1) кричать, крикнуть; (подзывая — ещё) звать, позвать, разг. кликать, кликнуть; (привлекать чьё-нибудь внимание — ещё) окрикивать, окрикнуть, оклйкивать, окликнуть; (громко и резко разг. — ещё) зыкать, зыкнуть; (издавать резкие отрывистые звуки при преследовании, натравливании и т. п. разг. — ещё) гикать, гикнуть [— Щасливо дійти До Берліна! — гукали прикордонники навздогін (Гонч.); Надія Б у гри к гладила його лоб, руки, тихенько гукала, немов хотіла розбудити від міцного сну (Шиян); Маланка почала гукати Андрія. Та Андрія десь не було (Коцюб.); — За Батьківщину! —- ще раз дивним голосом гукнув Брянський (Гонч.); — Хай чабан! — усі гукнули, — за отамана буде (Тич.); Вона нерішуче постукала в двері і, коли Воропаєв гукнув її, здригнулась (перекл. з Павленка); — Що? — подушне! — грізно гукопув Грицько, пройшовшись по хаті та вдаривши нога об ногу (Мирн.)]; 2) (кричать «ау») аукать, аукнуть; я к ~кйють, так і відгукуються, я к ~кнёш, так і в і д г у кн етьоя, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)