Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ягук 372 гул я к х т о <-~кйб, так і відгукуеть-і /ся поел, как аукнется, так и откликнется; какбв привет, такбв и ответ, гукнути1 см. гукати, гукнути г см. гукати, тукп >тися, ~н6ться безл. аукнуться, гукбнути 1 см. гукати, ту кон ути * см. гукйти. гул, -лу гул [3 поля за глеюватим бугром линув гул тракторів, що піднімали зяб (Ряб.)]. гулий обл. безрбгий [Запрігши гулих він, —- і ну переліг орати (Г.-Арт.)]. яфі1* -лів разе, г^ли (разг.), гулянье {Йшли, -"-тримаючись за руки, як на ґулях, і про ГТщось лагідно говорили (Ланч); Та й на гулі р** увечері піде, по сміхові на вулиці мати Г вгадає (Головко)]. (гулі* неизм. їдеш. разг. гулять [Не плач, * дитинко, гулі підемо (Сл. Гр.)]. гулі8 сущ. см. гуля1; гуля 2. гулі*, гуль, обычно гулі-гулі, гуль-гуль * межд. (призыв голубей) гуль-гуль [Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! (Чуб.)]. гулкий гулкий [Вартовий одійшов, нічого не сказавши, гулкі поніс кроки в той край > коридора (Головко)]. «гулко нар. гулко [Вона [кімната] була просто- <* ра й порожня, в ній відкликався гулко гомін міста (Туд.)]. г^ля 1 1) шишка; волдырь [У неї набита на ^ лобі сиза ґуля (Шиян)]; 2) (нарост*на *** корнях) бот. кила. гуля 8 дет., фолък. г^ля, гблубь; ~лі (мн. ч.) г гули, гблуби [Ой, ну, люлі, люлі, налетіли г гулі. А-а!.. Налетіли гулі та й сіли на люлі. * А-а! (колискова пісня)]. * гуляка гулйка; (человеку проводящий время в кутежах •—« ещё) кутила, уст, бражник [Не спали тільки записні гуляки (Мирн.)]. гулянка разг. гулянка (разг.), гулянье; (небольшой пир в интимном кружке ~— ещё) Г пирушка; (развлечение —* ещё) забава [Хрис- тя стояла — нещодавно повернулась із гулянки (Головко)]. гуляння гулянье [18 серпня в парках і на майданах Києва відбудуться масові народні * гуляння, присвячені Дню авіації (Рад. Укр., 1946, VIII)]. ^гулястий шишковатый [Вона [думка] скрашала і його оливкувате лице з широкими скулами, з гулястим носом (Мирн.)]. дуляти, -дяю, -дяеш 1) гулять, (иногда) погуливать; (проводить время в кутежах і— ещё) * кутить, (время от бремени —- еще) покучивать [Нилина: Арка дій Іванович, а де ж мо- - лодь гулятиме? Тут до війни у нас було л кіно. Збирались на площі, танцювали г~ (Корн.); Вранці він часом гуляє (Коцюб.); * Там, де колись гуляли вітри і гнали пісок * на колгоспні поля, з'явились густі лісові * смуги (Рад. Укр., 1948, XI)]; ~*тп д о лГзньої нбчі гулять до пбздней нбчи, полунбчничать; 2) (во что-нибудь) - разг. игр&ть [Лиш ятел між гіллям Уперто стукав то тут, то знову там, Немов дитя ***иале, що в схованки гуляє (перекл. Рильсько- * ео); Там читальня, кімната, щоб гуляти в * шахи (Шиян)]\ 3) (быть в периоде случки — « о животных)- бегаться. гулятика обл. кутёж [Він ходив якийсь сам не свій, стратив охоту до пиття, до гулятик <Ф/>.)]. тулятися, -дяюся, -лЯгєгаея \) разг. см. гуляти 2; 2) безл. туляться [Гуляй, серце дівчино, поки туляється (Чуб.)]. , гуляш, -шу кул. гулйшГ* Ж**^ гулящий ранг, гуляпшй; (не занятый делом — ожити — ещё) праздный, рассеянный; (слоняющийся без дела^ — о человеке разг — еще) праздношатающийся; (предающийся кутежам, разгулу — ещё) разгульный; (о времени, вещах — ещё) свободный [— Так, кажи, Грицьку, підеш? — На коли? — На ту су- боту, гулящий день буде (Мирн.)]\ ~~щш часом разг. в своббдное время, по своббде [А я гулящим часом до вас (Н.^Лев.)]. гуляючий, -чого сущ. гуляющий [Гуляючих на набережній стало вже зовсім мало (Собко)]. ** гуль см. гулі 4. гульбй разг. гульбб [— Це ж либонь завтра у вас гульба, — звернулась до Зіньки (Головко)]. гульбище уст. гульбище. ь гульбощі, -щів обл разг. гульби {Не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собі [Маруся], як тихеє літо (Вовчі)]. гульвіса гуляка; (проказник—ещё) повеса, разг. шалопаи; (человек, проводящий время е куте- * жах *~ ещё) кутила, фам. ^забулдыга, уст. бражник; (пьяница, беспутный человек уст. ~ ещё) ярыжка; (человек недостойного поведения разг. — ещё) негбдник; (любитель ухаживать за женщинами) волокита [Гульвіса молодий гадав, Що з волі Зевса прав спадкових По всій рідні своїй набрав (перекл. в Пушкіна); А з яру та з лісу 3 собаками та псарями Іде пан гульвіса (Шрєч.)\ Досвідчений гульвіса Бубир зустрівся з жін- кдю.яка йому дуже припала до серця (Коп.)]. гуль-гуль см. гулі4. гульден гульден. гульк межд, разг. глядь; (о быстром исчезновении) юрк; (о быстром движении) шасть [Оце тихо й мирно, любо та мило... Гульк!— не вспів озирнутись, як .повернуло на негоду (Мирн.); А там, козаче, зирк! нівідсіль, нівідтіль, — Кирпата свашка — гульк у хату! (Г.*Арт.)]; а ж ~к см. аж; коли -~к разг. (ан) глядьг (как) вдруг [Зима., була довга без краю... Коли гульк — попливли сніги водою {Вас.)]. гулька умрньш. шишечка. гульки *, -льок обл. гулянье; (праздное препровождение времени) безделье. гулькиа мн. ч. <см* гулька. * гулькнути, -ну, -неш и обл. гульнути юркнуть [Так і гулькнув у воду (Сл. Г р.); По кутах хатини стояли стовбури сумерку, немов ждучи тільки хвилі — загасненоя лампи, щоб гульнути з кутів на хату (Фр.)]. гульливий фольк. гулливый, (с иным написанием) гульлйвый. гульмй гуляти разг. гулять €ез меры; (не работать) -бездельничать [Оттак цілісінький день гульма гуляє (Лубен, у.—Сл. Гр.)]. гульнути см. гулькнути. - *" |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)