Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ігуп 374 бітьми, вскочив до хати Лука Митрофано- вич (Коз ач.); Враз вдарив гомін, крик... бігли по сходах, гупали двері (Коцюб.); Сокири гупали в грубе коріння, аж листя тремтіло на гнучких лозах (Коцюб.)]г2) (падать) бухать, С ухнуть [Важко- гупнуло на землю яблуко (Ст.)]. гупотіти, -поч^, -потйш усилит, бухать; топотать. Ср. гупати 1. гупбтнява усилит, разг. тбпот, топотнй (разг.); хлбпанье; (глухая) стукотня [Гупотняву скопит глушив, ковтав глибокий шар пилу в коліях (Козач.)]. Ср. гупати 1. тура обл. куча [Ноги тепер спритно находили, ' де ступати їм в гурі накиданого каміння (Шер.)]. ґуральництво винокурение. ґуральня 1) винокурня, винокуренный завбд [З старої сахарні зроблять ґуральню (Коцюб.)]. Гур'єв Гурьев. Гур'євська Область Гурьевская область. гур'євський гурьевскии. Гурзуф Гурзуф. гурієць, -рійця гуриец. Гурій Гурий. ¦гурійка гурййка. гурія миф. 9 поэз. гурия [Вкрив хризоліт басейнів чистих дно, Де гуріям купатися дано (перекл. Бажана)]. Гурія геогр. Гурия. гуркало обл. погремушка; разг. погрембк [—Тпру! — Гуркала й брязкала відразу змовкли, і диліжанс став (Вас.)]. гуркання разг. 1) грбхот; громыханье; (грбм- г кое) хлбпанье; 2) фурч&нье [Іноді по хаті пронесеться глибоке зітхання; увірветься нитка й затихне на який час гуркання пряд- >ки (Мирн.)]. Ср. гуркати 1—2. гаркати, -каю, -каеш, гуркнути, -ну, -непі . разг. 1) грохотать, грбхнуть (разг.); громыхать, громыхнуть; (дверъЮу крышкой и т. п.) (грбмко) хлопать, (грбмко) хлбпнуть [Безлюдна містина, вигоріла трава, і вибухи гуркають то там, то там по всій висоті (Гонч.); Бігала по кімнатах та гуркала дверима (Н.-Лев.); Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи (Фр.); Лядою . гуркнув ще батько (Головко)]; 2) (производить жужжащий звук) фурчбть. ^уркіт, -коту грбхот (раскатистый), громыханье; (отваленный шум большой мощно- ста — ещё) гул; (грома ~-~ ещё) раскаты, - (реже) раскат [Серед руїн і гуркоту одного страшного бою мене, тоді комсомольця, прийняли до партії (Коп.); З шосе, що на Сваляву, долинув віддалений^* гуркіт (Смол.); Розтинався голосний гуркіт коліс по бруку (Коцюб.)]* ^ гуркнути см. гуркати. «»**и~^ гуркотання 1) громыханье; грбхот, грохотанье; 2) воркование. Ср. гуркотіти, гуркотіти 1—2, гуркотйти см. гуркотіти. гуркотіння громыханье; грбхот, грохотанье | [Долинало, то стихаючи, то дужчаючи, гуркотіння великих і-малих боїв (перекл. з Фадеева)]. Ср. гуркотіти 1. ^гуркотіти, -кочу» -котиш и гуркотіти, -кочу, ^ -кбчеш 1) усилит, греметь; (сильнее) громыхать, (время от времени) погромыхивать; (с раскатами) грохотать [Десь підвода далека в полях гуркотить (Рил.); Навколо гуркотіло, свистіло, вило. Вітер ламав товсте гілля і здіймав його в повітря (перекл. з Ажаева); Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (Коцюб,); День, над Києвом день, і дзвенять і гуркочуть майдани (Сос.)]; 2) (только гуркотатя) обл.ворковать [Ой голуб гуде, голубка гуркоче (Чуб.)]. гуркотливий громыхающий; грохочущий [Гуркотливий трактор дійшов до них (Ком.у 1938, X)]. Ср. гуркотіти 1. гуркотнеча усилит, разг. (сильный) грбхот; стукотня [Гуркотнеча вибуху жила ще у вухах (перекл. з Тихонова)]. гуркотня, гуркбтнява усилит, разг. (сильный) грбхот; стукотня [Ми вскочили в село з розгону, серед гуркотні коліс та куряви промчались проз музики (Коцюб.); А на небі зчинилась гуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило (Вас.)]. гурма обл. 1) гурьба, толпа [На подвір'ї стояла гурма людей (Стеф.)]; 2) (о животных) стая, свора [Пси., почувши, що хтось їде, гурмою вилетіли на дорогу (Фр.)]. гурмйн гурман. гурманка гурманка. гурмйнство гурманство. гурмйпський гурманский. Гурбн, -ну Гурбн. гурт х (род. гурти и гурту) 1) группа; (вместе развлекающиеся— обычно) компания; (неорганизованное скопление) толпе, (поменьше) гурьба (разг.) [За два роки у з'єднанні Федорова утворився невеликий, але бойовий гурт підривників (Шер.); Тарас Григорович стрів на набережній чималий гурт цікавих (Ільч.)]; в ~ті (как) в компании, в ббществе [— То, мабуть, заробітчани, — подумав я, — яких загнав дощ у колибу, — та наважився й собі податися туди, щоб у гурті перечекати дощову годину (Коцюб.)]; збиратися до ~ту собираться вместе (группами; толпой; гурь- ббй) [Люди з усіх дворів виходили на вулицю, збиралися до гурту (Панч)]; з а ~тй, з а ^тбм (как) разг. за компанию [Ох! Вибачайте! Трохи не поцілувався й з вами за гуртом (Н*-Лев.)]\ н є ~т (сколько) разг. не много, мало; (как) не бчень [В нас такі вироби не гурт-то часті, а зате й ім'я їм нема (Вовч.)]; просимо до *-*ту просим в компанию [— Просимо до гурту! — привітали мене (Вовч.)]; 2) (стадо) гурт [Не сміють пастухи дрімати при гуртах (перекл. з Крилова)]. гурт 2, -та 1) (ободок или ребро монеты) гурт; 2) архт. гурт, тяга. гуртик архт. и пр. гуртик. гуртівник, -кй гуртовщик. -і гуртківець, -вця кружковец [Для гуртківців райземвідділ замовив.. 1650 підручників з сільськогосподарських питань (Ком., 1938, XI)]. гуртківка кружкбвка. гуртківщина кружкбвпщна [Гуртківщина зробила своє діло і тепер, звичайно, пережила себе (Ленін)]. гуртковий кружкбвый» |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)