Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
т 375 гус гуртковбд кружковод. гуртовий 1) гуртовой; ср. гурт г 2; 2) (коллективный) общий, совместный [В своїм невеличкім гурточку він завів новину — гуртову працю (Коцюб.)]; О ~вий гріх уст. свальный грех; 3) торг. оптовый [Гуртовий продаж (Сл. Г р.)]. гуртожиток, -тку общежитие [Вузькі східці вели на горище над гуртожитком депо (Донч.)]. гурток, -ткй 1) группа, кружок [Третьої ночі чекання літаків зібрала нас у тісний гурток розповідь Ковпака (Верш.)]; 2) (организация лиц, объединившихся для совместных занятий) кружок [В Казані Ленін вступив до марксистського гуртка,організованого Федо- сєєвим (Іст. ВКП(б))]; керівник <-~тка руководитель кружка, кружковод; 3) (небольшое количество) группа, группка, гуртом нар. 1) {общими силами, совместно с кем) сообща [Торік на обробітку плантації ланка працювала гуртом (Рад. Укр., 1946, III); Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться (прислів'я)]; 2) (все разом, всей группой) вместе; разг. гуртом [Ішли аги гуртом — я й четверо друзів моїх (Тер.); Нетовптесь! Я казав вам: по черзі! Не всі гуртом! (Л. Укр.)]; 3) (большой партией', есё\ что есть) оптом, гуртом, огулом; фам. чохом [Купуйте все гуртом (Сл. Г р.)]; ~том і в роздріб бптом и в розницу. гуртоправ гуртоправ, сгонщик. гуртбчок, -чка уменьш. группка [По дорозі нас вабить кожний гурточок, кожне багаття (Коцюб.)]. гуртування сплочение [..Ради, наші Ради, є організація гуртування трудящих мас навколо пролетаріату при керівництві партії (Сталін)]. гуртувати, -ртую, -ртуеш объединять; (прям.— ещё) собирать; (соединять узами — обычно) сплачивать [Сергій гуртував молодь і непомітно спрямовував її мрії, думки і бажання на піднесення продуктивності праці в колгоспі (Козач.); Тимчасом дівчина, гуртуючи дітей, Із них найменшеньких бере на руки двоє (перекл. Рильського)]. гуртуватися, -ртуюся, -ртуєшся объединяться; собираться; сплачиваться [Гарячий привіт робітницям і трудящим жінкам усього світу, які гуртуються в одну трудову сім'ю навколо соціалістичного пролетаріату (Сталін); Коло Гущі скоро скупчилась молодь. Од нього вперше почули, що села скрізь гуртуються в спілки (Коцюб.)]. Ср. гуртувати. хурчання урчание; гудение [Невиразне, ледь вловиме гурчання линуло з-за степової могили (Куч.); На полі було чути тільки задоволене гурчання тракторів (Кач.)]. гурчати, -чу, -чйш урчать, разг. фурчать; гудеть [Які ж округи скелі та шпилі! Дніпро проривається, розбиваючи кручі між них, і гурчить по камінню (Вовн.)]. гусак, -ка гусак, гусь [Цвіркочуть горобці, гусак загомонів (перекл. Рильськ )го)\. яусар, -ра, (рр,нсе) гусарин воєн. Оорев. гусар [Януга посилав трьох гусарів у Острог сповістити старому воєводі про першу перемогу (Ле); Він відчував себе зовсім чимсь ніби молодим чоловіком, мало-мало не гусарином (перекл. з Гоголя)]. гусарський воен. до рев. гусарский. гусельний гусельный. гусенеловка с.-х. гусеницеловка [До 1 березня в колгоспи і радгоспи повинні бути повністю завезені отрутохімікати, відремонтовані обприскувачі, обпилювачі, гусенеловки (Лист Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У 1. X 1948 — Рад. Укр.)]. гусениця 1) знт. гусеница [За весь період розвитку одна гусениця може пошкодити до 10 бутонів, квіток і коробочок (Колг. Укр., 1939, VIII)]; 2) техн. гусеница [Танки рвали гусеницями землю, підгортали під себе (Гонч.)]. гусеничний 1) знт. гусеничный; 2) техн. гусеничный [Цех систематично виконує завдання і по випуску запасних частин до гусеничних тракторів (Ком., 1941, IV)] гусене, -нити гусёнок; разг. гусёныш [По подвір'ї розтеклись гуси; гусенята коливають з ноги на ногу (Коцюб.)]. гусенятко ласк, гусёночек. гуси, -сёй гуси [Високо гуси просвистіли І стихли (Рил.)]. гусймець бот. (АгаЫз Ь.) резуха. гусйний редк. гусиный [Гусиний крик і жайворонків спів, Чуть бугая здалека водяного (Рил.)]. гусйт ист. гусит. гуситський ист. гуситский. гусівник, -ка с.-х. гусевод. гусівництво с.-х. гусеводство. гусій, -сія пастух гусей, гусятник [Від обори, спізнившись, поспішає один серед пустки маленький гусій (Коцюб.)]. гусільниця энт обл. гусеница [Погляд його непорушно спочивав на одній луком зігнутій стебелинці, по котрій., повзла товста, зеленкувата гусільниця (Фр.)]. гусінь, -сені собир. энт. гусеница [Пошкодження рослин бавовнику гусінню призводить до значного зменшення врожаю (Колг. Укр., 1939, VIII)]. гуска 1) (мн. ч. гуси, -сёй — общее название породы птиц) гусь; як з ~^ки вода погов как с гуся вода [Зійде, як вода з гуски (Ном.)]; китайська ~ка орн. китайский гусь, сухонбс; 2) (мн. ч. гуски, -сок — гисиная самка) гусыня. гусла и гуслі, -сел гусли [І гусла знову загули (Шевч.)\ На гуслі грає, красно співав (дума)]. гусляр, -ра гусляр [Грає вітер, мов гусляр (Воронько)]. гуслярний гуслярный. гуснути, -ну, -неш густеть, сгущаться [А коли тіні поволі гусли, спокійна затока надівала на шию разок дорогого намиста (Коцюб.)]. гусонька, гусочка уменьш., ласк, от гуска [Тут качечка, там гусонька, ще й груші у меду (Тич.)]. Ср. гуска 1—2. густенький разг густенький, густоватый; чистенький [Густенька каша (Шевч.); Я, мов птичка, вибилась з хмарочок густеньких та темних (Квітка)]. Ср. густий густенько нар. разг- густенько, густовато; частенько. Ср. густенький, густий. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)