Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
гус *376 Туч густесенький уменъш., ласк, разе Л густенький [Зелений гаи, густесенький, Неначе справді ' рай (Гл.)]. густесенько нар. уменыи., ласк. разг. густенько [Глядить [лисиця]—На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє (Гл.)}. \ густи см. гудіти. *¦ густий густбй; {состоящий из многих частей, расположенных близко одна от другой — еще) чистый; (имеющийся в большом количестве — ещё) обильный; (подвергшийся сгущению — ещё) сгушённый; (о растительности — ещё) густораст^щий; (состоящий из тесно прилегающих друг к другу частей •— ещё) плбтный; (мелкий и тесный — о почерке, о шрифте) уббристый [Село потопає в густих садах (Куч.); В повітрі стояв густий і п'янкий запах квітів (Баш); Починає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату і гай (Л. Укр.); На ніч змила Гафійці голову лугом, розчесала густим гребенем волосся (Коцюб.); Випали густі дощі (Куч.); З пароплавів вели густий вогонь (Верш.)]. густини физ. плбтность. густити (гущу, густиш) густить.^ густісінький разг. бчень густбй; (в сказуемом <— ещё) густёхрнек, густёшенек. густість, -тості густота; плбтность; уббри- стость. Ср. густий. густіти, -стію, -стівш хустёть, сгушіться; (становиться плотным—* ещё) плотнеть. . густішати, -шаю, ~шавщ густеть, сгущаться; (становиться плотным—ещё) плотнеть [Ліс густішав і густішав (Гонч.); Чорний дим все густішає, все росте (Коцюб.)]. тусто нар. густо; часто; обильно; плбтно; уббристо [їіеред ним відкривалось невеличке озеро, густо заросле болотяною травою (Мирн.); Сніг густо вкрив землю (Верш.); З-під молотка густо посипались іскри (Ваш); На синім небі густо зоріли зорі (Коцюб.)]; ч & с т о-~то, чисто й ~то разг. сплошь и (да) рядом [..червоно- армійські маси часто й густо проявляли в боротьбі з ворогами безприкладну самовідданість і небачений масовий героїзм (Іст. ВКП(б))]. Ср. густий. Ч~^ густобрбвий густо брбвый. густо вол бсий густоволбсый. - густолистий густолиственный [І ті верхів'я густолисті Мій край нагадують мені (Мал.)]. густонаселен и й густонаселённый. густопосйджений густопосйженный. густопсбвий охотн. густопсбвый [Вступивши в двір, побачили там усяких собак, і густопсових* і чистопсових» усіх* можливих кольорів і мастей (перекл. з Гоголя)]. густоростучий густо растущий. "*"* густота густота; частота; обилие; сгущённость; плбтность; уббристость; ~та населення геогр плбтность населения, Ср. густий. густошерстий 1) густошёрстный, густошёрстый», густошёрстый; 2) (с густой шерстью на шее ~* о собаках) охотн. густопсбвый. густувйтий густоватый. хус*. *сяти гусёнок [Це гуси-гусята злеті- лися б двір (Мал.)]. гусятина гусятина [Настя подала смажену гусятину з моченими яблуками (Донч.)]. * гусятник гусятник, гусятниця гусйтница. ~"?& гусачий гусиный [Схопивши тремтячою рукою тонко загострене гусяче перо і клапоть паперу, [Тарас Григорович] почав писати (Ільч.)]. гзгсь, -сі гусь, гута техн. уст. гута (уст.), стекблъный завбд [У печі палає, як у гуті (Вовч.)]^ гуталін, -ну гуталйн. гутаперча гуттаперча. гутапЄрчовий гуттаперчевый. * гутірка обл. разговбр; беседа; молва" [Се була тоді новість у Галичині і збудила загальну гутірку (Фр.)]. гутбрити, -рю, -риш обл. г^тбрить [Виходили за ворота й допізна сиділи на колодках.. І гуторили жваво (Головко)]. гуцати, -цаю, -цаєш, гуцнути, -ну, ~неш разг. 1) подбрасывать, подбрбсить [Машина гупнула на повороті, технік стукнувся потилицею об кабіну і перестав дрімати (Гонч.)]; .2) (только соверш.) брйкнуться, уп&сть (со стуком), стукнуться [Хлопці одразу змовкли, і хто де стояв — весело гуцнули на коліна (Вас.)]. гуцул гуцул [3 грудей гуцула лине спів (Шер.)]/ гуцулка гуцулка [На горах Карпатах, Д9 буки рясні, Гуцулка співає веселі пісні (Воронько)]. гуцульський гуцульский. гучати, -чу, -чйш редк: звучітьДСтруна тремтіла й гучала (Коцюб.")]. гучний громкий; (с ясным звучанием — еще) звбнкии1 звучный; (с сильным резонансом — ещё) гулкий; (резкий и сильный — о голосе, крике — ещё) зычный; (сопровождающийся шумом прям., перен. — ещё) шумный [Гучні оплески вкривають вітальну промову Якова Землянки (Шиян); ф Від розривів гранат і ^мінометного вогню* гучною луною сходив ліс (Шер.); Радійте, співайте! Гучна перемога! (Гич.); Стахурський спинився і по- - червонів, йому стало соромно гучної фрази (Смол.)]. гучність, -ності звбнкость, звучность; гулкость; зычность. Ср, гучний, гучніти, -нію, -нібш становиться грбмче; становиться звбнче. Ср. гучний. гучнішати, -шаю, -шавш становиться грбмче; становиться звбнче [Але суперечка між двома нашими начальниками зростала, голоси гучнішали (Смол.)]. Ср. гучний. г гучно нар. грбмко; звбнко, звучно; гулко; зычно; шумно [Молодь кидала кості й гучно сміялась (Коцюб.); Дай мені! Дай мені.^ мелодій^ щоб гучно лилися рікою! (Фр.); Глухий постріл тріснув розкотисто й гучно (перекл. з Нолевого)]. Ср, гучний, гучпомбвець, -вця радио громкоговоритель [Біля гучномовця зібралася велика юрба (Собко)] гучЛк, <-чка охотн. хлбпальшик, загбнпй [Хлопчаки-гучки.. з криками і свистом посувались до лісової просіки (Ком., 1938У XII)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)