Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дві 384 • два 'в Росії налічувалося близько 10 мільйонів селянських двор:в (Іст. ВКП{6))\ її [буржуазію] озлобляло те, що при царському дворі хазяйнували пройдисвіти.. {Іст. ВКП(б)); На горбах видно широкі двори трьох колгоспів (Куч.)]\ 2) ист. госпбдская усадьба; госпбдский двор [Лі- • воруч ґуральня, праворуч двір (Коцюб.); * Знов забрала» пані в двір Олександру (Вовч.)]; вийти на двір выйти на двор (на вбздух); хід з двбру ход со двор?. двірець, -рця обл. вокз&л. двірник (род. двірники) двбрник [Восени двірники палять листя (перекл. а В. Некрасова)]. двірницька 1) прил. см. двірницький; 2) (род. двірницької) сущ. двбрницкая [Ігнась бачив крізь щілину в дощаній стіні, як двірник вийшов з двірницької і оглянувся навкруги (В. Василевська -— переклад)]. двірницький дворницкий. двірничка разг. дворничиха [Двірничка, в білому фартусі а блискучим номером на грудях, вже кілька хвилин стояла перед ним (Собко)]. *®& двірня ист. двбрня [Деруть РябкаТ мов пір'я, На галаа збіглась двірня (Г,-Арт.)]. двірський ист. Х) (относящийся к помещичьему двору) дворбвый; госпбдский [Прокіп скликав усю двірську челядь (Коцюб.)]; ~ка брама гослбдские ворбта [Повз двірську браму чвалав Бондаришин і, побачивши пана, вклонився (Коцюб.)]* 2) (относящийся ** к царскому двору) придвбрный; ^ка кліка прен. придворная клйка. двірц&вий, редк. дворцбвий дворцбвый; ~вий переворбт полит, ист. дворцбвый переворбт [Буржуазія думала розв'язати кризу шляхом дворцевого перевороту Aст. ВКЩб))]. двісті (род. двохсбт) двести. Двічі нар. 1) два раза; дважды; книжн, двукратно [Двічі побілила хату знадвору і всередині (Коцюб.)]; ~чі орденонбсець дв&жды орденоносец [Присутні палко зустріли виступ двічі орденоносця т. І. Г. Коробова (Ком., 1939, IV]]; 2) мат. дв&жды; ~чі по два — чотири дважды два — четыре, ч двобарвний двухцветный. двобій, -ббю поединок; книжн. единоббрство; (иногда) дубль [Час пройшов, — і в грізному двобої, у вогні зустрілись два світи (Прол. пр., 1939, VII)]. двобічний двусторбнний [Під дружним двобічним натиском дверці не витримали і затріщали (Гонч.)]. двоббртний двуббртный. двовалентний хим. двувалентный. д во вёрстка двухвёрстка. Двовёрстппй двухвёрстный. *двовеслбвий двухвесельный. двовірш поэт, двустишие. двовісний двубсный. *¦ "двовладдя двоевластие [Двовладдя виражав лише перехідний момент в розвитку революції.. (Лтін)]. двоглавий двуглавый. двогодинний двухчасовбй. Двоголбвий'1) анат., миф. "двуголбвый, о двух * головах; 2) ист. см. двоглйвий. д во гол бен ни муз двуголбеный. двоголосний лингв, двугласный. двогбрбий двугбрбый, двогбрбикове тіло анат., аоол. двухблмие. двогранний двугранный, двогривений, -ного сущ.^ уст. двугривенный. двогрйвеник уст. двугривенник. дводекадний двухдекадный. дводекйднпк двухдекадник. Дводенний двухдневный [Після дводенного маршу ми досягли районного центра (Верш.)]. дводбльний бот. двудбльный. дводбмний бот. двудбмный; ~ні рослини двудбмные растения. дводонний двудбнный. дводюймівка спец. двухдюймбвка. двоелемёнтний двухэлементный. двбе (род. двох) двое; два (м. и ср. р.); две (ж. р.I двоьббрство спорт, двоеббрье. двоєдиний двуединый. двоєдушний двоедушный, двуличный. двоедушничати, *"*чаю, -чаеш двоед^штк * чать. двоєдушність, -ності двоедушиеГ7двуличие, двуличность. двоедушно нар. двоедушно, двулично. двоєженець, -нця двоежёнец. , двоежёнство двоежёнство. двбечко нескл. разг. уменыи. от двбе. двбвчник разг. двбечник. двбвчнипя разг. двбечница. двожильний разг. двужильный. двозерний бот. о двух зёрнах; ~на п ш е н й- ц я пблба. двозмінний двусменный [Він зобов'язався за одну зміну виконувати двозмінне виробниче завдання (Рад. Укр., 1950, III)]. двозначний 1) мат., лингв, двузначный [Інакше стали працювати люди:* двозначних чисел на дошці показників роботи цехів не стало (перекл. з Попова)]; 2) (уклончи- *~~вый, содержащий намёк) двусмысленный; ~на поведінка двусмысленное поведение; ~ні ^ с м і х и двусмысленные улыбки. двозначність, -ності 1) двузначность; 2) двусмысленность; разг. двусмыслица. Ср. дво* значний І—2. » * _^ двозначно нар. двусмысленно. **&*•** двозяброві, -вих сущ. воол. двужаберные. двоїни грам, двойственное числб. двоїння 1) двоение, раздваивание; 2) вздваивание; двоение. Ср. двоїти 1—2. двоїстий і) двбйственный; (реже) двойнбй [Вона викликала в нього двоїсте почуття (Собко)]; *-^та п р и р б д а двбйственная (двойная) прирбда; *^те станбвище двбйственное положение; 2) (о вещах) двойнбй г двоїстість, -тості действенность. двоїти (двою, двоїш) 1) спец. разг. двоить, раздваивать; 2) т с.-х. вздваивать; обл., двоить; ~ти п б л е вздваивать (двоить) пбле, * двоїтися (двоюся, двоїшся) 1) двоиться, раздваиваться [Його бажання двоїлись (#о- цюб.)]7 в о ч а х двоїться в глазах дво? |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)