Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дво 385 дво йтся [Михайлові в очах двоїться {Куч.)]; 2) страд, з. двоиться, раздваиваться; вздваиваться; двоиться; ср. двоїти 1—2. двойкб нескл. двое; (как) вдвоём [Нас у батька було двойко (Воен.); Обоє вони були сироти, побралися й жили собі двойко (Вовч.)]. двокінний двукбнный. рокласна школа уст. двухклассное училище. двоколійний ж.-д. двухколейный. двокблірннй двухцветный. двоколісний двухколёсный. двокблка двуколка. двокомбййновий с.-х. двухкомббйновый. дво копитні, -них сущ. 80ол. двукопытные. двокрапка грам, двоеточие. двократний двукратный. двократно нар. двукратно [Низький, густий бас гудка двократно сколихнув повітря (Рад. Укр., 1949, IX)]. двокрилі, -лих сущ. 9нт. двукрылые. дволемішний с.-х. двухлемешный. дволикий, дволиций, -ця, -це двуликий. дволичний двуличный [Дрібна буржуазія дволична з самої своєї природи.. (Ленін)]. дволичність, -ності двуличность; двуличие [Сама суть економічного становища дрібної буржуазії, що вагається між капіталом і працею, неминуче породжує політичну хиткість і дволичність партії кадетів.. (Ленін)]; ~ть характеру двуличность характера; виявити ^-ть в цій справі проявить двуличие (двуличность) в §том деле. дволично нар. двулично. дво л і тни к бот. двулетник. дволітній 1) двухлетний; (продолоісающийся два года—ещё) двухгодичный; (двух лет от роду—ещё) двухгодовалый; 2) бот. двулетний. дволіття двухлетие. дволопатеве веслб распашное весло; ч б в е н з ~вим веслом распашная лодка. двометрбвпй двухметровый. двомісний двухместный. двомісячний двухмесячный [Почали вже працювати двомісячні обласні курси (Ном., 1938, VI)]. двомовний двуязычный. двомбвність, -пості двуязычие. двомоторний техн. двухмоторный. двоногий двуногий. двоокис, -су хим. двуокись. двопалатний полит, двухпалатный. двопалий зоол. двупалый. двопалубний мор. двухпалубный, двуп^лубный. двопілля с.-х. двуполье. двопільний с.-х. двупольный. двоповерхбвий двухэтажный [На розі вулиці видно було двоповерхову будівлю тресту «Краснодонвугілля» (перекл. з Фадеева)]. дворазовий двукратный [Після сівби., в дальшому проведена дворазова прополка від бур'янів (Рад. Укр%> 1949, IX)]. дворазбво нар. двукратно. дворак, -кй ист. дворбвый [3 вигляду він здавався двораком (перекл. з Тургенева)]. двораменне «и» филол. восьмеричное «и». дворачка ист. дворовая. дворёць (род. двірц'я) дворец [Ахріман побачив верхівця, Що безтурботно їхав до двірця (перекл. Бажана)]. дворецький, -кого сущ. дорев. дворецкий [Стояв перед дворецьким Василь, ледве дух переводив (Риб.)]. двбрик уменыи. разг. двбрик. дворище 1) двор, усадьба [Він дійшов до рідного дворища (Скляр.)]; 2) (внутренний участок земли между постройками) двор [В колгоспному дворищі сиділо з півсотні селян ^Ле)]; 3) ^место прежней усадьбы) дворовище, дворище. дворічний 1) двухлетний; (продолжающийся два года — ещё) двухгодичный; (двух лет от роду — ещё) двухгодовалый [Після дворічних блукань по етапах і станціях я йду назад додому (Козач.)]; ~на школа двухгодичная школа; 2) бот. двулетний; ~ні рослини двулетние растения. дворіччя двухлетие. дворняга дворняга. дворняжка дворняжка. дворова 1) прил. см. дворбвпй; 2) (род. дворб- вої) сущ. ист. дворовая. дворовий 1) дворовый; 2) (относящийся к помещичьему двору) ист. дворбвый; госпбдский [От хлопчик бігає дворовий: Жучка в сан- чата посадив, Себе конем проголосив (перекл. з Пушкіна)]; З) (относящийся к царскому двору) редк. придвбрный [Всі йшли за нею, ніби її дворовий штат (И.-Лев.)]; 4) (род. дворбвого) сущ. ист. дворбвый. дворбгнй двурбгий. дворогосподарство эк. дворохозяйство. дворукий зоол. двурукий.^ дворучний спец. двуручный; ^на пила двуручная пила. дворушник двурушник. дворушництво двурушничество. дворушницький двурушнический. дворушничати, -чаю, -чаєш двурушничать. дворц&вий см. двірцевий. дворядковий с.-х. двустрочный; /^вий посів двустрочный посев. дворянин дорев. дворянин; ~н д а в н ь о го роду (з д і д а - п р а д і д а), п р и- рождённий ~н ист. разг. столбовбй дворянин. дворянка дорев. дворянка. дворянство дорев. дворянство. дворянський дорев. дворянский [Дворянські комітети просто грабували селян при допомозі царського уряду (Ленін)]. дворянчик прен. разг. дворянчик. двосвітний двусветный. двосім'ядольний бот. двусеменодбльный. двосічний 1) обоюдоострый [Ся пісня двосічна, мов зброя, І будить одвагу й жалю завдає (Л. Укр.)]; 2) перен. редк. двусмысленный [Завжди у вас компліменти двосічні (Л. Укр.)]. двоскладний грам, двухсоставный. двоскладовий грам., поэт, двуслбжный. двоспальний двуспальный. двостатевий 1) двуполый; 2) бот. обоепблый. двоствблка двустволка [На плечі в нього почеплена була двостволка (Шиян)]. 25^-1211 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)