Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дзь . 401 Див взрывать, взрыть, взрыхлять, взрыхлить; I (только несоверш. — об оспе) рябить [Він ішов на весь зріст, не вклоняючись кулям, що дзьобали навколо нього сніг (Шиян)]. дзьобатий, дзюбатий і) с большим клювом [Посвистував кулик дзюбатий (Гл.)]; 2) (со следами оспы) рябой. дзьобик уменьш.у ласк, от дзьоб. дзьобнути см. дзьобати. дйба 1) сущ. ист. дыба; 2) нар. дыбом [Як скочить Лев — аж диба стала грива (Гл.)]. дйбання 1) хождение на ходулях; 2) (неловкая) ходьба; (медленная) ходьба; ковылянье. Ср. дйбати 1—2. дйбати (дибаю, дибаєш и обл. д^йблю, дйблеш) 1.) ходить на ходулях; идти на ходулях; 2) (о походке) (неловко) ступать; (медленно) шагать; (медленно) идти; (медленно) ходить; (медленно) брести; разг. ковылять [Він ледве-ледве дибав за мамою (В. Василевсъка — переклад)', Ой журавель та у гуслі гра, Журавочка дибле (Чуб.)]. дйби (род. диб) 1) ходули; 2) (для преступников) ист. колодки [Ой на руки кайдани, а на І ноги диби (рума)]. дибй: на г^бянар. на дыбы; стати на ~бй встать на дыбы, вздыбиться [Корінний несподівано звівся на диби (ДГыян)]. І дибитися (диблюся, дибишся) дыбом вста- і вать; редк. дыбиться [Уява малювала такі І картини, що волосся дибилося на голові І (Риб.)', Довкола них і над ними стогнала, горіла й дибилася земля (Панч)]. дибки нар. 1) на дыбы (обычно о разгорячившихся животных)', на задние ноги, на 8адние лапы; (о людях) на цыпочки; (о ползающих детях) на нбжки; (ходить, стоять, оборачиваться и т. д.) на задних ногах, на задних лапах, (о людях) на цыпочках [Кінь стояв на чотирьох ногах, не рвався дибки (Ільч.); і Кінь осатаніло став дибки (Риб.); Хомі І ввижався золотий величезний трактор, що * піднявся дибки над усім заходом (Гонч.); І ведмеді ходять дибки В рукавичках, жупанках (Л. Укр.)\ А тут, дивись, Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері (Мирн.)]; 2) (в значении сказуемого — о де- \ тях) подыматься, вставать; (реже) ходить [Втішаємось ми Наталочкою; ^осте воно, всміхається, уже й дибки, уже и ходити по- І чало (Барв.)]; 3) (противиться) перен. на дыбы. дйбом нар. дыбом; волосся ~м вблосы дыбом. дива театр, уст. дива. дивак, -кй чудак; (совершающий чудачества) І чудила (фам.); (со странными капризами) ! причудник [Професор розповів, як тут і завився цей дивак (Трубл.); Милий ди- ! вак — от хто ти, Чижику (Шовк.)]. диван див&н [Вони сиділи на м,якому дивані коло невеличкого столика (Мирн.)]. диванний диванный. диванчик уменьш. диванчик [Деякі сиділи собі на диванчику — радились (Тесл.)]. дивацтво чудачество; (странный каприз разг. — ещё) причуда [Я не любив великих ролей. Це чудна якість, це навіть дивацтво 26-1211 в акторській професії, але це було так (Смол.)]. дивацький чудаческий. дивачити, -чу, -чиш разг. чудесить, чудить, чудачить. дивачка чудачка; чудила; причудница [Тільки не смійтесь з старої дивачки (Коцюб.)]. Ср. дивак. дивергенція научн. дивергенция. диверсант диверсант [І поглядають брудні диверсанти зухвало на наших земель рубежі (Дор.)]. диверсійний воен., перен. диверсионный. диверсія воен., перен. диверсия. дивертисмент, -ту театр, дивертисмент. диви см. дивитися. дивина1 разг. диковина, диковинка, диво; (что-нибудь непонятное — ещё) странность; (что-нибудь необычное — ещё) редкость; (в значении сказуемого — ещё) в диковину, в диковинку, удивительно, ирон. невидаль, (о непонятном) странно, невидальщина (уст.) [Машина, яка спочатку здавалася якоюсь дивиною, стала міцно завойовувати собі місце (Прол. пр., 1937, XI)]; не ~нй не диковина, не диковинка, не в диковину, не в дикбвинку, не диво, неудивительно; (естественно, понятно) немудрено; ото ~нй ирон. бка (вот) невидаль (невидальщина); о т так ~иа І) ирон. вот невидаль (невидальщина); 2) (для выражения неожиданности) вот так притча (разг.); що за ~на? (непонятно) что за странность? дивина2 бет. (УегЪахсит Ь.) коровяк [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.)]. дивитися, -влюея, -вшпся 1) смотреть, (реже) глядеть; (в зеркало на себя — ещё) смотреться, глядеться; пншнсн. уст. взирать, зреть [А соціалізм тепер дивиться на нас крізь усі вікна сучасного капіталізму.. (Ленін); Андрій з ляком дивився на Гудзя (Коцюб.); З-за довгих білих вій уважно дивляться голубі, без блиску, очі (Гонч-)]; ~вйсь смотрй, глянь; явіться смотрите, гляньте [Дивіться, а він з бородою, як дід (Коцюб.)]; 2) (расценивать) смотреть (на кого, на что); рассматривать (когб, что); считать (кого, что); ~тися на це як на порушення закону смотреть на зто как на нарушение закона, рассматривать это как нарушение закбна, считать ото нарушением закбна; О >^вй (~вшсь) [т и] (в значении междометия или вводного слова) смотрй [ты], глянь [Лев: Дивись ти — «дядечку»! Знайшлась небога! (Л. Укр.)]; ~вй-н о смотри- ка; ~тися в обидва разг. глядеть (смотреть) в бба; ~тися вовком смотреть вблком (бирюкбм); ~тися крізь пальці на що разг. смотреть (глядеть) сквозь пальцы на что; /-*/гися похмуро смотреть мрачно; разг. смотреть сентябрём; ~тися с к б с а коситься, смотреть косо (искоса); ~влячпсь н а смотря на; не ~влячись н а не глядя на, не смотря на; (перен.—ещё) не взирая на; так і ^вйсь того и гляди, того и смотрй. дивіденд, -ду ж. дивиденд. дивідендний &к. дивидендный. дивізійний воєн, дивизионный [Дивізійні са- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)