Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
див 402 див пери готуються вже до завдання (перекл. а І В. Некрасова)]. | дивізібн, -ну воєн, дивизибн [Він пише свого листа в дивізіон (Мур.)], дивізібннпй воен. дивизионный. дивізія воєн, дивизия [Червона Армія трощила оточені ворожі дивізії (Гонч.)]. дивний 1) удивительный; (сильнее) изумительный, поразительный; (необыкновенный) редк. замечательный; (необычайный, трудно объяснимый) странный, чуднбй (разг.); книжн. дивный; (свойственный чудаку) неодобр, чудаческий [Вчора це була казка, сьогодні дійсність, що ж дивного тут? (Коцюб.); Цей спогад приніс мені дивний спокій (Риб.); — За Батьківщину! — ще раз дивним голосом гукнув Брянський (Гонч.); Та й сон же, сон, напрочуд дивний, Мені приснився (Шевч.)]; ~и& річ удивительная (изумительная, поразительная; странная) вещь; (в значении сказуемого — ещё) удивительно, поразительно, странно; ~не видовище странное (удивительное; изумительное, поразительное) зрелище; ^-не в и- кон&ння симфбнії удивительное (изумительное, поразительное; странное) исполнение симфбнии; ~ним с п б с о бом удивительным (странным) ббразом; д^же ~ний престранный; не ~на річ,^що немудренб, что; н і ч б го ~ного ничегб удивительного (разг.); що за ~на річ? что 8а странность?; 2) (являющийся чудом, фантастический) чудесный; поэз. уст. дивный; уст. чудный [За темними борами, та за глибокими морями, та за високими горами, то єсть там дивний-предивний край,, де панує Урай (Л, Укр.)]. " дивниця редк. 1) странность [Родичі її часто мали право здвигати плечима, дивуватися й не розуміти її «дивниць» (перекл. з Тургенева)]; що за ~пйця? разг. что за странность?; 2) (в восклицаниях) забавно [Дивниця! Нав'яз їм голос мій! (перекл. а Грибоедова)]. дйвність, -ності удивительность; Странность. Ср. дивний 1. дивно нар. удивительно; изумительно, поразительно; замечательно; странно; рудно; дивно; (только с оттенком причинности) удивительным ббразом, странным ббразом [І мистець заспівав? але штучно, Дивно, гостро той спів розлягався (Л. Укр.); Ні страху більше, ані жалю, вона вся дивно порожня {Коцюб.); Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивно, владно устаем (Тич.); Дивно. Прожила життя, а воно раптом впало у прірву (Коцюб.)]4, д^же <^но бчень странно; разг. престранно; якось ^но как-то странно (удивительно); (как обстоятельство — ещё) странным (уди* вйтельным) ббразом. Ср. дивний 1. диво 1) диво; разг. Диковина; ирон. невидаль, невидальщина ^уст.) [Що ж за диво снилось тобі, мила? (Л. Укр.); Побачивши в руках у Клодта такі дива, Тарас не витримав, зареготав (Ільч.у, Тепер він плаче, а перше радів: ґуральня! Диво яке! (Коцюб.)]; 2) (чудесное, сверхъестественное) чудо Г поэз. уст. диво [У казці вічно серце тоне, як вазирну в країну див (Тер.)]; 3) (состояние, вызванное непонятным, странным) редк. удивление [Всім на диво родив хліо (Фр.)]; О '--'ву даватися разг. диву даваться (разг.), удивляться [Іван Антонович слухав Хомині скарги і диву давався (Гонч.)]; ~вом д ивувати (дивуватися) разг. диву даваться (разг.); изумляться, поражаться; 'Недоумевать; з ~ва не сходить разг. не перестаёт удивлять; з доброго ~ва разг. ни с тогб, ни с сего; здорово живёшь [Вони садили виноград.,, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їхню працю? (Коцюб.)]; н а ^во (в значении нар. при прилагательных и наречиях) на диво, удивительно [Ранок наступного дня був на диво ясний (Шиян)]; не ~во, що... (естественно, понятно) немудренб, что...; о т т а к ~во, що за ~во? см. дивини1. -дивовижа удивительное зрелище, необычайное зрелище; дйво, дикбвина; ирон. невидаль, невидальщина (уст.) [Село, наморене то бійкою, то дивовижею, втихомирилось (Мирн.)]; в ~жу в дикбвину, в дикбвинку; ~жа мені уст. удивительно (странно) мне; поразительно. дивовижний диковинный; (вызывающий удивление) удивительный; (вызывающий сильное удивление) изумительный, поразительный; {неизвестный) невиданный; (непонятный, необычный) странный; (фантастический) чудесный, чудбвищный (необычайно большой) [Вечірні сутінки згустилися за вікном. Вони оповили кімнату дивовижними силуетами (Риб.); Окремі хмарки, осяяні сонцем, милують зір дивовижною красою (Шиян); В руках у Шевцова був якийсь дивовижний металевий апарат (перекл. з Фадеева); Великі шибки уквітчалися голчастою сосниною,., шовковою травою і всякими іншими дивовижними візерунками, що вишив та вимережав славний морозенко (Вас.)]; ~ний вигляд странный вид; ~нпй звір дикбвинный (чудбвищный) зверь. дивовижність, -ності удивительность; странность; чудбвищность. Ср. дивовижний. дивовижно нар. удивительно; изумительно, поразительно; невиданно; странно; чудовищно. Ср. дивовижний. дивоглйд, -ду обл. дйво, дикбвина [Батько не переставав глядіти на сина як на дивогляд, з зачудуванням і недовір'ям (Фр.)]. дивоглядний обл. дикбвинный; удивительный [«Чому?», «навіщо?», «чого?»—не давали йому спокою, і лиш одна буйна фантазія хлопця давала дивоглядні часом відповіді на ті питання (Коцюб.)]. дивбчний редк. необычайный; удивительный; (непонятный) странный. с дивбчно нар. редк. необычайно; удивительно; странно [Тіні місячні біжать, І кожна з них дивочно мінить Гаї, що мурами стоять (Рил.)]. Ср. дивбчний. дивування удивление; изумление [Він дивився на неї, як людина, що бачила не раз чудо, дивився без дивування і без тривоги, а спокійно та радісно (Воєн.)]. Ср. дивувати і. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)