Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
див 403 дим дивувати ^ (дивую, дивуєш) 1) удивлять, приводить в удивление (книжн.)\ (сильнее) изумлять, приводить в изумление (книжн.)> поражать; (очень сильно и неожиданно) озадачивать; разг. дивить [Випробувані в походах бійці дивували своею витривалістю (перекл. з Фурманова)]; 2) (с непереходным значением) (кому, чому, з кого, з чого) удив литься (кому, че>іу) [Не дивуйте, що квітом прекрасним Розцвілася дівчина несміла (Л. Укр.)]\ О див ом ~тп см. диво» дивуватися (дивуюся, дивуєшся) удивляться (кому, чему); (реже) дивиться (кому, чему); приходить в удивление (от кого, от чего); изумляться, поражаться (кому, чему); приходить в изумление (от кого, от чегб); (не понимать) недоумевать [Федір завжди дивувався чапаєвській пам'яті (перекл. з Фурманова)\ Довго, довго дивувались На її уроду (Шевч.)\ Як ми бились? Та так бились, Що світ дивувався! (Руд.)]\ дивом ~тися см. диво. Ср. дивувати 1. дигіталіс 1) (род. дпгіталіса) бот. дигиталис; 2) (род. дигіталісу) фарм. дигиталис. дидактизм, -му дидактизм. дидактика пед. дидактика. дидактичний дидактический. дизель, -зеля техн. дизель. дизель-мотор, -ра техн. дизель-мотор. дйзельпиЁ техн. дизельный. дизентерійний мед. дизентерийный. дизентерія мед. дизентерия. дик обл. дикий кабан, вепрь [Стадо диків рохкало десь у дебрі (Фр.)]. дикий дикий [Замайорів ланцюжок диких гусей (Шиян)\ На веранді зеленіє листя дикого винограду (Корн.)', Ще в дитинстві віп любив Природи дикої гірські картини (перекл. з Лєрмонтова); Чорні заболочені люди скакали у дикім танці (Коцюб.)\ Нимидора стояла серед хати з дикими очима (Н.-Лев.)]\ ~ка коза зоол. дикая коза, козуля; ~кий мигдаль бот бобовник; ~ке м'ясо мед. дикое мясо; ~кяй осёл зоол. дикий осёл, осляк; ~*ка (соСача) рожа бот. (Ьаиаіега Ь.) хатьма. дикість, -кості дикость [Вони жили в стані дикості (Вісті, 1937, XII)]. дико нар. дико [Олег дико скрикнув і стрімголов вискочив з комірки (Донч.)]. дикобраз зоол. дикобраз, дикообраз. диковина разг. диковина [Канальськии Шпак так умудрився, Що як почне було співать — Диковина й сказать! (Гл.)]\ в ~ну в диковину; см. ещё диво 1, дивини *. диковинка разг. диковинка; в '—'Ку в диковинку. диковинний разг. диковинный. дикоростучий дикорастущий [Організувати в колгоспах і радгоспах силосування дикоростучих трав (Пост. XIX Плен. ЦК КП(б)У)]. дикт, -ту спец, дикт [Ганджа змайстрував з дикту ящичок (Шиян)]. диктант, -ту пед. диктант, диктбвка [Василь Васильович роздав учням зошити з диктантом (Донч.)]. диктат, -ту полит, дикт&т. диктатор, -ра диктатор. диктаторство диктаторство. диктаторствувати, -ствую, -ствуєш диктаторствовать. диктаторський диктаторский. диктатура диктатура; ^ра пролетарі а- т у диктатура пролетариата [Диктатура пролетаріату створилась у нашій країні на основі союзу робітників і селян (Сталін)]. диктовий дйктовый. диктбвка диктбвка; писати під ~ку писать под диктовку [Улюбленець генерального писаря, писар Пшеничний, з ранку до вечора гнув спину, писав під диктовку гетьмана або Виговського (Риб.)]. диктор, -ра радио диктор [Інакше зазвучав голос диктора біля мікрофона (перекл. а Попова)]. диктофбн спец, диктофбн. диктування диктбвка. диктувати, -ктую, -ктуєш диктовать; (перен.— ещё) предписывать [Він диктує сонному ад'ютанту накази бригадам (Риб.)\ Написав я їй те, ..що диктувало мені сумління (фр.)і диктуватися, -ктуюся, -ктуешся диктоваться. дикун, -на дикарь [Україну вбить хотіли й нашу мову солов'їну — дикуни з Берліна (Тич.)]. дикунка дикарка. дикунство дикарство [..дикунство — період переважно присвоєння готових продуктів природи (Енгельс)]. дикунський дикарский [Дикунським кокетством оддавало од темнорожевого рчіпка, з якимись давніми ріжками на голові (Вас.)].^ дикція дикция. дилатометр, -ра физ. дилатометр. дилёма дилемма. дилетант дилетант. дилетантизм, -му дилетантизм. дилетантка дилетантка. дилетантство дилетантство. дилетантський дилетантский. диліжанс уст. дилижанс. диліжансовий уст. дилижансовый. дилювіальний геол. дилювиальный. дилювій, -вію геол. дилювий. дилькотіти, -кочу, -котиш обл. дрож&ть [І тони мліють, сумно дилькотять, Іще пручаються хвилину, другу, І розливаються в безмежну тугу (Фр.)]. дим, -му дым [Дим слався по хаті, як низькі хмари (Коцюб.); Для нас у ріднім краю навіть дим Солодкий та коханий (Л. Укр.)]\ О ~м коромислом разг. дым коромыслом; п'яний як ^м фам. пьян как стелька, пьян в лоск. димар, -ря 1) (дымовая) труба [Всю ніч піхота вела бій за населений пункт, який височів попереду фабричними димарями (Гонч.)); дим повалив з ~ря дым повалил из трубы; 2) с.-х. дым&рь. димйти, -млю, -мйш и (реже) диміти дымить [Він зігрівся, димив парою, неначе комин (Коцюб.)\ За городами диміли комини (Верш.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)