Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
доо 419 доб желать добра (кому); уст. доброжелательствовать (кому); з р о бити /^рб кому сделать добро кому; уст. облагодетельствовать кого; на ~р6 іде впрок (на пользу) идёт; послухатися ~рбм послушать (послушаться) честью; лихо не без ~ра поел, нет худа без добра. добробут, -ту благосостояние, благополучие [Праця — основа загального добробуту (Ленін); На основі зростання соціалістичної економіки неухильно підвищується матеріальний добробут і культурний рівень життя трудящих (Пост. Плен. ЦК КП(б)У про піде. еесн. сівби, догл. за пос. — Рад. Укр.9 1950, VII)]. добровільний добровольный [СРСР є добровільний союз рівноправних Союзних республік (Сталін)]. добровільність, -ності добровольность [Виходячи з цього, ми мусимо чітко сказати, що ніякий союз народів, ніяке об'єднання народів в єдину державу не може бути міцним, якщо воно не мае в своїй основі повної добровільності.. (Сталін)]. добровільно нар. добровольно; разг. по дбброй воле [Трудящі селяни села .. добровільно об'єднуються в сільськогосподарську артіль (Стат. с.-г. арт.)]. доброволець, -вбльця доброволец [Марко Загірний уже в перші дні війни пішов добровольцем в армію (Гонч.)]. добровольчество добровольчество. добровбльчий добровольческий [Перехід від добровольчого принципу до обов'язкової військової повинності дав Червоній Армії сотні тисяч нових поповнень.. (Іст. ВКП(б))]. доброджувати, -дякую, -пасуєш, добродити, -роджу, -родиш спец. дображивать, добродить. добр оді єч ка ласк. уст. разг. сударушка, сударынька. добродій уст.у ирон.^ господин; (в обращении разг. — обычно) сударь; благодетель [Аг- лая-Феліцітас грала, коли їй представлено чужого добродія (Коб.)\ — У нас, добродію, в тутешньому земському суді хороша людина служить, — провадив далі він (перекл. з Салтикова-Щедріна)];^ шанбвний ~дію! дорев. милостивый государь! добродійка уст., ирон. госпожа; сударыня; благодетельница [Добродійка Анна прижмурила очі, сперла втомлену голову на високе поруччя софи (Коб.)]\ шановна ~ко! дорев. милостивая государыня! Ср. добрбдій. добродійний 1) благотворительный [Джаз- банд був організований добродійним товариством (Смол.)]\ 2) (спасительный) редк. благодетельный [Немов до добродійного світла, звернулася моя душа до нього (Коб.)]. добродійник 1) благотворитель; 2) благодетель [Жалійте мене, добродійники! (перекл. з О. Толстого)]. Ср. добродійний 1—2. добродійниця 1) благотворительница; 2) благодетельница. Ср. добродійний 1—2. добродійність, -ності 1) благотворительность; 2) благодетельность. Ср. добродійний 1—2. добродійний благодеяние. добродіяти, -дію, -дієш благодетельствовать. добродушний добродушный [Весела й добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях (Коцюб.)]. добродушність, -ності добродушие. добродушно нар. добродушно [Говорячи це, він добродушно посміхався (Шовк.)]. доброзвичайний уст. добропорядочный; уст.9 ирон. благонравный. доброзвичайність, -ності уст. добропорядочность; благонравие. Ср. доброзвичайний. доброзвичайно нар. уст., ирон. благонравно. доброзвучниії благозвучный. доброзвучність, -ності благозвучие. доброзвучно нар. благозвучно. доброзичливець, -вця доброжелатель, благожелатель; доброхот. Ср. доброзичливий. доброзичливий доброжелательный, благожелательный; сочувственный; уст. доброхотный [..вони [Маркс і Енгельс] показали, що не доброзичливі спроби окремих благородних осіб, а класова боротьба організованого пролетаріату врятує людство від злигоднів.. (Ленін)]; бути ~вим до кого быть доброжелательным (благожелательным) к кому; уст. доброжелательствовать (благожелательствовать) кому. доброзичливиця доброжелательница, благожелательница. доброзичливість, -вості доброжелательность, благожелательность; доброхотство [Вогники доброзичливості блимали в його зіницях (Смол.)]. Ср. доброзичливий. доброзичливо нар. доброжелательно, благожелательно; сочувственно [Яринка розглядала гостя уважно й доброзичливо (Собко)]; ставитися ~во до кого относиться доброжелательно (благожелательно; сочувственно) к кому; уст. доброжелательствовать (благожелательствовать) кому. добр6м нар. разг. добром. добром и сний благонамеренный [Який чудовий у вас песик, Никаноре Семеновичу! добро- мисний! (перекл. а Салтикова-Щедріна)]. добронрбвний уст. добронравный. добронравність, -ності уст. добронравие. добропорядний уст. добропорядочный. добропорядність, -ності уст. добропорядочность. добропристбйний чинный; уст. благопристбй- ный. добропристбйність, -ності чинность; благо- пристбйность. Ср. добропристбйний. добропристойно нар. чинно; благопристойно. Ср. добропристбйний. добросердий добросердечный. добросердість, -дості добросердечность; (участливое отношение — ещё) добросердечие. добросердя добросердечие. добросовісний добросовестный. добросбвісність, -ності добросовестность. добросбвісно нар. добросовестно. добросусідський добрососедский [Ми стоїмо за мирні, близькі і добросусідські відносини з усіма сусідніми країнами, які мають з СРСР спільний кордон .. (Сталін)]. доброти доброта. добрбтний добротный [Фрол пішов до світлиці, порипуючи добротними, підшитими шкірою валянками (перекл. з Шолохова)]. 27» |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)