Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дов 422 дов [Ми дорго в морі пропадали (Шевч.у, Опові- і дає щось нудно і довго (Коцюб.)]; ~го го- "ворйти дблго говорить; (очень подробно) говорить длинно (пространно), распространяться [Він говорив тихо., квітисто і довго (Коцюб.)]^ в і н ~го не д а в & в з г б д и он дблго не "Давал согласия; н є ~го з б и- 1"р віючись не дблго собираясь; (в дорогу— еще) без долгих сббров; хіба ^«^го до... дблго ли (дблго ль) до... Ср. дбвгий 2. довгоборбдий длинно борбдый. довгобразий длиннолицый [Довгобразе лице червоніло, віддавало здоров'ям, очі грали радістю (Мирн?)]', см. также довгообразий. довговіїй с длинными ресницами [Сині очі зустрічають Погляд сірих, довговіїх (Рил.)]. довговічний долговёчньш [Колгоспи і радгоспи нашої республіки беруть курс на насадження повноцінних, довговічних лісових смуг (Рад. Укр., 1949, III)]. довговічність, -ності долговечность. довговічно нар. долговечно. довго вол бсий длинноволосый, довговусий длинно^сьій~~~[Зашумлять жита, пшениченьки, Довговусі ячмені (Дор.)]. довгов'язий разе, долговязый [Посеред зали . ^довгов'язий хлопчина розмахував руками й на все горло кричав (Головко)]. довгоголбвий длинноголовый. довгогривий долгогривый. довгодзьббий длинноклювый. довгожданий долгожданный [Всі, хто тільки міг, висипали з вагонів, захоплено вітаючи довгождану рідну землю (Гонч.)]. довголиций, -ця, -це длиннолицый. довголітній 1) долголетний [Юхим Іванович був довголітнім і незмінним секретарем сільради (Коаач.)]\ 2) бот. многолетний; ^ні т р ? в и бот. многолетние травы. довголіття долголетие; {долгая счастливая * жизнь) долгоденствие (уст.). довгоніг, -нбга ант. долгоножка. довгоніс, -нбса орн. дубонбс. довгонбгий длинноногий [В палату входив хлопчик довгоногий, сухорлявий, з великим добом (перекл. з Федіна)]. довгонбснй длинноносый. довгоносик $нт. долгоносик, слоник. довгообразий длиннолицый [Перед його очима виразно виступив Попенко — сухий, довгообразий (Мирн.)]; см. также довго- - бризи й. довгоочікуваний долгожданный. довгопблий долгопблый, длиннопблый [Коло будинку зупиняється людина в довгополому чорному пальті (Риб.)]. довгорукий длиннорукий, долгорукий [В кут- * ку підпирав стіни високий Семен Мажу га, з запалими грудьми та довгорукий (Коцюб.)]. довгостроковий долгосрочный. довготи 1) долготб; разг. длиннотЗ; (о речи, письме) пространность; 2) лингв., геогр. Долгота; ^гбти (длинные места в произведении) длиннбты. довготелесий разг. долговязый [Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий; міцний, з блискучими очима повстанець (Панч)]. довготерміновий редк. долгосрочный [Остап завтра їде в довготермінову відпустку (Козач.)]. довготерпеливий долготерпеливый. довготерпіння долготерпение. довготний геогр. долготный. довготривалий продолжительный; (об аплодисментах -— обычно) дблго не смолкающий [З великим піднесенням під довготривалі оплески приймається текст привітальної телеграми товаришеві Сталіну (Вісті, 1941, І)]. довгохвильовий радио длинновблновый, длин- новолновбй. довгохвостий длиннохвбстый [Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, (Гл.)]. довгочасний 1) долговременный, продолжительный, длительный [Після перших вдалих спроб він збирався в довгочасний політ (Трубл.)]', 2) (о вещах) долговечный. довгочасність, -ності 1) долговременность, продолжительность, длительность; 2) долговечность. Ср. довгочасний 1—2. довгочасно нар. 1) -долговременно, продолжительно; редк. длительно; 2) долговечно. Ср. довгочасний 1—2. довгошерстий длинношёрстный, длинношёрстый, длинношёрстый [На голові його був масивний довгошерстий капелюх (Риб.)]. довгошиїй с длинной шеей [Тепер вони [міномети]* на га дують собою ряд міцних, довгошиїх лисиць (Гонч.)]. довгуватий длинноватый. довгунець, -нця с.-х. долгунец. доведений прич. 1) доведённый; приведённый; 2) доведённый; 3) доказанный; 4) доведённый*^) доведённый, распростёртый. Ср. довб- дити 1—5. доведеність, -ності доказанность. доведення доведение [Ленін був вимогливий, добивався доведення справи до кінця.. (Віогр. Леніна)]; ~ня до лад*? приведение в порядок. довезти см. довбзитп. доверів порошбк (род. довёрового порошку) фарм. довёров порошбк. довертіти см. довірчувати. довертітися см. довірчуватися. "* доверху нар, доверху [Все керівництво сільським господарством знизу доверху повинно бути піднесене на вищий рівень (Рад. Укр.* 1947, II)]. довершений 1) прич. довершённый; ~2) прил. совершённый [Чим більш дозріле життя країни, тим довершеніші й форми монументів, які вона ставить своїм творцям, художникам, героям (Ком., 1939, VI)]. довершеність, -ності совершенство [Властивість поезії Пушкіна.. — повнота, викінченість, витриманість і довершеність творів (перекл. з Бєлінського)]. довершення завершение, довершение; в (н а) ~ня (в с ь о г б) в довершение (всегб). до вершитель, -теля довершйтель. довершйтелька довершительница. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)