Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дов 423 Дов довершити см. довершувати. довершитися см. довершуватися. довершувати, -шую, -шуєш, довершити, -шу, -шйш довершать, довершить [І вечір Ніцци, примовкле море та пахощі квіток злилися в гармонію почуттів, довершили той природний процес (Ле)]. довершуватися, -шуюся, -шусшся, довершитися, -шуся, -шйшся довершаться, довершиться [Розправа над ненависним панством у нас давно вже довершилась (Тич.)]. довести см. довбдити. довестися см. доводитися. довечерювати, -рюю, -рювш, довечеряти, -ряю, -ряеш кончать ужин, кончить ужин, заканчивать ужин, закончить ужин; {соверш. — еще) доужинать. довештатися, -штаюся, -штаешся разг. дошататься. довжелезний, довжезний увел. разг. 1) предлинный, длиннейший; разг. длиннущий, длиннющий [Ми їхали в довжелезному важкому ешелоні (Смол.)] Вози за возамп тяглися вулицею довжезним рядом (Фр.)]] 2) предолгий; чересчур пространный, слишком пространный. Ср. довгий 1—2. довжелезпість, -ності разг. пространность. довженний см. довжелбзннй. дбвжик строит, ложок, лог. довжиковий строит, ложкбвый, довжини длина; книжн. протяжённость; ~нбю нар. длиною, в длину; міри /^нй меры длины. довибори, -рів довыборы. вивати, -вив&ю, -вива ¦в'єш довивать, довить. довиватися, -виваюся, -виваєшся, довитися, -в'юся, -в'єшся довиваться, довиться. довикбнувати, -ную, -нуеш, довиконати, -наю, -наеш довыполнять, довыполнить. довити см. довивати. довитися см. довиватися. довівати, -віваю, -віваєш, довіяти, -вію, -вієш довевать, довеивать, довеять. довіватися, -віваюся, -віваешся довеватьёя, довеиваться. дбвід, -воду довод; (побуждение отказаться от веры в кого-нибудь, во что-нибудь) разуверение [Його значно заспокоїли Соломіїні доводи (Коцюб.)]. довідати см. дов іду вати. довідатися см. довідуватися. дбвідка справка [Павлюк дав поки що деякі довідки (Коп.)]. довідки, -док 1) мн. ч. от дбвідка; 2) уст. разведка [Прочула, що прибув новий учитель — прийшла на довідки (Вас.)]. довідкбвий справочный; ~кове бюро справочное бюро. довідне нар. см. довідно. довідний 1) доказательный; 2) (такой, что может быть доказан) доказуемый. довідник справочник; (о названиях некоторых - справочных книг — ещё) спутник [Вдома К ноте читав цілу ніч запорошені старі медичні довідники (Риб.)). довідність, -ності 1) доказательность; 2) доказуемость. Ср. довідний 1—2. довідно, довідне нар. редк. доподлинно (уст.)] точно [Вона про це довідне знав од людей (Коцюб.)]. довідуватп, -дую, -дуєш, довідати, -даю, -даєш редк. проведывать, проведать [Зайшов гостей дов і дать (Шевч.)]. довідуватися, -дуюся, -дуєшся, довідатися, -даюся, -даєшся 1) узнавать, узнать; (мног. — ещё) разузнавать, разузнать; (спрашивать) осведомляться, осведомиться; (в книге, бюро) наводить, навести справку, справляться, справиться; (случайно) проведывать, проведать, прослышать; (выведывать) дознаваться, дознаться; разг. доведываться, доведаться [Всі, хто довідувався про те, що роблять діги, намагався їм допомогти (В.Василевська—переклад); Першою думкою в Остапа було довідатись, де вони (Коцюб.)] Поїду сам і про все довідаюсь сьогодні (Н.-Лев.)] Чого, милий, розсердився, чого розгнівався, Чи люди набрехали, чи сам довідався? (Чуб.)]] ~тися про всі новини узнавать, узнать все нбвости; 2) (чего) испытывать, испытать [Котилося через поле Перекотиполе — Довідаться щастя и горя Край Чорного моря (Гл.)]] 3) (куда) обл. наведываться, наведаться [А ти усе до своєї хати довідуйсь, не забувай (Воєн.)]. довіз (род. довозу) ввоз. довіку нар. всю жизнь, книжн. до скончания века, разг. до смерти, по гроб [жйзни]; (всегда — ещё) век; (никогда — ещё) ввек, уст. вовек, вовеки [Тебе довіку не забуду (Мае.)] Так довіку бурлакою і зоставсь наш Гриць (Вовч.)] На світі живучи, довіку вчись (Гл.)]] його образ ~ку житиме в серцях его образ вечно будет жить в сердцах; запечатлеем его ббраз в сердцах. довільний 1) произвольный; (возникающий сам собой) самопроизвольный; ~ний в гієново к произвольный вывод; 2) редк. достаточный; обильный [Вродив довільний урожай — Колючка в око ворогам! (Тич.)]. довільність, -ності произвольность; (необоснованность — ещё) произвбл; самопроизвольность. Ср. довільний 1. довільно нар. произвольно; самопроизвблыю. Ср. довільний 1. довіра доверие; уст. доверенность [Уля відчула вмить довіру до цієї дівчини (перекл. з Фадеева)]. довірений 1) прич. доверенный, порученный; вверенный; поверенный; ср. довірити 2^-3; 2) прил. доверенный [Нарада обрала довірених осіб для агітації на виборчих дільницях за висунутих кандидатів (Рад. Укр., 1946, І)]] 3) (род. довіреного) сущ. доверенный [Агітатори, пропагандисти, довірепі несли в маси виборців вогненне більшовицьке слово (Прол. пр., 1938, І)]. довіреність, -ності доверенность; п о /-^ностї по доверенности. довірення поручение. довіритель, -теля юр. доверитель. довірителька юр. доверительница. довірити см. довірити, довіритися см. довірятися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)