Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 540):
Попередня 
Наступна

ДОВ 42
і. і т»і її )ш ти і і ііи і ¦ ¦ і» і і щ ¦ щ» і
довірливий доверчивый [Шхтір дивився на і
його великими довірливими очима (Вас.)]. І
довірливість, -вості доверчивость [Данилові
подобались Ганнусина довірливість і вмій*
ня Ольги просто, невимушено вести бесіду
з дитиною дитячою мовою (Коп.)].
довірливо нар. доверчиво [Катерина
довірливо торкнулась його рукава (Коті.)].
довірчий юр* доверительный»
довірчо нар. доверительно.
довірчувати, -чую, -чувш, довертіти, -рчу,
-ртйш довёртывать, довертеть.
довірчуватися, -чуюся, -чуєшся, довертітися,
-рчуся, -ртйшся довёртываться,
довертеться.
довір'я доверие; уст. доверенность [Ми,
більшовики, не мали б тих успіхів, які маємо
тепер, якби не вміли завоювати на сторону
партії довір'я мільйонів безпартійних
робітників і селян (Сталін)].
довіряння поручение.
довіряти, -рйю, -риєш, довірити, -рю, -риш
1) (только несоверш.) доверять; оказывать
доверие, иметь доверие (к кому) [Він моря
так уже боявся, Що на богів не полагався
І батькові не довіряв (Котл.)]; 2)
(передавать на попечение) доверять, доверить,
поручать, поручить; вверять, вверить; 3)
(сообщать) поверять, поверить.
довірятися, *рйюся, -ряєшся, довіритися,
-рюся, -ришся 1) доверяться, довериться;
(иногда) оказывать доверие, оказать
доверие [Люба напрочуд чесно уміла зберігати
таємниці, і Серьожка багато з чим їй
довірявся (Гонч.); Лазарева здалась мені
серйозною, ретельною, і я довірився їй (перекл. а
І. Козлова)]; 2) (предоставлять себя в чьё-
нибудь распоряжение, полагаться на кого)
вверяться, ввериться; 3) страд, а. (несоверш.)
доверяться, поручаться; вверяться;
поверяться; ср. довірити 2—3.
довічний 1) вечный; (в отношении к людям —
€гцё) пожизненный; уст. вековечный [Боязко
зазирнув у вікно місяць своїм самотнім
довічним смутком (Вас.)]; ~на пенсія
пожизненная пенсия; 2) (многолетний)
редк% векрвбй [Віє од неї, як од довічних
борів Полісся, таємною тишею, чарами- І
дрімотами (Вас.)],
довічність, -ності вечность; пожизненность.
Ср. довічний 1,
довічно цар. на всю жизнь; пожизненно.
довішаний разг. довешанный.
довішувати, -шую, »шуеш, довішати, -вішу,
-вісиш разг. довешивать, довешать.
довіювати, -віюю, -віювш, довіяти, -вію,
•вієш довеивать, довевбть, довеять.
довіюватися, -віююся, -віюєшся довеиваться,
довеваться. І
довіяти см. довівати и довіювати.
довкола, редк. довкіл нар., предл. вокруг, І
кругбм [Все довкола шумувало, буяло,
дзвеніло молодістю і перемогою (Ваш);
Ми згрудились довкола Потапчука (Смол.); і
Не думали вони, що сидітимуть за
зачиненими віконницями довкіл карбідової
окупаційної лампи (Гонч.)].
довколишній окружающий; (преимущественно
о местности и населении) окрестный [Серце
ДОВ
йому завмирало солодко і полохливо від
довколишньої тиші (Смол.); Зійшлися всі
довколишні хутори, села (Горд.)].
доводження доказывание.
довбджуванші доказываемый.
довбдити, ^джу, -дищ,^ довести, -веду, -ведеш
1) доводить, довести; (куда — ещё)
приводить, привести (к кому, к чему) [Нас тільки
Влада Рад до Сонця доведе (Сос.)]; 2) (до
чего) доводить, довести [..імперіалізм
доводить суперечності капіталізму до
останньої межі, до крайніх границь, за якими
починається революція (Сталін)]; 3) перен.
(подтверждать фактами или доводами)
доказывать, доказать; (разрушать прежнее
мнение) разубеждать, разубедить,
разуверять, разуверить (когб в чём) [Життя все
більше доводило правоту більшовиків (Іст.
ВКП(б)); Вони [Маркс і Енгельс] довели,
що суспільне життя є джерело ідей,.
(Сталін)]; ~стй свою вищість над
ким (в і д к б г о) доказать своё
превосходство над кем; що і треба булб ~стй
что и требовалось доказать; 4) (обычно о
тяжёлом состоянии) перен. доводить, довести
(до чегб); разг. фам. вгонять, вогнать (во
что); 5) (увеличивать до какого-нибудь пре-
дела)перен. доводить, довести (что до чегб),
аспростир&ть, распростереть (что до чегб);
) (сообщать) обл. редк. говорить, сказать
[Як же мені доводити батькові проти дітей?
(Мирн.); Мені чужі люди про те довели
(Мирн.)]; 0 «^стй до лад^ привести
в порядок; краю ^дити разг. кончать
ТТепер, щоб ви знали, Треба краю доводити
(Шевч.)].
доводитисяг, -диться, довестися, -ведеться
безл. приходиться, прийтись; (о
несистематическом — ещё) случаться, случиться;
(о прошлом ~— только соверш. — ещё)
привестись; (о будущем— только несоверш. — еще)
предстоять; разг. доводиться, довестись
[Основну роботу по керівництву партією
доводилось вести Сталіну (Віогр. Сталіна);
* Доводилося вам їздити.. по Україні? (Мирн.);
Мені довелося їхати цією ж дорогою й під
час війни (Куч.)]; йому ^велбея багато
попрацювати ему пришлбеь много по-
раббтать; не ^диться про це
говорити не прихбдится об этом говорить.
довбдитися 2, -джуся, -дишся 1) приходиться;
разг. доводиться; він ~ться йому
дядьком он прихбдится (довбдитея)
ему дядей; 2) страд, а. доводиться;
приводиться; доводиться; доказываться; доводиться;
ер. довбдити 1—4.
доводитися, -воджуся, -водишся
доводиться.
довбдливий редк. доказательный.
довбдливість, -вості редк. доказательность.
довоєнний довоенный [Перевершено
довоєнний рівень видобутку вугілля (Резол. XVII
з'їзду КП(б)У)].
довозити, 'Вбжу, -вбзиш, довезти, »зу, »з6ш
1) довозить, довезти; 2) (рз-за границы)
ввозить, ввезти [Радянський Союз
перетворився з країни, що довозила промислові
товари, в країну, що вивозить їх (Прол. пр.,
1937, XI)].

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)