Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Дов 425 дог довозитися, -вбжуся, -вбзишся 1) довозиться; 2) ввозиться. Ср. довбзити 1—2. довозитися, -вожуся, -вбзишся довозиться. доволі нар. 1) довольно, достаточно; (немало) порядочно; (сколько хочется, в избытке) вдоволь [Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі, Щоб нагулятись доволі (Шевч.у Гості розпрощались і ще доволі рано вийшли з дому (Н.-Лев.)', Від кого пішла та думка, хто перший її подав, трудно було сказати.. Доволі, що люди мовчки її прийняли як останню надію (Коцюб.,)]; ~лі вульгарний довольно вульгарный, довольно пошлый, пошловатый; ~лі повний довольно полный, полноватый; 2) (в значении требования о прекращении) разг. довольно, достаточно [Доволі жить для себе, черство! (Тич.)]. доволікати, -каю, -каєш, доволокти, -лочу, -лочёш и доволочити, -лочу, -лбчиш доволакивать, доволочь, доволочить; дотаскивать, дотащить. доволікатися, -каюся, -каєшся, доволоктися, -лочуся, -лочёшся и доволочитися, -лочуся, -лбчишся доволакиваться, доволочься, доволочиться, дотаскиваться, дотащиться [За два тижні він уже зводився з лави, доволікався до вікна і сумно поводив очима (Коцюб.)\ Надвечір доволікся до Максимо- вого хутора (Мирн.)]. доволокти см. доволікати. доволоктися см. доволікатися. доволочити 1 см. доволікати. доволочити 2 см. доволочувати. доволочитися 1 см. доволікатися. доволочитися 2, -лочуся, -лбчишся разг. дошататься; (за кем) доволочиться. доволдчувати, -чую, -чуеш, доволочити, -лочу, -лбчиш с.-х. оканчивать боронить, окончить боронить, оканчивать бороновать, окончить бороновать, доборанивать, доборонйть. доволбчуватися, -чуюся, -чуєшся доборани- ваться. доворожйти, -рожу, -рбжиш разг. догадать. довоювати, -воюю, -воюєш разг. довоевать. довоювйтися, -воююся, -воюешся разг. ирон. довоеваться. довчання доучивание. довчити, -чию, -чбєш, довчити, -чу, -чйш доучивать, доучить. довчатися, -чаюся, -чбєшся, довчитися, -чуся, -чйшся доучиваться, доучиться. довчити см. довчйти. довчитися см. довчатися. дбвшання удлинение; ~ня дня весною удлинение дня весной. дбвшати, -шаю, -шавш удлиняться, становиться длиннее; уст. длиннеть [Зубчаста тінь від замкового муру Все довшала, а далі й двір покрила (Л. Укр.)]. дбвше 1) прил. сравн. ст. от дбвгий; 2) нар. дблыпе, долее; уст. доле; (о речи) пространнее [Нічко мила! Коли б з тобою довше буть (Гл.)]. дов'язати см. дов'язувати. дов'язування довязывание. дов'язувати, -зую, -зуеш, дов'язати, -в'яжу, -в'яжеш довязывать, довязать [—Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали (Змиев, у. — Сл. />.)]. дов'язуватися, -зуюся, -зуешся довязываться, дог дог. дбгад, -ду редк. догадка; н а ~д казати (закидати) намекать [Він, бачиться, закинув Марусі на догад, що се він її любить (Квітка)]. догадати, -даю, -даєш редк. догадаться. догадатися см. догадуватися. дбгадка догадка; предположение [Раптова якась догадка блиснула в очах (Ле)]\ майнула, промайнула ~камелькнула, промелькнула догадка; у ньбго зразу сяйнула ~ка у негб сразу блеснула мысль, его сразу осенило. догадливий догадливый, сообразительный [Догадливе козацтво радісно загомоніло (Кач.)]. догадливість, -вості догадливость, сообразительность. догадливо нар. догадливо [Коні догадливо стригли вухами, вони чули близький бій (Кач.)]. догадуватися, -дуюся, -дуєшся, догадатися, -даюся, -даєшся догадываться, догадаться; (соверш. разг. дЗам. — ещё) смекнуть [Ніхто не догадується, де ти дівалася (Квітка); Наталя ніби догадалась, що він думає (Вас.)]. догана порицание; (выражение неудовольствия, сделанное старшими) выговор, разг. внушение [Справді, друже мій коханий, Заслужили ми догану (Фр.)]\ висловити ~ну сделать выговор, выразить порицание; громадська ~на общественное порицание; давати, дати ~ну (кому, чому) осуждать, осудить (кого, что) [Красі твоїй, доню Ізольдо, Ніхто ще догани не дав (Л. Укр.)]\ ~на з попередженням выговор с предупреждением; з т 6 г о ~ни нема ничего плохого в том нет [—Нашу Катрю хочуть сватати... — А що ж! Нехай сватають, хто хоче, — з того догани нема! (Вовч.)]\ лицар (рицар) без страху й ~ни рыцарь без страха и упрёка [Я знаю, що ви лицар без страху й догани (Л. Укр.)]. доган йти х9 -нйю, -ниєш, догнати и обл. дігпати (дожену, доженеш) догонять, догнать; (только соверш.: за кем-нибудь, за чем-нибудь поспеть) разг. угоняться, угнаться (за кем, за чем) [Ворог тікав, не оглядаючись, і його треба було доганяти (Гонч.)', Нас догнала Карпенкова рота (Верш.У Рушили ми за нею, дігнали аж на другім селі (Фр-)]\ догнив, н є догнив, а погнатися мбжна поел, попытка — не пытка, спрос — не беда. доган йти 2, -паю, -ниєш (кому) уст. бранить (кого), ругать (кого); упрекать (когб) [З чужими ще постережеться, бо ті йому не попустять, а їй доганяє так, що! (Барв.)]. догарёса ист. догаресса догартовування мет. докалка. догартовувати, -ртбвую, -ртбвуєш, догарту» вати, -ртую, -ртуеш мет. докаливать, до* калйть. догартовуватися, -ртбвуюся, -ртбвуєшся, до* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)