Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДОГ 427 Дог доглядіти см. догладити. доглядіти, -дж^, -дйш (до какого-нибудь преде- ла) разг. доглядеть, досмотреть. ДОГЛЙДІТИСЯ СМ. ДОГЛЯДАТИСЯ. доглянути см. доглядйти. догма догма [Метафізика визнає різні туманні догми.. (Сталін)]. дбгмат рел., перен. дбгмат [Марксистсько- ленінську теорію не можна розглядати, як збірку догматів, як катехізис. (Іст. вкщвш догматизм, -му догматизм [Марксизм є ворогом всякого догматизму (Сталін)]. догматичний догматический; (не допускающий возражений — ещё) догматичный [Існує марксизм догматичний і марксизм творчий. Я стою на грунті останнього (Сталін)]. догматичність, -ності догматичность. догматично нар. догматически. дога йти см. доганяти1. догнивати, -ваю, -вйвш, догнити, -нию, -ниёш догнивать, догнить. дбговір (род. дбговбру) договор [За договором з Чехословаччиною в червні 1945 року до складу Радянської України увійшла Закарпатська Україна (Пост. ЦК КП(б)У, 17. VIII 1949 — Рад. Укр.)]\ укладати, укласти ~р заключать, заключить договбр [В березні 1936 року СРСР уклав з Монгольською Народною Республікою договір про взаємну допомогу (Іст. ВКП(б))]. договірний 1) договорный [Пленум ЦК КП(о)У зобов'язує., забезпечити безумовне виконання кожною МТС у встановлені строки договірних зобов'язань по механізованому обробітку посівів (Пост. XIX Плен. ЦК КП(б)У)]\ 2) (заключающий договор) договаривающийся; ~ні сторони юр.9 дипл. договаривающиеся стороны. договбрений 1) договорённый; досказанный; 2) подряженный, ряженный. Ср. договбрю- вати 1—2. договореність, -ності договорённость. договорити см. договбрювати. договоритися *¦ см. договбрюватися *. договоритися 2 см. договорюватися 2. договорювання договаривание; досказывание. Ср. договбрювати 1. договбрювати, -рюю, -вдоєш, договорити, -ворю, -вбриш 1) договаривать, договорить; (о рассказе — ещё) досказывать, досказать [Ти, слухай, договорюй все до краю, коли почав, або не починай (Л. Укр.)\ Вже останнього Галочка і не договорила (Квітка)]\ 2) (условливаться о работе) разг. подряжать, подрядить, рядить, порядить. догов брюватися *, -рююся, -рюешся, договоритися, -ворюся, -вбришся 1) (до чого и уст. чого) договариваться, договориться (до чего) [Тут поет зупиняється, бачачи, що договорився до межі єресі (Фр.)\ Говори, говори, а чогось ти договоришся (Ном.)]\ 2) (условливаться) договариваться, договориться [Остаточно і точно договорилися про деталі переправи (перекл. з ФурмановаЦ\ '¦^тися з ким договариваться, договориться с кем; книжн. входить, войтй в соглашение с кем; (добиваться согласия) приходить, прийти к соглашению с кем. договбрюватися 2, -рююся, -рюешся и договоритися, -ряюся, -риєшся, договоритися, -ворюся, -вбришся (заключать договор) разг* рядиться, порядиться, подряжаться, подрядиться [Мені до вас і на год не страшно договорятись (Барв.)]. догода 1) угождение [Микошинський ласував не так тютюном, як лестивими догодами полковника (Ле)\ Вона все сподівалась, що своє^ю покірністю, своєю догодою чоловікові і його гостям вона верне його любов (Н.-Лев.)]\ буде кому ~да будут кому угождать, будут кого баловать [Спи, любий синоньку! спи моя врода! Будеш ти в світі щасливий, Буде тобі поміж людьми догода, — Ти ж бо у мене вродливий! (Л. Укр.)]; н а ~ду кому, чому в угоду кому, чему [Це нове криваве злочинство царського самодержавства було вчинене на догоду хазяям Ленських золотих приїс- ків — англійським капіталістам .. (Іст. ВКП(б))]\ 2) уст. удобство; (обычно во мн. ч.) удобства; (достаток) довбльство [А я вже не могла в палатах жити, в добрі, в догоді, — я пішла за ним (Л. Укр.)]. догоджання 1) угождение; 2) угбдничанье; ухаживание. Ср. догоджйти 1—2. догоджати, -джаю, -джаеш, догодити, -годжу, -годиш (кому, чому) 1) угождать, угодить; разг. потрафлять, тратить (редк.), потрафить; разг. ирон. разодолжать, разодолжить (когб, что); (иногда) услуживать, услужить; (потакать капризам) ублажать, ублажить (кого, что) (разг.) [Я його розважатиму, я йому догоджатиму (Вовч.); М о л ч а л і н: Тепер ось ніжні я вигадую слова, Щоб догодить дочці поважної людини (перекл. з Грибоедова); Ніяк вона тій княгині не догодить (Вас.)\ І пожалує, і догодить, як рідна дитина (.Вовч.)]; в а м н є ~годиш вам (на вас) не угодишь; 2) (только несоверги. — вести себя угодливо) угодничать (перед кем и редк. кому); разг. ухаживать (за кем). догодитися, -годжуся, -гбдишся разг. доугож- дать (обл.) [Догодилась титарівна До самого краю (Шевч.)]. догбдне нар. редк. как следует [Вона нічого не вміє, ані плаття вигладить, ані вслужити до годне (Вовч.)]. дог6дний/?едк. довольный [Що могли, то те й давали, Він зо всього був до годний (Л. Укр.)]. догодовування докармливание. догодовувати, -дбвую, -дбвуеш, догодувйтп, -дую, -дуєш докармливать, докормить [Краще будь мені за матір, я тебе до смерті догодую (Мирн.)]. догбїти см. догоювати. доголи нар. догола, нбголб (обл.), донага; роздягтися (роздягнутися) доголи раздеться доголи (донага; обл. н&голо). доголити см. доголювати. доголитися см. доголюватися. догблювати, -люю, -люсш, доголити, -голіо, -голиш добривать,^ добрить; (кончить брить — ещё) отбрить [Болісно скривившись, Карнаухов доголює верхню губу (перекл. з В. Некрасова)]. догблюватися, -лююся, -люешся, доголитися, -голюся, -голишся добриваться, добриться. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)