Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Доз 431 доГ время [Мудрий здружився з нами і все своє дозвілля проводив у нас (Верш.)]; н а ^лі на досуге; (иногда разг. — ещё) на свободе [В саду на дозвіллі Гуляло село (Ус.)]; зроблю це на ~лі сделаю зто на свободе (на досуге). дозвільний досужий; (о бездельной жизни — еще) праздный, рассеянный [К р і с т а- бель: Ти так давпо не згадував про нього... Р і ч а р д: Бо не було дозвільної хвилини (Л. Укр.)]. дозвільний спец. разрешительный; ~нйй д о- к у м ё н т разрешительный документ. дозвільно нар. рассеянно. дозволений 1) прич. позволенный; разрешённый; дозволенный; предоставленный; ср. дозволити; 2) прил. позволительный; дозволенный; (предварительно назначенный, определённый) урочный; перейти межі ~ного ПереЙТИ Пределы ДОЗВОЛеННОГО; В «--'НИИ час в урочное время. дозволенний позволительный; ~на річ (в значении сказуемого) позволительная вещь, позволительно. дозволенно предик, позволительно. дозволено предик, позволено; разрешено; дозволено; предоставлено; н е ~но не позволено; не разрешено; не дозволено; не полагается. Ср. дозволити. дозволити см. дозволити. дозволяння разрешение; дозволение; предоставление. Ср. дозволяти. дозволити, -ляю, -ляєш, дозволити, -лю, -лиш позволять, позволить; (давать право ^ на что-нибудь — ещё) разрешать, разрешить, уст. дозволять, дозволить; (давать возможность что-нибудь делать — ещё) предоставлять, предоставить; (не предотвращать или не препятствовать делать что-нибудь) попускать (чему), попустить (чему) [При рабстві «закон» дозволяв рабовласникам убивати рабів (Сталін)', Сніг густо вкрив землю, і це дозволило проводити операцію безшумно і швидко (Верш.); Багірову дозволили відібрати в штурмову групу, кого він сам захоче (Гонч.)]; ~лити друкувати книгу разрешить книгу к печати, разрешить печатать книгу; ~льте звернути- с я воен. разрешите обратиться [— Дозвольте звернутися, товаришу полковий комісар, — ..сказав він (Верш.)]; ~лити с о- бї розкіш позволить (разрешить) себе роскошь; н є ~лити не позволить, не разрешить; (не дать согласия, быть против — ещё) не велеть; (не допустить — ещё) воспрепятствовать; я к ~лнте вас розуміти? разг. как позволите вас понимать?, как прикажете вас понимать? дозволитися, -ляюся, -ляєшся позволяться; разрешаться; дозволяться [Вчитися дозволялося де-небудь недалечко в садку (Л. Укр.)]; тут курйти не ~ляеться здесь курить не разрешается (не следует — ещё: не полагается). Ср. дозволити. доземний уст. до земли; ~ний уклін уст. земной поклон. доземно нар. уст. до земли [Ми чоло доземно схилимо Перед рицарем-бійцем (Рил.)]. дозимувати, -мую, -муеш дозимовать. дозирати, -раю, -раєш (когб, чого) обл. 1) присматривать (за кем, за чем) [Не будеш діток моїх дозирати (Метл.)]; 2) (следить) высматривать [Нехай стара сидить у неділю дома та не шкандибає дозирать, де я Мот- рю перестріну (Вовч.)]. дозировка мед. дозировка. дозір см. дозор. дозірець см. дозорець. дозований дозированный. дозолити, -ляю, -лясш, дозолити, -золю> -золиш 1) (о белье) добучивать, добучить; 2) (досаждать) перен. разг. допекать, допечь- [Хіба я не бачу, хіба я не знаю, як їм оцей дощ дозоля? (Мирн.); Дозолила вона їй до самих живих печінок (Мирн.)]. дозбр, -ру, дозір, -зору 1) воєн, дозор [Прикордонники Остап Беркут і Михайло Соколов ішли в дозор (Козач.); Корабель., середнім ходом ішов у дозір(Вісті91939,УІІ)]; 2) редк. обл. взгляд [Андрієві почало ставати якось- моторошно під дозором тих очей без людського виразу (Фр.)]. дозорець, -рця и редк. дозірець, -рця 1) воєн. дозорный [Передові дозорці причаїлися (Кач.); Схопився і побіг в окопи. Не видно дозорців на пунктах (Вас.)]; 2) уст. надсмотрщик, наблюдатель [Дома застав у дворі панського дозорця (Ле); Невеличкі людські оселі порозкидалися то сям, то там, мов ховалися одна від одної, як від лихого дозірця (Мирн.)]. дозорний 1) прил. дозорный [3 темряви наблизився дозорний загін кінноти (Ле)]; 2) (род. дозорного) сущ. дозорный [Командир катера був у себе на містку, коли дозорний гукнув: «Товаришу командир, човен справа по носу!» (Донч.)]. дозрівання созревание; дозревание. Ср. до* зрівати. дозрівати, -ваю, -виєш, дозріти, -рію, -рїєш 1) зреть, созревать, созреть; (только буквально — ещё) дозревать, дозреть [.. нові, вищі виробничі відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в лоні самого старого суспільства (Маркс)]; 2) (смотреть) уст. узревать, узреть. дозрілий зрелый, созревший, созрелый; дозревший, дозрелый [Я вже дозрілий і приготований до дальшого життя (Коб.)]; дійти ~лого віку достигнуть зрелого вбзраста, войтй в лета, войти в возраст. Ср. дозрівйти. дозрілість, -лості зрелость; дозрёлость [Операція була іспитом на дозрілість мислі нашого командного складу, на його організаторські здібності (Верш.)]. Ср. дозрівйти. дозріти см. дозрівйти. дозування мед. дозирование, дозировка. дозувати, -зую, -зуеш дозировать. дозуватися, -зуюся, -зуешся дозироваться» доімперіалістичний доимпериалистический. доіскрівський ист. дойскровский. доісторичний доисторический. доїдати, -даю, -даєш, доїсти (доїм, доїси) 1) доедать, доесть; (в обращении разг. — ещё) докушивать, докушать [І не доїм, і недосплю; Усе було труджусь, роблю (Гл.)'г Ще вчора ввечері він доїв останнього бубли- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)