Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дої 432 док ка (Вас.)]; 2) (кому) обл. разг% доку- і іч?ть; надоедать; досаждать, досадить [Не любив він гризні; а Оришка, навпаки, люби- ла доїдати (Мирн.); Вже вони мені до живісіньких печінок доїли! (Фр.I доїдений доеденный. доїдливий обл. докучливый;надоедливый [Слухати доїдливих речей (Мирн.)]. доїжджати, -дасаю, -джаєш и доїздити, -їжджу, -їздиш, доїхати, -їду, -їдеш доезжать, доехать [Не доїжджаючи госпіталю, Галя зіскочила і побігла (Трипіл.); На чорного сяду — до моря доїду (Чуб.)]. доїжджйчии, -чого сущ. охотпн. уст. доезжачий. доїздити см. доїжджйти. доїздитися, -їжджуся, -їздишса доездиться. доїльний с.-х. доильный; <-^на машина І • доильная машина. доїння с.-х. доение, дбйка [У багатьох радгоспах збудовано цехи для переробки і виготовлення кормів, запроваджено., механізоване доїння корів (Ком., 1941, IV)]. доїсти см. доїдати. доїти (дою, доїш) дойть [Пасе, і доїть, і стриже [чаоан] Свою худобу та співав (Шевч.)]. доїтися 4 (доюся, дбїшся) дойться. доїхати см. доїжджати. дбйда 1) разг. дбка; (умелый —> ещё) ловкач, ходбк; фам. уст. петля; 2) (собака) уст. гбнчая; ищейка [Лис хвостом виляє, як дуже дойда налягає (Котл.)]. поймати, дойняти редк. см. діймати, дійнйти. док, -ку мор. док [В доках у нас, грюкаючи молотками, ремонтували старі судна (перекл. в Новикова-Прибоя)]. * дбка разг. дбка; (умелый — ещё) ловк?ч, хо- "дбк; фам. уст. петля [— Треба справки наводити... копії брати...— понуро дивля*. чись, як великий дока в цьому ділі, од рубав чоловік (Мирн.)]. докажчик разг. редк. доказчик. докажчиця разг. редк. доказчица. доказ, -зу доказательство; (показание лица, бывшего свидетелем чего-нибудь — ещё) свидетельство; (факт, предмет, обстоятельство, уличающее в виновности -— ещё) улика; (доводы, побуждающие отказаться от веры в кого-нибудь, во что-нибудь —- ещё) разут верёние [Партизани все частіше натрапляли на нові докази тісного співробітництва «- націоналістів з німцями (Шер.)\ Звісно — хто йому повірить, і які в нього речові - докази в (Головко)]', ~з від протилежно г о мат. доказательство от противного; на ~з чого в доказательство чегб; п р'я м ї, ^ побічні ~зи І прямые, косвенные улики; прямые, кбсвен- ные доказательства; це мені не ^з разг. это мне не ук?з. доказаний 1) досказанный, договорённый; 2) доказанный. Ср. доказувати 1—2. доказ йти см. доказувати, доказ двий доказательный. доказбвість, -вості доказательность; (возможность *быть доказанным) доказуемость. доказування 1) доск&зывание; 2) доказывание. Ср. доказувати 1—2. доказувати, *зую, -зубш, доказати, -кажу, | -кажеш 1) досказывать (до конца), доска* зать (до конпД), договаривать (до конц?), * договорить (до конц?) [Він .. квапливо і гаряче, боячись, що йому не дадуть доказати, став розповідати про себе всю правду (Верш.); — А там... а там... сину, сину! *-— Та й не доказала (Шевч.)]; 2) (под- тверждать фактами, доводами) доказывать, доказать [—¦ Сам підпалив, а каже на других. — Я підпалив? А ти докажеш? (Коцюб.)]; 3) (на кбго) редк. уличать, уличить (когб), обвинять, обвинить (когб); 4) (кому) обл. укорять, укорить (когб), упрекать, упрекнуть (кого) [Гого ж бо я й тужу: » Твоїй матері не вгожу, —*• ..Постелю постіль *— не ляже, — Моему серденьку до- * каже (Метл.)]; 5) (только соверш.) обл. разг. суметь рассказать; суметь объяснить [—Дівчино, чи в Омбишських лісах в партизани? —Гомоніли люди, начебто є, а де саме—того . не докажу (Шиян)]; О с в о г б ~з?ти разг. сделать по-своему; настоять на своём [Хоть шкода з того видима буде, а вона свого докаже (Вовч.)]. докапіталістичний докапиталистический. докачаний докатанный. докачувати, -чую, -чуєш, докачати, -чаю, -чаєш докатывать, докатать. доквасити см. доквашувати. доквашування доквашивание. доквашувати, -шую, -шубш, доквасити, -вашу, -васиш доквашивать, доквасить. доквашуватися, -шуюся, -шувшся доквашиваться. докер, -кера мор. дбкер. доки, обл. дбкіль 1) нар. (при вопросе) до каких пор, до котбрых пор; уст. доколе, докбль [Вже ж і спить! доки маю на неї гукать? (Л. Укр.); І докіль тут сидіть? (Гл.)]; 2) союз поки; до тех пор поки [Ясногорська вирішила не чекати, доки розгородять дорогу, а йти далі пішки (Гонч.)]; ~ки — доти пока* —- до тех пор [Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився сумирно (Гонч.)]. докндйти1, *даю, -даєш, докидати, -даю, -даєш добрасывать, добросать (разг.), докидывать, докидДть (разг.); (с силой разг. — ещё) дошвыривать, дошвырять. докидати2, -даю, -даєш, докинути, -ну, -неш добрасывать, добрбсить, докидывать, докинуть; (с силой разг.—~ ещё) дошвыривать, дошвырнуть, дометнуть; (говорить) разг. вставлять [слбво], вставить [слово]; разг. ввергнуть [слбво, словечко]; (ходатайствуя) закидывать [слбво], закинуть [слбво] [Я був малий і рідко докидав Свое слівце про очерет, про став (Рил.); Докинув і своє палке та щире слово (перекл. Рильського); -— Може, він міг би мати якийсь заробіток при вашій трупі? — несміливо докинув він (Д. Укр.)]; ^нути с в о г б вставить (ввернуть, закинуть) своё слбво * [— їй аби люди, аби послухать та свого докинуть (Коцюб.)]. докидатися, -даюся, -даєшся добрасываться, докидываться; дошвыриваться. Ср. докидати *»*, докинути см. докидати 2. докипання докипание» |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)