Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Дол 437 Дом доловлюватися, -лююся, -лювшся до лав ли- | ваться. доложйти, -ложу, -ложпш редк. доложить; перен. приложить [Із тих [грошей]., він не стратив ані шеляга; навпаки, доложив до них іще пару сот ринських (Фр.); — Воно добре, неабияке. — Де ж не добре, коли ти своїх ручок доложила та ще й думок! (Воєн.)]. доложйтнся, -ложуся, -ложится редк. прибавиться [До храму людських змагань, праць і трудів Чень і моя доложиться цеглина (Фр.)]. долом нар. низом; внизу [Під ноги йому покірно котять жовті хвилі лани, і навіть сонце в покорі стелиться долом (Коцюб.); І вітряки на полі, І долом геть собі село Понад водою простяглось (Шевч.)]. доломан уст. доломан [Синій доломан маяв по вітру і зник у переліску (Смол.)]. доломити см. доломлювати. доломіт, -ту мин. доломит [В надрах України є багатющі поклади вапняку, вогнетривкої глини, доломіту, каоліну, десятки мільярдів тонн солі (Вісті, 1938, V)]. доломітний, доломітовий мин. доломитный, доломитовый. доломлений доломленный. ДОЛбМЛЮВаТИ, -ЛЮЮ,-ЛЮЄШ, ДОЛОМИТИ, -ЛОхМЛЮ, -ломиш доламывать, долбмйть. долонний анат. ладонный. дол6пчатий ладбнчатый. долоня ладонь; уст., поэз. длань [Він відчував теплу долоню, що затримувала його руку (Шиян); І матір'ю тебе я щиро звала, 3 подякою складаючи долоні (Л. Укр.)\ Все перед моїми очима як на долоні (Мирн.)]; плескати (бити) в ~ні бить (хлопать) в ладоши; сплеснути в <^ні разг. сплеснуть руками [Марія сплеснула в долоні (Коцюб.)]. долонька уменъш. разг. л а донка; фам. ладошка [Валерій підпирає долоньками щоки й сидить, не ворухнеться (Ільч.)]. долотб долото [Відей йшли у світ пили, свердла та долота (Фр.)]. долотоподібний долотообразный. долбшка фам. ладошка [Люба з блакитним бантом склала долошки човником і підбила ними м'яч (Панч); Петро схопився, заплескав у долошки, забігав по хаті (Мирн.)]. долу поэз. уст. долу [Тремтить рука її невміла, поникла долу голова (Мур.)]. долубйти, -баю, -баєш см. длубати. долубатися, -баЧося, -бйешся см. длубатися. долузати, -зйю, -заєш окончить лущить; обл. окончить лузгать [Долузати насіння (Васильк. у. — Сл. Гр.)]. долучити, -чаю, -чаєш, долучити, -лучу, мучиш редк. прибавлять, прибавить; присоединять, присоединить; книжн. приобщать, приобщить. долучитися, -чаюся, -чаєшся, долучитися, -лучуся, -лучпшея редк. 1) присоединяться, присоединиться; книжн. приобщаться, приобщиться [Я теж спокійно радий, неясно почуваючи, що долучився до чогось, про що не забуду ніколи (перекл. а Горького)]; 2) страду з. (несоверш.) прибавляться; присоединяться; приобщаться; ср. долучати. долучити см. долучити. долучитися см. долучитися. долущувати, -щую, -щуєш, долущити, -щу, -щиш с.-х. оканчивать лущить, окончить лущить; (из шелухи — ещё) оканчивать вылущивание, окончить вылущивание. доля г доля, судьба, поэз. рок; (преим. о созданной условиями действительности) участь, удел; (преим. о будущем) судьбы; (о хорошем) разг., обл. счастье; уст. жребий, часть; (предназначенное) предопределение; (преим. печальная, горькая) юдоль (уст.) [..швидкий перехід військ на сторону робітників вирішив долю царського самодержавства (Іст. ВКП(б)); У справедливих армій доля завжди прекрасна (Гонч.); «Розстріл — ось законна доля боягуза на війні», говорить Ленін (Біогр. Леніна); Прекрасна доля радянської селянки. Радісна і творча її праця (Рад. Укр., 1949, III); Недужою і сумною душею скорилась вона своїй долі (перекл. * Пушкіна); Ой скажи, дай пораду, як прожити без долі! (Л. Укр.)]; випасти на ~лю выпасть на долю; дістатися на ~лю достаться на дблю; уст. достаться в удел; кому я к а" ~ля кому какая доля (участь, судьба); кому какбй жребий; разг. кому какая полоса; лиха *—ля злая (лихая) доля (судьба, участь); книжн. уст. злосчастие; не судила ~ля разг. не судила доля, не суждено, не судьба. дбля2 1) редк. (полученное при распределении) доля; часть; разг. пай [Заробити більш ти не дав. А було б і на теою долю (Квітка); На їхню долю випаде складне і почесне завдання (Шиян)]; 2) бот., анат. доля; 3) муз. доля; 4) (о мере) уст. дбля. долька анат. долька. дольмен архл. дольмен. дольник лит. дольник. дбма нар. дома [— Хазяїн дома? — Надворі крикнуло (Шевч.)]; сидіти ~ма сидеть дома; (об обычном явлении разг. — ещё) домоседничать; у с ё б е ~ма у себя дбма, на дому. домагання домогательство; требование; притязание; (только о настойчивом действии) настояние [Моральність у творі повинна полягати в цілковитій відсутносіі домагань з боку автора на моральну чи неморальну мету (перекл. з Бєлінського)]. Ср. домагатися. домагатися, -гйюся, -гаєшся, домогтися, -мо- асуся, -мбжешся (чого) домогаться, добиваться, добиться; (только несоверш.—у кого- нибудь — ещё) требовать (чегб); (несоверш.— стараться получить — ещё) искать (чегб); (несоверш.—предъявлять права — ещё) притязать (на что) [Дмитро поволі привчив його тамувати свою цікавість і пе домагатися знати обов'язково все (Козач.); Надворі вітер затихав, виднішало — чути було, як щось домагалося під вікном (Вас); Були гарячі, що й домагалися-таки уже скликати сход та й до землі братися і до маєтку |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)