Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Дор 447 ДОС дорогоцінний драгоценный [Газета, як дорогоцінний скарб, перечитувалась і передавалась з рук у руки (Козач.)]. дорогоцінність, -ності драгоценность [Мені подарував Дорогоцінність ту, коли я вполював .. Зайців аж шестеро (перекл. Рильсько- дорбгою нар, дорогой; (в пути, во время следования — ещё) по дороге. дорогуватий дороговатый. дорогувато нар. дороговато. дорожити, -жу, -жйш дорожить [Смерть Леніна показала, яка близька наша партія робітничим масам і як робітники дорожать ленінською партією (Іст. ВКП(б))]. дорожйтиса, -жуся, -жйшся разг. дорожиться [Піаніно він купив на виплат в одного сусіда доктора, пю виїхав на нове місце й не дуже дорожився (Н.-Лев.)]. дорожнеча дороговизна. дорбжник (работающий по дорожному делу) дорожник [Відбулися збори будівників, в яких взяли участь голови ЗО колгоспів, дорожники і колгоспники-стахановці (Вісті, 1941,%І)]. дорожній дорожный; (о расходах, заметках и т. п. — ещё) путевой [Дорожній пил запорошив червону бархатну шапочку (Ільч.); Серед дорожніх клунків сиділо троє молодих хлопців (Коцюб.)]. дорожня обл. разг. дороговизна [Злодії- багачі хліба не довозять, дорожню от яку зробили (Фр.)]. дорожчання удорожание. дорожчати, -чаю, -чаєш дорожать, удорожаться, повышаться в цене. дорбжче 1) прил. см. дорбжчий; 2) нар. дороже; в три р&зи ~че в три раза дороже; разг. втридорога. дорбжчий 1) (как определение) бблее дорогой; (иногда) разг. дороже; 2) (как сказуемое) до- рбже, оолее дорогбй; (при наличии объекта, сравнения или меры) дороже. дорозумітися, -міюся, -мібшся обл. додуматься, догадаться, сообразить [Дорозумівся і я, як зробить (Черк. у. — Сл. Г р.)]. дорозумлювати, -люю, -лювш грам, подразумевать. дорбслий 1) прил. взрослый; (достигший фи- вической или духовной зрелости — ещё) созревший; (старше, чем полагается для данного возраста — ещё) великовозрастный [Сімнадцять літ йому, дорослий він цілком (Бажан); Він квапиться видатись самому собі людиною цілком дорослою (перекл. з Горького)]', 2) (род. дорбслого) сущ. взрбслый [Теплого грудневого дня четверо друзів гуляли над Невою — двоє дітей і двоє дорослих (Ільч.)]\ ~яі взрослые; разг. большие. доростити, -стаю, -стаєш, дорости, -сту, -стёш дорастать, дорасти [— Чи я, мамо, не доріс, Чи я, мамо, переріс? (пісня)]; *-^стй л і т разг. достичь совершеннолетия [Меншая сестра літ не доросла (Метл.)]. Дорофій, разг. Дброш Дорофёй. дорсальний анат., лингв, дорсальный. дортуйр, -ру дорев. дортуар. дорубаний дорубленный. дорубувати, -бую, -буєш, дорубати, -баюг -баєш дорубать, дорубить. дорубуватися, -буюся, -буєшся дорубаться,- доручання поручение. доручити, -чаю, -чйбш, доручити, -ручу,. -ручиш поручать, поручить; уст. препоручать, препоручить; (выдавать кому доверенность — обычно) доверять, доверить; (оставлять на чьё-нибудь попечение уст. — ещё)* приказывать, приказать [..практичне розпорядження установою, підприємством, справою, завданням треба доручати одному товаришеві, який відомий своєю твердістю,, рішучістю, сміливістю, вмінням вести практичну справу.. (Ленін); Горкунов.. просив доручити йому керівництво боєм (Верш.)]. доручитися, -чйюся, -чаєшся поручаться; доверяться. Ср. доручати. доручений порученный; доверенный. Ср. доручати. доручення поручение; (о документе) доверенность [Вже багато років давали йому різні доручення (перекл. ш Федіна)]; з ~ня, з а ~ням по поручению; по доверенности [В кінці листопада, з доручення Тіфліського комітету, Сталін їде в Батум (Біогр. Сталіна); Уля Громова, за дорученням штабу «Молодої гвардії», відала всією роботою проти вербування та вигнання молоді (перекл. # Фадеева)]. доручити см. доручити. доручний юр. поручительный. дор учуваний поручаемый; доверяемый [Ніхто* й не насмілювався відмовитись від доручу- ваної йому ролі (Смол.)]. Ср. доручити. досада досада [В Юрковій іронії чується неприхована досада (Козач.)]. досиджувати, -джую, -джуєш, досадити, -саджу, -сидиш досаживать, досадить; (добавлять — ещё) присаживать, присадить. досиджуватися, -джуюся, -джуєшся досаживаться; присаживаться. Ср. досаджувати. досадити г см. досиджувати. досадити 2 см. досаждати. досадливий досадливый. досадлпво нар. досадливо [Максим пішов услід за Качковським, досадливо знизавши плечима (Л. Укр.)]. досадний досадный [Коли б не оця досадна рана.. (Коцюб.)]. досадно предик, досадно [Так мені зробилось... і жалко, й досадно (Тесл.)]. досадувати, -дую, -дуєш досадовать [Юрко досадував, губився (Козач.)]. досаждати, -даю, -даєш, досадити, -джу, -дйш досаждать, досадить [Ч а ц ь к и й: Лкодуй- те інших ви, як нахил є такий; Ці похвали мені лиш досаждають (перекл. з Грибоедова); — Так чим же я вам досадив? — Ягнятко, плачучи, питає (Гл.)]. досваритися, -варюся, -варишся разг. доругаться. досвердлювати, -люю, -люеш, досвердлити, -ліо, -лиш досверливать, досверлить. досвердлюватися, -лююся, -люєшся досверливаться. дбсвід, -ду бпыт [Досвід революції учить маси швидко (Ленін); Наша Батьківщина несе великий досвід будівництва комунізму усьо- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)