Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
<ДОЩ 458 Дра [Т у р-; Вибивай панів дощенту, Звільняй І батьківщину з неволі (Корн.); — Чи не всипав води, замість горілки? — промовив Федір, і випив усе дощенту (Мирн.у, Він хіба шукав самого себе, бо розгубився дощенту (Скляр.)]; розбити вброга <^ту разбить врага в пух (в прах, в пух и в прах), разбить врага* наголову. :д6щечка дощечка [Дощечку диктову до стовп- ,ця прибили (Куч.)]. .дбщик уменыи., ласк, дбждик [Починає накрапати дрібний дощик (Л. Укр.)]. ! дощипувати, -пую, -пуеш, дощипати, -паю, -паеш дощипывать, дощипать. дощипуватися, -пуюса, -пуешса дощипываться. дощити, -щйть безл. дождйть [Осінь поволі переходила в зиму. Часто дощило (Скляр.)]. дбщичок, -чка ласк, дбждичек. -дощйще увел. разг. Дождище^ дощовий 1) дождевбй [Вона ступала в дощові калюжі (Мал.)]; 2) (обильный дождями) дождливый [Після дощового дня настав вологий і темний вечір (Трубл.)]. дощовик, -кй дождевик [На греблі стояв Яр- кін, вітер тріпав поли його парусинового дощовика (перекл. а Мальцева)]. дощовитий редк. дождливый [Сильвестр: .. Літо було дощовите (перекл. а О. Толстого)]. дощомір, -ра метеор, дождемер. дощомірний метеор, дождемёрный. дощувальний с.-х. дождевальный [Переносна дощувальна установка дуже зручна для користування (Ком., 1941, І)]. .дощування с.-х. дождевание. дояр, -рй с.-я. дояр, дойльщик. доярка с.-х. доярка, доильщица [Треба широко використати досвід кращих доярок і телятниць, які дбайливо готують корів до отелення (Пост. Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У б. І 1949 — Рад. Укр.)]. ДПУ (Державне політичне управління) ист. ГПУ (Государственное политическое управление). драб разг. обл. прен* босяк, оборванец; бран. негодяй [Ти злодію, ти драбе, кримінальнику, зараз мені забирайся відсиі (Фр.)]. .драбант ист. телохранитель. драбина 1) лестница; (переносная раздвижная, а также висячая — еще) стремянка [Провора вузькою драбиною поліз на дах (Донч.); Вони вилізли нагору пожарною драбиною (перекл. а Симонова)]; 2) (в телеге, арбе и пр.) грядка (решётчатая) [Приїхала Марусенька до долини, Прив'язала кониченька до калини, Молодого недоростка до драбини (Чуб.)]; 3) (в яслах) решётка [Коні тихо жували, шелестячи віхтями сіна, витягуваними з-за драбини (перекл. з Короленко)]. драбинка уменыи. лесенка; стремянка [В'ється хміль густий високо по драбинці (перекл. Рильського)]. Ср. драбина 1» драбинний 1) лестничный; 2) грядчатый [Драбинні вози (Фр.)]. Ср. драбина 1—2. драбинчастий 1) грядчатый, грядистый [Я знов на драбинчастім возі В веселому їду гурті (Рил.)]; 2) перен. разг. прен. худой. драбиняк,' -ви с.-х. разг. грядчатая телега, грядистая телега [До Настиних во- !>іт.. під'їхав на драбиняку сусід Матвій Вас.)]. драбинястий грядчатый, грядистый [Драбинястий віз., раз у раз підскакував і немилосердно трусив, не попадаючи в колію (Коцюб.)]. драбки^ -кїв (в телеге, арбе и пр.) с.-х, грядки (решетчатые). драбчастий 1) решётчатый [3 глухого кінця провулка, в кущах> та бур'янах ховаються низенькі драбчасті ворітця (Вас.)]; 2) (о телеге) грядчатый, грядистый. драга техн. драга. драгви топь, трясйна [Кругом болота. Виходу в них не буде, — хіба що в драгву з головою (Скляр.)]. драгер, -гера техн. драгер. драгїруватп, -рую, -рувш техн. драгировать. драгіруватися, -руюся, -руешся техн. драгироваться, ъ драглий обл. 1) студенистый; 2) перен. слабый. **> драглистий 1) тбпкий, вязкий [Дощ забивав очі, січе в обличчя, а під ногами глей драглистий (Куч.)]; 2) (подобный студню) студенистый. драглі, -лів кул. студень* [Були і кав'яри з Турецької землі І по-литовському зготовані драглі (перекл. Рильського); Жива маса овечих тіл терлась вовною, тремтіла і колихалася, як драглі (Коцюб.)]. драгліти, -дію, -дієш разг. 1) колебаться; трястись [Він неуважно слухав, дивлячися, як м'яко драгліло за кожним словом підборіддя у жінки (Коцюб.)]; 2) сгущаться [Чорна хмара обіймала крайнебо, тихо лізла догори., драгліла вже над головою моєю (Коцюб.); —Чи не буде снігу, — каже, — там такі білі хмари драгліють (Вовч.)]. . 9 а драговини топь, трясйна [Лукаш: ..Я тут було в драговині загруз (Л. Укр.)]. драгоман дипл. драгоман; перевбдчик [Товстий, добродушний турок., спокійно вислухав їх через драгомана (Коцюб.)]. драгоманський дипл. драгоманский. драгун воєн, дорев. драгун. драгунський воен. дорев. драгунский. дражб нескл. сущ. ср~ р. драже. дражливий 1) (требующий большой осмотрительности, такта) щекотливый [На цей новий і такий дражливий процес відгукнулася а.«Правда» (Ле); Авторське самолюбство дражливіше і мстивіше за всі інші роди самолюбства (перекл. а Бєлінського)]; 2) (возбуждающий) дразнящий [Своїм виразом обличчя ніби вся світилася^ дражливим сміхом (Ле)]; 3) (легко поддающийся гневу) раздражительный [Страх як .псує хвороба вдачу людську! Лагідний друг мій став такий дражливий (Л~ Укр.)]. дражливість, -вості 1) щекотливость; 2) раздражительность [Зникла зовсім безпричинна дитяча дражливість, несподівані напади злості, які закінчувались слізьми (Козач.)]. Ср. дражливий 1,3.- -К~ дражливо нар. дразняще [Мерехтів драж- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)