Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дро 465 ДРУ дроздовий дроздовый. I дромадер, -ра зоол. дромадер. дропак, -ка 1) (род танца) обл. трепак [Ой пішла б я на музики., да вдарила дропака (Я. п. — Сл. Г р.)]; 2): дати ~ка разг. дать драла [Абсест Троянець.. Чимдуж дав відтіль дропака (Котл.)]; см. ещё драїки. дроселювати, -люю, -люеш зл. дросселевать [— Починай! Починай! — розпоряджався старик. — Дроселюй! (Ком., 1939, VIII)]. дросель, -селя ал. дроссель [Дросель був відрегульований, в мотор надходила хороша суміш (Ільч.)]. дросельний эл. дроссельный [Вадим торкнувся дросельних важелів, і мотори стихають на мить (Куч.)]. дротик 1) (метательное копьё) дротик; 2) (для вязанья ) спйца, пруток; 3) уменьш. проволочка. дротина разг. проволока, кусок проволоки [Дужки були нанизані на товсту дротину, мов в'язка бубликів (Коп.)]. дротовий проволочный; ~вйй завод проволочный завод. дротяний проволочный [Попереду стриміли дротяні загорожі й надовби (Кач.)]. дротяник, -ка днт. проволочник. дротинка 1) (проволочная) нагайка [Він як ударив дротянкою, так надвоє й розколов (Барв.)]; 2) спец. обл. проволочный фонарь [Моя дротянка, немов привалена пітьмою, ледве-ледве блимає (Фр.)]. дрохви орн. дрофа [Дрохва — птиця обережна і людину близько не підпускає (перекл. з Тургенева)]. дрохвич (род. дрбхвича) орн. дрофа-самёц; разг. дрофйч. дрочйти, -чу, -чшп разг. растравливать, растравлять, дразнить. дрочйтися, -чуся, -чишея разг. 1) (о скоте) метаться (от укусов оводов); 2) дразниться [Часом воно [море] дрочиться: укривається білим, як сніг на горах, туманом, здається, \< нема його, щезло, — а під туманом все-таки ? б'ється, стогне, зітхає (Коцюб.)]; 3) сердиться, раздражаться [І сама Оксана і сюди й туди і вже не дрочачись сказала: — Піду (Квітка)]', 4) страд, з. растравливаться, растравляться. Друг друг [Він з нами, він поруч, великий товариш, І вождь, і найближчий улюблений друг! (Бажан); Ленін був найкращим другом молоді, батьком і вихователем молодих робітників і селян (Біогр. Леніна)]; друзі (мн. ч.) друзья [В Нових Потоках Сергія оточувало багато друзів (Козач.)]; друже (зват. п. — при обращении) друг; разг. дружище; разг. ласк, дружок [Нічого, друже! не журися! (Шевч.)]; товариство друзів общество друзей, дружеское общество, содружество; для милого ~га і вола з плуга п$сл. для милого дружка и серёжка из ушка, для друга всё не туго. Друге 1)числ., прил. см. другий 1—2; 2) (род. другого) сущ. (о блюдеу кушанье) второе; 3) (род. другого) редк. другое [Одні одно говорили, а Другі друге (Коцюб.)]. І другий 1) (числ. — в счёте) второй; (стоящий, идущий за иным—ещё) другой, следующий; (случающийся или происходящий во второй раз — ещё) вторичный [А в другий раз пройшла, не глянувши на нього, А в третій раз на неї він дивився (Л. Укр.); І рухається день, як верств одвічних здвиг, І другий день уже чекає черги (Бажан); Тоді Хома відходить під другий стіг (Коцюб.)]; ~га бранка вторая (повторная) пахота, перепашка; (в) ~гий раз (во) вторбй раз, (в) другой раз, вторично [Маруся витягла воду з криниці другий раз (Н.-Лев.)]; н а ^тий день, ~гого дня на вторбй (на следующий) день; з ~гого б 6 к у (вводные слова) с другой стороны; 2) (не такой) прил. редк. инбй, другой; ~пш разом (в другое время) в другой раз; 3) (род. другого) сущ. другой; ~гі другие [Що все те значить? Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись (Коцюб.)]; один (одна, одно) ~гого (другу) один (одна) другого (другую); (взаимно — ещё) друг друга, разг. друг дружку; одні ~гих (одні ~гим и т. д.) одни других (одни другим и т. д.); (взаимно—ещё) друг друга (друг другу и т. д.), разг. друг дружку (друг дружке и т. д.) [А люди все йшли і одні другим налягали грудьми на плечі (Коцюб.)]; один, ~гий— і кінець один, другбй — и конец; один, другой — и обчёлся. другиня поэз. уст. подруга. другів, -гова,-гове друга (род. п. от друг). другокласний второклассный. другокласник школьн. второклассник. другокласниця школьн. второклассница. другорічник школьн. второгодник. другорічництво школьн. второгодничество. другорічниця школьн. второгодница. другорозрядний второразрядный. другорядний 1) второстепенный; (посредствен-* ный — ещё) второразрядный, второсбртный, » второклассный; 2) биол. вторичный, поббч- ньш; 3) грам, второстепенный. другосортний второсортный. друготілка с.-х. второтёлка [Для першотілок і друготілок кількість доїнь треба збільшити на одне-два доїння порівняно з дорослою коровою (Колг. Укр., 1939, VIII)]. другочерговий второочередной. друтошлюбний уст. второбрачный. дружба ! дружба, уст. дружество; (дружеское единение — ещё) содружество [Слава великому краєві рідному, Дружби народів опорі в віках! (Гімн Радянського Союзу)', Ім'я Леніна в дружбі єднає Всі народи в безмежнім краю (Мас.)]; не в с л у ж- б у, а в ~бу погов. не в службу, а в дружбу. дружба 2 уст. обл. шафер, дружка. дружелюбний дружелюбный. дружелюбність, -ності дружелюбие. дружелюбно нар. дружелюбно. дружечка уменьш., ласк, от^ дружка. дружина 1) ж. р. жепа, супруга; разг. подруга (жизни); уст. шутл. дражайшая половина [Дружина мужу зброю подає: — Цілую я озброєння твоє, — Нехай воно нам перемогу 30-1211 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)