Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДРУ 466 ДРУ дасть (Бажан)-Х Жаль і батька, жаль і матір, І вірну дружину (Шевч.)]; 2) м^ р. муж, супруг [— Ходімо,—говорить дружина дружи- 4 ні,—З'єднаємо руки і долю своюі (Л~Укр.)]; 3) ж. рг ^(боевая группа, рабочая группа, также ист,) дружина [Робітники ще більш енергійно взялися за створення бойових дружин (Іст. ВКП(б\); До бою звелась ' богатирська дружина Радянських народів- братів. Ніколи, ніколи не - буде Вкраїна , Рабою німецьких катів І (Бажан); На мосту з ним порівнявся загін робочої дружини (Ле); Рада піонерської дружини вирішила провести в школі великий збір (Цот.)]; 4) ж. р. обл% брак; уст. супружество [Чи нещасна моя доля, Що я живу в пустині, Трачу літа не в дружині( (Чуб,)]. дружинин, -на, -де 1) жены (род* п, от же- ні); разг. женин; 2) мужа (род. п. от муж); разг, мужнин. Ср. дружина 1—2. дружинний дружинный. Ср. дружйпа 3. дружинник дружинник [По встеленій ромашками траві Дружинники ступають бойові (Бажан)]. дружинниця дружинница. дружинонька ласк. разг. І) жёнушка [Як будеш дружинонька шлюбна моя, То можеш ти з того радіти (Л. Укр.)]\ 2) муженёк. Ср. дружина 1-—2. дружити, -яву, -жнш 1) дружить; (с кем—еще) вести дружбу, водить дружбу [3 самого дитинства дружили вони, разом учились, *. переходили з класу в клас (перекл. в Фадеева)]', 2) (кого) редкі женить; выдавать збмуж [Тому сина женити.., тому дочку дружити @.? 1861 — Сл. Гр.)], дружитися, -жуся, -жжшся і)разг, дружиться; 2) жениться, вступать в брак; книжн. сочетаться брёком. дружище разг. дружище [Погано ти, дружище, розповідаєш (Головко)]. дружка (в свадебном обряде) уст. подруга невесты [Уранці йде Олеся дружок збирати (Вовч.)]. дружкб (в свадебном обряде) уст. дружка [Він без шапки, як дружко на весіллі (Ле)]. дружний дружный; (единодушный — ещё) согласный [Тут тільки ми самі, дружною силою, можемо собі помогти (Фр:)\ Зривались дружним змахом легенькі зграйки снігу (Бажан)]. ^ дружній дружеский; (о бытовых явлениях— ещё) приятельский; (взаимно благожелательный) дружественный [Згідно з Конституцією радянське суспільство складається з двох дружніх один одному класів — робітників і селян (Біогр. Сталіна); Нам далека падає дорога, Дружню руку на прощання дай! (Нех.)]; ~не єднання дружеское единение, содружество; виявлення ~ніх почуттів проявление дружеских чувств; (словесное) изъявление дружеских чувств, дружеские излияния; в ~ньому к б л і в дружеском кругу, в кругу друзей (приятелей). дружність, -ності согласность [На жарти ніхто не ображається, а це ознака справжньої товариської дружності (Коп.)]. дружно нар. дружно [Колгоспники дружно взялися за діло, держава нам чимало допомогла, і підвівся наш колгосп, міцно став на ноги (Рад. Укр., 1946, ПІ)]. дружньо нар. дружески; дружественно [Командир з трьома кубиками в петлицях дружньо привітався з обкомівцями (Шер.)]. Ср. дружній. дружбк, -жка разг. дружбк. друзи !, -зів (народность) друзы. друзи 2 (род. друз) мин. друзы. друзі см. друг. друзки, -зок разг. щепки; (мелкие) кусбчки; оскблки; н а (в) ~ки (как) в щепки; на (мелкие) кусбчки; вдребезги, в мелкие дребезги [Скрипка розлетілась на друзки, страшно зойкнувши (Ільч.)]. друзочки, -чок уменьш. разг. щепки, щепочки, мелкие кусбчки; н а (в) ^ки см. дрізочки. друзяка разг. друг [Ми встаєм з героїки — сім'єю, — всі ж друзяки, всі товариші (Тич.)]; х л б п є ц ь-<^ка разг. свой па- ()ень; (простой в обращении) рубаха-парень фам.). друїд рел. ист. друид. друїдизм, -му рел. ист. друидизм. друк, -ку печать [Конституція — в інтеросах зміцнення соціалістичного суспільства «— гарантує свободу слова, друку, зборів і мітингів.. (Біогр. Сталіна)] Останнім часом вийшов з друку ряд нових цікавих книг'для дітей (Літ. газ., 1950, IX)]; з'явитися ~еом появиться в печати [Ми знаємо два вірші, що з'явилися друком в першій половині 1918 року (Літ. газ., 1939, IX)]; т р и- кблірний ~к полигр. трёхцветная печать; разг. трёхцветка. друкар, -ря печатник, книжн. уст. книгопечатник; (занимающийся типографским делом— ещё) типбграф; (работник типографии уст. — ещё) типографщик [У вересні [1905 р.] в Москві почався страйк друкарів, потім застрайкували залізничники (Бажан); —І ти будеш, — сказав мені товариш Щорс, — воювати, як друкар (Скляр.)]; пёрший ~р ист. первопечатник. друкарка, друкарнпня машинистка [Стукання друкарок чути було ще на вулиці в розчинені вікна (Ле)]. друкарня типография; уст. книгопечатня, печатня; ист. печатный двор [Не на Рейні, не на Марні, — в МТС пошлем друкарні — це ж у нас, у нас! (Тич.)]. друкарство книгопечатание; печатное дело. друкарський 1) (относящийся к печатанию, служащий для печатания) печатный; книжн. книгопечатный; о ~ка машинка пишущая машинка; 2) {относящийся к типографии) типографский; уст. типографический; ~ка п 6 м и л к а оп^ч&тка; О ~ка справа печатное дело; типографское искусство. друкований 1) печатанный; (напечатанный) печатный [Задуманий Павло зазирав у друковане слово (Горд.); Семен., міг вже абияк читати друковане (Коцюб.)]; пёрший ~ний филол. первопечатный; читати тільки ~не читать только печатное (тблько по печатному); 2) уст. разе. ирон. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)