Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДРУ 467 дуб учёный [Такі, бачте, люди: Всі письменні, друковані, Сонце навіть гудять (Шевч.)]. друкування печатание; переписка, переписывание [Розширити механізацію основних процесів поліграфічного виробництва — друкування, складання і палітурно-брошурувальних робіт (Зак. п'ят. план)]. Ср. Друкувати. друкувати, -кую, -куєш печатать; (тип. — ещё) оттискивать; (на пишущей машинке — обычно) переписывать, писать [Та вони не тільки друкували газету. Доводилось їм і воювати (Шиян)^\ ~ти додатково печатать дополнительно, подпечатывать. друкуватися, -куюся, -куєшся печататься; переписываться [Виборчі бюлетені друкуються за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, мовами населення відповідної виборчої округи в кількості, що забезпечує всіх виборців (Поломе, про вибори)]. Ср. друку вити. друшлйк, -ка дуршлаг [Балашиха одцідила їх [вареники] на друшляк і подала на стіл (Н.-Лев.)]. дрюк дубина; (толстый) кол [Машина переломила косу об здоровенний дрюк, що непримітно десь серед поля взявся (Мирн.)]. дрючечок, -чка уменьш. дубинка. дрючина дубинка, кол [І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, Й самопал семип'яд- ний Повис за плечима (Шевч.)]. дрючбк, -чка дубинка, дубина; палка [Щоб ще більше скидатися на хуторян, Карно виломив для себе сучкуватий дрючок, а Василькові дав прутик ліщини (Панч)\ Іду я собі раз містом, мітли зв'язані докупи несу на дрючку на плечах (Фр.)]. дрюччя собир. дубьё; уст. дреколье, дреколья. дрйблий дряблый [На його дряблому обличчі, зарослому сивою, голеною щетиною, ворушилися волосаті губи, відкриваючи уламки чорних зубів (перекл. з Горького)]. дрйблість, -лості дряблость [Рідшають царські батальйони, гине царський флот, здався, нарешті, ганебно Порт-Артур, — і тим ще раз виявляється стареча дряблість царського самодержавства (Сталін)]. дрябл іти, -дію, -лівш разг. дряблёть. дрйбло нар. дрябло. дряблуватий дрябловатый. дрйбнути, -ну, -неш разг. дрябнуть. дрягва см. драгви. дрйглий см. дрйхлий. дрйглість см. дрйхлість. драговини см. драговини. дряп мео4сд. разг. царап [А кішка дряп його кігтями, так і передрала щоку (Харьк. — Сл. Гр.)]. дряпак, -кй 1) с.-х. драпач, скоропашка; 2) обл. царапина. дряпання царапанье. дряпати1, -паю, -паєш, дряпнути, -ну, -нёш ^кого, гио) царапать, царапнуть; разг. цапать, цапнуть; (несоверги. — покрывать царапинами сплошь редк. — еще) исцарапывать; (несоверги. — без прямого дополнения) царапаться [Полетів^ Дрозд, сів собі на землі перед псами та й дряпає землю лапками (Фр.)\ Ой, щось стукав та дряпає в вікно! (Н.-Лев.); Дениса Жердягу я вже сам перев'язав, куля йому дряпнула голову (Скляр.)]. дрйпати2, -паю, -паєш, дряпнути, -ну, -нёш (быстро убегать) разг. фам. улепётывать, улепетнуть; фам. давать (задавать) стрекача, дать (задать) стрекача, стрекнуть. дрйпатися, -паюся, -паешея 1) царапаться; цапаться [Вони налітали один на одного, бились грудьми, як роз'юшені півні, кусались ідряпались, як коти (Коцюб.)]\ ср. дрйпати х; 2) (с трудом лезть вверх) разг. карабкаться [Вони [діти] жваво бігали навколо цього місця, по-дитячому мило верещали, дряпа- лись на стоси стовпів і дощок (Прол. пр., 1938,1)]\3) страд, з. (несоверш.) исцарапываться; ср. дрйпати1. дряпач, -чи с.-х. драпач, скоропашка. дряпина царапина [На чільному [танку] чітко вирізнялись., дряпини на броні (Борз.)]. дряпинка уменьш. царапинка. дряпіжка см. драпіжка. дряпіжний см. драпіжний. дряпіжник см. драпіжник. дряпіка см. драпіка. дряпливий разг., дряпучий 1) царапающийся; 2) перен. задбрливый [Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде (Киев. у. — Сл. Гр.)]. дряпнути см. дрйпати1»2. дряпонути х, -ну, -нёш усилит, разг. (сильно) царапнуть; (сильно) ц&пнуть [Ведмідь як дряпоне його (Маною.)]. Ср. дрйпати1. дряпонути 2, -пу, -нёш усилит, разг. фам* улепетнуть; стрекнуть. Ср. дрйпати2. дряпучий см. дряпливий. дрйхлий, обл. дрйглий дряхлый [Потіснився дряхлий капіталістичний світ своїми кордонами (Ком., 1941,1)]. дрйхлість, -лості, дрйглість дряхлость [Хіба можлива дряглість для стратега? ([Гич.)]. дряхл іти, -лію, -ліеш дряхлеть, дряхнуть; (становиться ветхим — ещё) ветшать, приходить в ветхость. дряхліючии дряхлеющий [Дряхліючии голос з могили доніс мені вітер струмком (Тич.)]. ДСК (Далекосхідний край) ДВК (Дальневосточный край). дуалізм, -му филос. дуализм [Матеріалістична теорія в корені заперечує як дуалізм, так і ідеалізм (Сталін)]. дуаліст филос. дуалйст. дуалістичний филос. дуалистический. дуб 1) (дерево) дуб [Стоять дуби над балкою крутою (Тер.)]; прббковий ~б прбб- ковый дуб; кори прббкового ~ба кора прббкового дуба; техн. пробчатка; О ^ба дати вульг. окочуриться, едбх- нуть, протянуть ноги; фам. скапутиться; 2) (большая) лодка; струг (обл., ист.) [Через день по від'їзді Феклущенка [Кажан] перетягнув на старий дуо свої пожитки (Риб.)]', 3) техн. разг. дубитель [Як швець дубом шкури пересипа^ (Ном.)]. дуба: ставати, стати ^ба вставать, встать дыбом [Хлоп'я спинилось. Нам обом Волосся стало дубом (Л. Укр.)]. дубасити, -башу, -басиш фам. дубасить, костылять, садить, колотить. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)