Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЪуБ 468 -дубельтівка уст. двустволка [Наринський був ( зовсім не байдужий до мисливства. В нього була прекрасна дубельтівка (Шовк.)]. •дубець, -бця дуббк; прут [На дубці, приткнутім до носа човна, майоріла біла полотняна Пустка (Л. Укр.)\ Онися хапала його за руку, а другою рукою лупила дубцем по спині (Н.-Лев.)]. дубильний спец. дубильный, дубильник спец. дубильщик. дубильниця спец, дубйлыцица. дубильня спец, дубильня. дубина 1) дуб [От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує (Харьк. — Сл. Гр.)]\ 2) (о лесе) дубняк [Шелесь, шелесь по дубині, Шапки-хлопці погубили (Шевч.)]\ 3) (палка) дубина. дубиння собир. разг. дубы [У полі стояла спека, а тут, у затінку густого дубиння, було вільготно і навіть не душно (Смол.)]. дубитель, -теля спец, дубитель. дубити, -блю, -биш спец, дубить. дубитися, -блюся, -бишся спец, дубиться. дубище увел, дубище. дубівка сад. дубовка [Узбецькі дині то не звичайні дубівки чи качанки і це цілісінькі гарбузи, тільки схожі ніби на диню (Ле)]. дубіння цепенёние. дубіти, -бію, -біеш застывать; костенеть, окостеневать; (утрачивать чувствительность) коченеть, леденеть; (только о человеке — егцё) цепенеть; (делаться твёрдым) затвердевать [Вночі земля дубіла від морозу, поймалась тонким, блискучим, мов скло, льодком (Коз ач.)]. ^ дублений спец. 1) прич. дубленный; 2) прил. дублёный [Він був одягнений в дублений кожух (Шер.)]. дублення спец. дубление, дубка, дублёр, -ра театр, дублёр. дублет дублет. дублетний дублетный. дублікат дубликат. дублікатний дубликатный. дублон (старинная монета во Франции и Испании) ист. дублон* дублювання дублирование. дублювати, -люю, -люеш дублировать. дублюватися, -лююся, -лювшся дублироваться. дублинка дублёнка. дубняк, -ка дубняк [Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (Воронько)]. дуббвий дубовый [Від рідної гілки дубовий листок відірвався (перекл. з Лєрмонтова)]] ~ва омела бот. (Ьогапікиз Ь.) ремнецветник. дубовик, -ка 1) бот. дубовик; 2) обл. хозяин или рулевой лодки-дуба; лбдочпик [Часом прорве тишу суворий оклик дубовика: — Пильнуй правої (Риб.)]. дубоголбвий разг. дубоватый; (в некоторых сочетаниях — ещё) дубовая голова. дубоголбвість, -вості разг. дубоватость. дуббк, -бка уменьш. дубок [На узліссі вони вибрали найвиший дубок і, як мавпи, подерлись аж на самий верх (Панч)]. дубом: ставати, стати ~м вставать, встать дыбом [Чоловікові не то що, а волосся дубом на голові ставало (Коб.)]. | дубоніс, -носа орн. дубонос. дуббчок, 'ЯВА уменьш.у ласк, дубочек [Хороші дубочки, шкода в дрова пускати (Шиян)]. дубуватий разг. дубоватый. дубуватість, -тості разг. дубоватость. дубчак, -ка обл. дубок [Молодецька сила залягла йому в грудях, проходила крізь руки, плечі, так що йому дурниця зігнути молодого дубчака (Горд.)\ Парубки, як молоді дубчаки, пишні і горді (Коцюб.)]. дуб'я, -б'я собир. дубы [Страшенне дуб'я гордо повиганяло свої голови вгору (Мирн.)]. дуга дуга [Дорога йшла попід селом, дугою огинаючи городи (Козач.)]\ вольтова ~т& физ. вольтова дуга; зігнути в ^гу перен. разг. согнуть в бараний рог дугастий дуговидный [Горять хмарки квітневі, дугастим угорі сіяючи мосгом (Рил.)]. дугасто нар. дуговидно, дугой. дуговий дуговбй. дугоподібний дугообразный. дугоподібно нар. дугообразно. дуда дуда [Як заграє у дуду — Лист танцює на Дубу (Тич.)]. дудар, -ря дудочник, свирельщик [Коли дудар зупинявся для перепочинку, у стайню виразно долинав шепіт зелених буків із саду (перекл. в Короленка)]. дударик ласк, дудочник, свирельщик [Коханий мій дударику, Подякуєш колись (Гл.)]. дудіння дудение [Дудіння мотора чулося виразніше (Смол.)]. дудіти A-го лица нет), -дйш, -дйть разг. дудеть. дудка дудка [У мідну дудку далеко від них заграв лісник (Шиян)]\ танцювати під чию ~ку перен. разг. плясать под чью дудку. дудкуватий дудчатый. дудлити, -лю, -лиш вульг. дудить, дуть, хлестать; (при названии напитка разг. — еще) хлопать [Вся компанія кинулась дудлити пиво й розвеселилась (Н -Лев.)]. дудник дудочник, свирельщик [Заграй мені, дуднику, На дуду, — Нехай своє лишенько Забуду! (Шевч.)]. дудніння гудбние. дудніти, -ню, -ниш гудеть [А навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п'яні пісні (Коцюб.)]. дудочка 1) уменьш. дудочка, свирель [Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, Заграй мені у дудочку стиха, помаленьку (Чуб.)]; 2) (свёрток) разг. трубка, трубочка [Воронцов, з дудочкою паперів у руці, вже стояв перед бійцями (Гонч.)]\ 3) уст. род танца; род музыки [Понісся танцюристий козачок або дудочка — і Наталя, схопившись, вибиває ногами (Мирн.)]. дудочний дудочный. с дудчастий дудчатый. дуеліст уст. дуэлист. дуелянт уст. дуэлянт. дуель, -лі дубль, поєдинок [В артилерійській дуелі гармата курсанта тов. Жигаліна вийшла переможцем і вивела з строю 5 японських гармат (Ком. у 1938, X)]; виклик на ~ль вызов на дубль (на поєдинок), уст, картель. дубльний дузльный. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)