ДУО 469 ДУМ дуёнья дуэнья. дует дуэт. дуётний дуэтный. дуже 1) прил. см. дужий; 2) нар. очень, книжн. весьма; (в большой степени — ещё) сильно, порядочно, разг. порядком, крепко, больно, шибко; (чрезвычайно — ещё) крайне; (не по- обычному— ещё) особенно, уст. особливо; (остро — о чувствах, переживаниях — ещё) живо [Обговорення питання на зборах пройшло дуже активно (Рад. Укр., 1948, І); Лукаш дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий (Л. Укр.); Мене згадаєш, милий друже, І пожалкуєш дуже, дуже (Гл.)]; ~жо добре очень (весьма; особенно) хорошо, отменно; ~же рідко бчень редко; (иногда) в кои веки (разг.); н е ~же (-т о) (в сочетании с нар. или прил.) не очень (-то), не так-то; разг. не ахтй. дужённий увел. разг. бчень сильный. дуженький уменъш. довольно сильный [Уже п мене сани і коник дуженький про сю річ наготовлені (Барв.)]. дужечка уменъш., ласк, дужечка, дужка [Ой у бору воду беру, вода не береться. Яворовий коромисел у дужечку гнеться (Чуб.)]. дужий 1) (обладающий силой) сильный, ра?г. здорбвый, дюжий, двужильный; (обладающий выносливостью—ещё) крепкий; мощный, могучий [Під стягом радянським ми дужими оіали і в світ комунізму велично ідем (Гімн Української РСР)\ Вони священні межі батьківщини обороняли дужими грудьми (Дмитр.); Ой, Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! (Шевч.)]; 2) (обладающий здоровьем, свойственный такому) здорбвый [А тут дядина все коло мене клопочеться. — Нічого, тіточко, — кажу їй: — Я дужа, зовсім дужа (Барв.)\ За хвилину він уже спав дужим, молодецьким сном (Ле)]. дужість, -жості редк. сила, мощь [В цій людині розуму не менше, ніж дужості (Ле)]. дужка уменъш. 1) дужка [Дужки були нанизані на товсту дротину, мов в'язка бубликів (Коп.)]; 2) грам., мат. скобка; брати, взяти в ~кй брать, взять (заключать, заключить) в скобки; в ~ках грам., мат., перен. в скобках. дужнпй редк. дуговидный [Мисль напориста перекинулась повисла в формі дужного моста (Тич.)]. дужо нар. редк. сильно [Співала ж дзвінко, дужо, незрівнянної А голос був — із щирого срібла! (Тич.)]. дужчати, -чаю, -чаєш крепнуть, разг. крепчать; (становиться сильнее — ещё) усиливаться, разг. сильнёть [Вітер дужчає (Коцюб.)', Та чим далі, тонів більше і все дужчають вони (Фр.)]. дужче 1) прил. см. дужчий; 2) нар. сильнее, разг. крепче; (больше разг. — ещё) пуще; (о голосе, звуках и т. п. — ещё) громче [Сонце ще дужче згори припікає (Тич.); Діти бігають з коновками до води, заливають вогонь, але він іще дужче розгоряється (Л. Укр.); Матроси дужче почали сміятись (перекл. з Л. Толстого)]. дужчий 1) (как определение) более сильный; (иногда) разг. сильнее; бблее крепкий; (иногда) разг. крепче; 2) (как сказуемое) сильнее, более ейльпый; крепче, бблее крепкий [I другу теж собі кладу частину, Бо хто між вами дужчий? — Я! (Гл.)]; ставати, стати ~чим становиться, стать сильнее; становиться, стать крепче, крепнуть, окрепнуть [Після бур ми ще дужчими стали (Сое.)]. Ср. дужий 1. дук и дука уст. богатей (разг.), богач [Не було миру й тоді між голотою та дуками (Головко); Хмельницький: Не покладемо зброї, доки всіх панів, сенаторів, дуків, королів не виженемо з України (Корн.)). дукар, -ря уст. разг. богатей (разг.), богач [Павло прискочив, ударив в спини.., зім'яв знахабнілих дука рів (Горд.)]. дукарка уст. разг. богатёйка (разг.), богачка. дукат 1) ист. дукат [Дукатів всипав повну чарку І на одну поставив карту (Фр.)]; 2) женское украшение в виде монеты [Довге намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукат (Мирн.)]. дукатик уменъш., ласк, от дукат 1—2. дукач, -ча 1) ист. дукат [Царям, всесвітнім шинкарям — І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли [боже]! (Шевч.)]; 2) женское украшение в виде монеты [Дівчата чешуть коси й заплітають Майстерно у дрібушки з дука- чами (Л. Укр.)]; 3) богатей (разг.), бог&ч [А там біда сльозами злидні мочить, А там дукач гладкий смакує як! (Гл.)]. дукачик 1) уменъш., ласк, от дукач 1 [0$ь на ж тобі, друже, Цей дукачик, та не згуби! (Шевч.)]; 2) уменъш., ласк, от дукач 2 [І внучатам із клуночка Гостинці виймала: І хрестики, й дукачпки, Й намиста разочок Ориночці (Шевч.)]. Ср. дукйч 1—2. дулбвина редк. обл. (сильно закалённая) сталь [Нічого, друже, не журися! В дулевину себе закуй (Шевч.)]. дудіби, -бів ист. дулебы [Нащадки сіверян, полян, дулібів, Малята вчать ті сонячні слова (Рил.)]. дулівка настойка из дуль; (сладкая) наливка из дуль [Частував його всякими дулівками, калганівками, варенухою та іншими настоянками (Ільч.)]. дуло дуло [Трясуться кулеметні дула (Ба- жан)]. дуловий см. дульний. дуля 1) сад. дуля [І садочок вишневенький, 1 дулі родили (Гл.)]; 2) фам. дуля, кукшп, шипі [Дулю візьмеш, а не гроші! (Н.-Лев.)]; давати, дати ~лю показывать, показать дулю (шиш, кукиш). дульний, дуловий дульный [Дулова частина лівої гармати була відірвана на чималій довжині (перекл. з Новикова-Прибоя)]. дульцинея шутл. дульцинея. дума 1) дума [Проміння з обличчя не сходить, і думи за думами мчать (Сос.)]; думати ~му см. думати; 2) лит. дума [Люблю розмовлять, Як з братом, з сестрою розмовлять з тобою; Співать тобі думу, що ти ж нашептав (Шевч.)]; 3) полит, ист^, дорев. дума [Більшовики оголосили бойкот булигін- ської думи.. (Іст. ВКП(б))]. ду ікання думанье, размышление [—Я... я ще
|