Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ДУЛ 471 ДУР дупель, -пела ори. дупель [Дупель., звичай- і ний гніздовий птах Полісся C6. пр. Інст. зоол., 1962, 25)]. дуплавий, дуплявий редк. дуплистый [Тільки дурно подрав штани, лазячи по тому дуплавому дереву (Вовч.); Дупляві дерева чорніли в млі (перекл. Бажана)]. і дуплавина редк. дупло [Скрізь тихо: між корчами звір пасеться, В дуплавині погукує сова (Фр.)]. дупластий, дуплистий, дуплистий дуплистый [Тут на березі стоїть дупластий височезний осокір (Донч.); Біля старої дуплистої липи Василь Бойчук скочив з коня (Бойч.); Мох і трави., ховають від людського ока дуплясті, поїдені шашелем пеньки (Скляр.)]. дуплекс техн. дуплекс. дуплет спец, дуплет. дуплинастий, дуплинаний обл. дуплистый [На греблі., видивляються в воді дуже старі, товсті, дуплинасті верби (Н.-Лев.); Скрипить дуплиняна деревина від вітру (Мирн.)]. дуплистий см. дуплистий, дуплікатор, -ра эл. дуплик?тор. дупл6 дупло [3 дупла старої липи крикнула ^ сова (Фр.)]. дуплуватий дупловатьш. дуплуватість, -тості дупловатость. дуплявий см. дуплавий. дуплянка с.-х. дуплянка (обл.), улей-колодка [Дуплянки майстрував, збирав на ліки зілля (перекл. Рильського)]. дуплистий см. дуплистий, дур, -ру разг. 1) дурь, блажь; (слабее) придурь [Прийшов дур до голови, то й дуріє, та й годі (Н.-Лев.)]; [т а кий] ~р найшбв на кого разг. [такая] дурь (блажь) нашлб на кого, такой стих нашёл на кого; 2) (шалость) дурачество [Це повторювання одного слова, цей сміх бриніли так, немов її тішив оцей нешкідливий дитячий дур (Вовч.)]\ 3) одурение [До дурувсі тоді пили (Котл.)]. дуралюміній см. дюралюміній, дуралюмінійовий см. дюралюмінійовий. дурень, -рня 1) дурак, глупец, разг. дурень, дуралей; (бран. — ещё) болван, блух [Чого боїшся? Дурня не боялась, а мудрого боїшся? (Л. Укр.)\ Той дурень, хто дурним іде панам служити, А більший дурень, хто їм дума угодити! (Г.-Арт.)]; ~рні (мн. ч.) дураки и т. д.; собир. дурачьё; ~рня строїти {к леї ти) фам. ломать (валять) дурака, валять петрушку; вульг. трепаться; пошйти в ^рні разг. оставить в дураках, одурачить, околпачить; пошитися (убратися) в <~~рні разг. остаться в дураках, оказаться в дураках, разыграть дурака, попасть впросак; фам. свалять дурака [А він же [ісправник] трудився! І день і ніч побивався, Та в дурні й убрався (Шевч.)]; я к ~нь (каку каким образом) разе, как дурак, по-дурацки; О ~нь царя небесного прен. блух царя небесного; 2) (игра) карт, дурачки, дураки; в ~рня (грати) в дурачки, в дураки {играть); г р & т и з ~рнем (играть при одном отсутствующем партнёре) играть с болваном. дурёпа прен., бран. дурища, дурёха [Воно й я-таки дурепа путня: потеліпалася не знати за чим (Головко)]. дурило разг. дурачина, дуралей, дурачище [Куди ти лізеш, дурило! (Вас.)]. дурйн& разг. придурь [Чи він трохи бува не з дуриното? (Харьк. — Сл. Гр.)]; людина з <^н6го человек с придурью; шутл. человек с пунктиком. дурйнда бран. дурища, дурёха [Дуже високий тон я взяв для цієї дуринди (Н.-Лев.)]. дурйевіт^ разг. обманщик, разг. надувальщик, надувала, шарлатан (плут); (любящий поживиться на чужой счет разг. пред р. — ещё) шаромыга, шерамыга, шаромыжник, шера- мыжник [— Я знаю одного дурисвіта, що радів би, якби я сьогодні згинула, — ще лютіше відказала Марина (Мирн.)]. дурисвітка разг. обманщица; надувіла; шарлатанка; шаромыга, шерамыга [А все кожну весну серце радіє, бо оживає в йому дурисвітка — надія (Мирн)]. Ср. дурисвіт. дурисвітство разг. обман; надувательство; шарлатанство; шаромыжничество, шерамыжни- чество. Ср. дурисвіт. дурисвітський разг. надувательский; шарлатанский; шаромыжный, шерамыжный. Ср. дурисвіт. дурити, -рід, -риш обманывать, разг. надувать; (рассчитывая на глупость или незнание разг. — ещё) дурачить, фам. колпачить [— На цей раз Хома не дурить, — калатало серце в Андрія (Коцюб.)\ Усіх однаково дурили попи, і ксьондзи, і мулли (Сос.)]. дурйця обл. белені, дурман [У Германа., голова крутиться, немов від дуриці (Фр.)]. дурійка бот. 1) (Ьоііит іетиіепіит Ь.) плевел; 2) обл. белена [Знов інші надзорці, мов наївшися дурійки, бігали вулицями до своїх нахлібників, розповідали їм, що сталося (ФР.I дуріння разг. шалости; дурачества [— Не люблю я того пиття та дуріння, — сказав Роман (Н.-Лев.)\ дурість, -рості глупость, разг. дурость, (ела-, бее) придурь; (нерассудительность уст. — егцё) неразумие [Ото ще дурість! (Л. Укр.)]. дуріти, -рію, -рїеш разг. 1) дуреть; (терять ясность сознания) шалеть, обалдевать [Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити (Коцюб.)]\ 2) (баловаться) дурить, дурачиться; (иногда или изредка — ещё) подуривать; (без удержу резвиться — егцё) беситься; (веста себя по-детски, шаловливо разг. — ещё) ребячиться; (кривляться разг. — ещё) кочевряжиться [Ж а- дов: Поліно, перестань дуріти, пожалій мене! (перекл. з О. Островського); Не дурій: тобі не шістнадцятий (Барв.)]\ 3) (делать глупости) глупить; (своевольничать разг. — ещё) блажить; (проявлять в поступках психическую ненормальность фам. — ещё) психовать [Чого ти дурієш? Де твій розум? (Шевч.); — Ну, не дурій, Лазар, пора! —- Але Лазар не думав дуріти. Похмуро й уперто він кинув знову: Я не піду (Коцюб.)]* дурка разг. дурочка, дура. дурман, -ну 1) дурман [Налляли голову дурманом вам ці ікони та хрести (Сос); Уранці |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)